ідентичностей без втрати кожним індивідом своїх неповторних особливостей. Коли молода людина не може або не здатна досягнути взаємності, чи коли ідентичність людини настільки слабка, що виникає ризик втратити себе при єднанні з іншим, то відбувається ізоляція молодої людини. Це може призвести до виникнення стресу. Близькість може руйнуватися негативними емоціями – гнівом і роздратуванням. Страх бути відкинутим також перешкоджає близькості, особливо коли він підштовхує до неправдивої ідентичності, в основі якої лежить бажання задовольнити потреби інших, а не реалізація важливих внутрішніх потреб. Всі емоційні переживання: радість, гнів, ненависть, ревнощі також певною мірою можуть викликати у молодої людини стресову ситуацію. Народження першої дитини викликає стрес як у матері, так і в батька, оскільки зростають фізичні й емоційні навантаження молодих батьків, пов’язані з порушенням сну і звичайного способу життя, фінансовими витратами, підвищеним напруженням і конфліктами через розподіл обов’язків і дотримання порядку. Тому на емоційному рівні молодь відчуває можливо найбільший стрес у своєму житті [53, с. 414].
Важкі життєві ситуації: хвороба, смерть близьких людей, труднощі, пережиті близькими, втрата місця навчання або роботи, чи загроза її втрати, стрімкі зміни умов життя та ін.
Відсутність звичних, бажаних соціальних зв’язків, соціальна ізоляція, порушення емоційно значущих міжособистісних відносин.
Виробничі проблеми (значні зміни в навчанні, на роботі, труднощі і конфлікти та ін.). Деякі дослідження показують, що молоді люди, які мають цікаву роботу, проявляють менше неспокою і менш схильні до фізичного перенапруження, ніж ті, що займаються нецікавою роботою. Так само і студенти, які вибрали професію не за власним бажанням, і яким їхня майбутня професія не подобається, будуть відчувати більший стрес, ніж ті, хто навчається за власним бажанням, і яким їхня професія подобається. До виробничих чинників виникнення стресу можна віднести і монотонність у навчальній чи трудовій діяльності, в емоційних контактах.
Переломні етапи життя: одруження, розлучення, народження дітей, початок і закінчення навчання, перехід на нову роботу та ін.
10. Особистісна дисгармонія: внутрішньособистісні конфлікти, кризи невідповідності реального і бажаного Я, кризи розвитку особистості.
11. Незадоволеність матеріальним забезпеченням.
12. Невизначеність або конкретна загроза.
13. Соціальні і соціально-психологічні чинники (безробіття, соціальна незахищеність та ін.) [23, с. 62].
Повсякденний стрес складається з дії безлічі стресорів малої сили, звичайних неприємностей у трудовому, навчальному, побутовому і сімейному житті молодої людини. Наслідки цього впливу молодь часто недооцінює. Однак, усе більшого поширення набуває уявлення про те, що багато дрібних неприємностей шкідливіші для здоров’я, ніж рідкі сильні стреси.
Будь-яка подія, факт або повідомлення може викликати стрес, тобто стати стресором. Стресорами можуть бути найрізноманітніші чинники: мікроби і віруси, різні отрути, висока або низька температура навколишнього середовища, травма та ін. Тому саме виникнення і переживання стресу залежить як від об’єктивних, так і від суб’єктивних чинників, від особливостей самої людини: оцінки ситуації, зіставлення своїх сил і здібностей з тим, що від неї вимагається і т.д.
На думку дослідників, вплив стресору на молоду людину не завжди шкідливий. Існують так звані корисні стреси, які мобілізують внутрішні ресурси людини. Розпочавши боротьбу з негативними природними чи соціальними умовами, людина може переглянути своє попереднє життя і вийти зі стресової ситуації не тільки не втративши здоров’я, а й з новими силами та можливостями. Такий позитивний вплив стресової ситуації на життєві перспективи людини можливий тоді, коли в пошуку нових цілей та можливостей особистість долає внутрішні обмеження та досягає повної самореалізації.
Отже, у рамках психофізіологічного підходу схильність особистості до дистресу, тобто виснаженості як фізичних, так і психічних адаптаційних можливостей, визначається як даність: якщо в людини наявні генетичні чи психологічні передумови хворобливого реагування на стресогенні впливи середовища, їх можна вивчати та враховувати, але не змінювати. Тому головним завдання профілактики стресових розладів вважається створення можливостей для своєчасної психом’язевої релаксації молодих людей, що зазнають надмірних стресів [51, с. 8].
Часто важкі стресові ситуації призводять до негативних наслідків та порушення нормального стану людини, що деструктивно впливає на подальший її розвиток. Розрізняють соматичні, психофізіологічні та особистісні наслідки стресу.
Соматичні й психофізіологічні наслідки стресу. Стресові стани супроводжуються певними змінами в організмі. Вплив стресу на організм є індивідуальним. Встановлено, що під час стресу, як правило, виникає напруга в шлунку, ускладнюється дихання, частішають серцеві скорочення, спостерігаються вегетосудинні реакції (почервоніння або збліднення шкіри), розширюються зіниці, напружуються м’язи, підвищується артеріальний тиск, посилюється кровообіг у м’язах, підвищується кількість адреналіну в крові тощо. Позитивний адаптивний зміст цього полягає в тому, що організм готується до стресової ситуації, одержує додаткові сили для її подолання. Відомо, що в стресовій ситуації у людини можуть проявитися нереалізовані адаптивні резервні можливості. Наприклад, одна особа піднімає автомобіль заради порятунку близької людини, інша – не вміючи плавати, рятує дитину, яка тоне, тощо.
Сукупність негативних емоцій викликає більш сильні фізіологічні реакції. Тобто вплив стресу на організм може бути і негативним, дезадаптивним. У результаті тривалого стресу підвищується ймовірність виникнення дезадаптивних психосоматичних хвороб, які називають психогенними, тобто «хворобами стресу»: виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, гіпертонічна хвороба, інсульт, інфаркт міокарда, бронхіальна астма, підвищена нервозність, наявність істеричних реакцій, непритомність, афекти, досить часто з’являються болі (головні, спинні, шлункові), безсоння.
Стрес нерідко стає причиною діабету, глаукоми, пародонтозу. Під час стресу знижується здатність організму людини боротися із захворюваннями. В наш час існує думка, що до 90% усіх захворювань пов’язані зі стресом [60].
Таким чином, під впливом стресу в організмі людини відбуваються зміни, що можуть бути дуже небезпечними