Для людини можуть бути негативними як надмірно активна, так і надмірно пасивна емоційно-поведінкова реакція на стрес. Головним принципом гіперактивної чи гіперпасивної поведінки під час стресу є зміна характеристики соціального середовища.

Активна емоційно-поведінкова реакція відбувається за рахунок прискорених та збільшених захисних (або агресивних) дій щодо запобігання несприятливого розвитку стресогенної ситуації. Надмірна активізація поведінки може призвести до помилкових дій і, навіть, до дезорганізації діяльності. Таким чином, активізація поведінки при стресі може бути адекватною чи неадекватною щодо вирішення завдань виходу із стресової ситуації та попередження несприятливого впливу стресору [60].

При пасивному емоційно-поведінковому реагуванні на стрес, у юнаків та дівчат спостерігається зниження емоційно-рухової активності, зменшення ролі вольових процесів. Якщо активне реагування спрямоване на зменшенення стресового фактору (агресія, втеча), то пасивне реагування - на пристосування до нього та очікування на його завершення.

Під час стресових ситуацій в одних випадках молода людина повинна діяти швидко, а в інших – приймати пасивну позицію реагування на стрес. Тому варто розрізняти активне і пасивне реагування на стресові ситуації, і обирати той тип реагування, який найкраще підійде до певної ситуації і призведе до конструктивного вирішення проблеми [60].

Висновки з другого розділу

Отже, стреси є дуже поширеним явищем у наш час. Багато молодих людей перебувають в стресових та конфліктних ситуаціях. . Тому для визначення рівня стресостійкості та тривожності, самооцінки психічних станів серед юнаків та дівчат ми провели ряд методик. Дане дослідження проводилось з метою визначення основних чинників виникнення стресових ситуацій та їхній вплив на особистість.

В результаті аналізу проведених емпіричних досліджень ми виявили досить низький рівень адаптивних здібностей молодих людей до стресу, що свідчить про низьку здатність студентської молоді пристосовуватись до умов навчання та соціального середовища в умовах стресу. Тому варто виділити два види адаптації студентської молоді до стресу: професійну адаптацію та соціальну адаптацію. Результати проведеного опитувальння свідчать про низькі адаптивні здібності студентської молоді в умовах стресу в процесі набуття професійних навичків та здібностей. Щодо соціальної адаптації, то молодим людям важко пристосуватися до стресових ситуацій, пов’язаних із соціальним середовищем.

Крім того, було виявлено, що у обстежуваних нами студентів домінує середній рівень тривожності. Хоча не менший відсоток становить кількість студентів із високим рівнем тривожності, що свідчить про збільшення недовіри, занепокоєння, стурбованості серед студентів вищого навчального закладу. Нерідко тривожні особистості потрапляють в стресові ситуації, оскільки у них виникають труднощі у спілкуванні, зниження інтересу до навчання, страх включення в нові види діяльності. Все це деструктивно впливає на психологічне та фізичне здоров’я людини.

Також в результаті проведення тестування із майбутніми соціальними педагогами на визначення самооцінки психічних станів ми виявили досить високі показники за такими шкалами, як агресивність, фрустрованість та ригідність. Це може свідчити про те, що певна кількість студентів перебувають у кризовій чи стресовій ситуації і відчувають деяке напруження, що й призводить до виникнення негативних проявів поведінки.

Під час дослідження рівня стресостійкості серед майбутніх соціальних педагогів ми визначили, що більша кількість студентів мають середній рівень стресостійкості, причиною чого може бути невпевненість в собі, в своїх можливостях та здібностях, небажання виконувати будь-яку діяльність, участь у конфліктних ситуаціях.

РОЗДІЛ 3

УМОВИ ФОРМУВАННЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ У МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

3.1. Особливості міжособистісної взаємодії у стресових ситуаціях

Особливості міжособистісної взаємодії визначаються взаєминами в групі, у колективі, а також у суспільстві. Тому важливу роль у житті кожної людини відіграє взаємодія з іншими людьми. Стресова ситуація може як позитивно впливати на процес взаємодії, так і негативно. Це залежить від того, яку стратегію поведінки людина обирає в стресовій чи конфліктній ситуації.

Існують два підходи в оцінці активності співрозмовників в стресових ситуаціях. Деякі дослідники визначають форми та види спілкування людей при стресових станах, які впливають на їхню взаємодію (взаємодія, протидія тощо). Інші розглядають активність спілкування людей в стресових ситуаціях як власне стрес, тобто як неспецифічні прояви адаптаційно-захисної активності людей. Ця активність інтегрується в поведінку окремих людей при стресі [25, с. 272].

Зміни у спілкуванні в стресових ситуаціях можуть виникати як під час впливу на людину фізичних, фізіологічних стресорів, так і в результаті контактів з людьми, характер спілкування яких змінений стресовими ситуаціями. Доцільно використати три рівні аналізу зміни під час стресових ситуацій (див. рис. 3.1.). Перший (мегарівень) повинен охоплювати аналіз взаємодії людей у спілкуванні протягом певного періоду часу, порівнюючи із тривалістю життя поколінь, тобто зміни особливостей особистісних характеристик і показників здоров'я, що виникають під впливом тривалих соціальних, біологічних і фізичних стресорів, що діють локально на групу людей або на широкі верстви населення. Другий рівень (метарівень) охоплює аналіз окремих актів спілкування людей у стресових ситуаціях, враховуючи їх індивідуальні, професійні особливості, а також враховує специфіку стрес-факторів. Третій рівень аналізу (мікрорівень) включає вивчення окремих елементів спілкування при стресових ситуаціях, що визначаються спеціальними методами дослідження (психофізичними, інженерно-психологічними й т.п.) [25].

Рис. 3.1. Рівні аналізу зміни спілкування в стресових ситуаціях

Взаємодія групи людей у стресових ситуаціях повинна створювати більш ефективний захисний потенціал, ніж