Крім того, ще виділяють такі види стресів, як: міжособистісний, професійний, фінансовий, екологічний, технологічний, больовий, бойовий стрес, травматичний і посттравматичний та ін. [60, с.10].

Саме такі різні види стресів зустрічаються у багатьох молодих людей. Стресових ситуацій в юності є дуже багато, і вони досить різноманітні. Одна і та сама стресогенна подія може по-різному впливати на молодих людей різного віку – все залежить від того, що вони вважають стресом. Д.Магнусеон провів дослідження, в яких 12-ти і 18-річних юнаків та дівчат попросили розповісти про три найбільш тривожні ситуації, які вони могли згадати й описати, – чому кожна ситуація викликала в них неспокій. Відповіді тих, хто ще не вступив у період юності, сконцентровувалися на фізичних особливостях ситуацій, зовнішніх тілесних наслідках і можливих зовнішніх покараннях. Молоді люди, навпаки, більше думали про психологічні наслідки як підстави для тривоги в кожній ситуації (наприклад почуття сорому, усамітнення чи втрата особистісної цілісності) [18, с. 288].

Стрес у дитинстві і юності, таким чином, є значним за своїм впливом і різноманітним за походженням. Він має також ситуативне коріння і може брати свій початок з особливостей розвитку. Природа розвитку стресу вимагає спеціального акцентування, особливо в контексті запобігання стресовим ситуаціям, оскільки майстерний фахівець намагатиметься передбачити зміни, що спостерігатимуться у клієнта, ще до того, як вони з’являться. Він втрутиться на самому початку в перебіг стресових подій і братиме до уваги той факт, що позитивні зміни в індивіда можуть бути результатом як діючих сил розвитку, так і зусиль тих, хто здійснює психологічне втручання.

На думку А.Гольдштейна та В.Хомика, особливості, які асоціюються із стресовою ситуацією і сама молода людина, яка в ній опинилася, можуть суттєво відрізнятися. І, до того ж, встановлено: те, що переживається як стрес, змінюється зі зміною самого суспільства. У попередніх поколінь були проблеми соціального статусу, фінансової незалежності, позитивних емоцій. Невідомо, які проблеми постануть перед майбутнім поколінням. Зазвичай, кожна ера позначена однією або двома соціальними проблемами надзвичайного пріоритету. Расові міжусобиці, густота населення і, що найважливіше, недостатність трансцендентальної ідеології надалі розглядаються як можливі катастрофи майбутнього [18, с.288].

Калошин В. розрізняє такі стадії стресу як стадія тривоги, опору та виснаження. Кожна із них має характерні ознаки (див. табл. 1.1.)

Таблиця 1.1.

Стадії стресу

№ | Стадії стресу | Загальна характеристика

1. | Стадія тривоги | Це перша стадія, що виникає з появою подразника, який викликає стрес. Наявність такого подразника викликає ряд фізіологічних змін у людини: пришвидшується дихання, піднімається артеріальний тиск, підвищується пульс. Змінюються і психічні функції: підсилюється порушення психіки, вся увага концентрується на подразнику, підвищений особистісний контроль ситуації.

2. | Стадія опору | Це стадія, яка настає у тому випадку, якщо фактор, що викликав стрес, продовжує діяти. Тоді організм захищається від стресу, витрачаючи “резервний” запас сил, з максимальним навантаженням на всі системи організму.

3. | Стадія виснаження | Ця стадія характеризується тим, що подразник продовжує діяти та відбувається зменшення можливостей протистояння стресові, тому що виснажуються резерви людини. Знижується загальна опірність організму. Стрес “захоплює” людину і може привести її до захворювання [23, с.60].

При впливі негативних подразників в людини формується оцінка ситуації як загрозливої. Ступінь загрози в кожної людини своя, але в будь-якому випадку це викликає негативні емоції. Усвідомлення загрози і наявність негативних емоцій “штовхають” людину на подолання шкідливих впливів: вона прагне боротися з фактором, що заважає знищити його. На це особистість спрямовує усі свої сили. Якщо ситуація не дозволяє, а сили для боротьби закінчуються, можливий невроз і ряд незворотних порушень в організмі людини. Оскільки в тих самих ситуаціях одні люди бачать загрозу різного ступеня, а інші в цих же умовах не бачать її зовсім, то і стрес, і його ступінь у кожного свої.

Виникнення загрози викликає у відповідь захисну діяльність. В особистості активізуються захисні механізми, минулий досвід, здібності. Залежно від відношення людини до загрозливого фактора, від його оцінки формується мотивація на подолання труднощів. Загроза є вирішальним чинником у виникненні стресу. Людина може відчувати небезпеку своєму здоров’ю, життю, матеріальному благополуччю, соціальному станові, самолюбству, своїм близьким і т.д.

Стан стресу може бути гострим або мати хронічний характер. Якщо провокатором стресу є тільки екстремальні ситуації, то у цьому випадку йдеться про гострий стрес. В наш час особливості існування суспільства, зокрема інформаційне перевантаження, є причиною хронічних форм стресу [28, с. 16].

Поняття “стрес” пов’язане із поняттями “афект” та “тривожність”. Часто стрес є причиною виникнення афекту людини, в свою чергу – тривожність впливає на виникнення стресів, а також може бути їх наслідком.

Афект (лат. affectus – настрій, хвилювання, пристрасть) – сильне і короткочасне нервове збудження, емоційний стан, що супроводжується різко вираженими руховими проявами, змінами у діяльності внутрішніх органів, втратою вольового контролю за власними діями і бурхливим вираженням емоцій [55, с. 37]. С.Рубінштейн зазначав, що у стані афекту людина “втрачає голову”, а тому при афективній дії може бути порушений свідомий контроль у виборі дії. Причинами виникнення афектів можуть