виявляють особливо високий рівень самогубств серед психіатрів і психологів, лікарів, зубних лікарів, адвокатів. Такі дані не обов'язково означають, що основною причиною суїциду є професійний стрес. Часто некваліфіковані працівники реагують на фінансову нестійкість, а не на стрес, пов'язаний з роботою, коли роблять спробу самогубства. Зокрема, причиною суїциду психіатрів і психологів може бути не реагування на емоційне напруження на роботі, а страждання від тривалих емоційних розладів, які стимулювали вибір їхньої кар'єри [73].
Під час професійної діяльності у соціального педагога також можуть бути порушення нервової системи, тривожність, агресія у роботі з різними категоріями населення. Все це може призвести до виникнення суїцидальних спроб. Тому соціальний педагог за допомогою вміння протистояти стресовим ситуаціям може уникнути у своїй професійній діяльності випадків суїциду, професійного вигорання, а також попередити спроби самогубства клієнтів.
Ефективність подолання стресу часто залежить від психологічної готовності соціальних педагогів протистояти йому та від уміння керувати власними емоціями в складних ситуаціях.
Рис. 1.4. Типи реагування особистостей на дію стресорів
Велике значення для управління стресами на особистому рівні має знання особливостей власної психіки. Відомо, що залежно від особистих особливостей, реакція кожної людини на стрес є досить специфічною ( див. рис. 1.4.). У зв’язку з цим виділяють шість типів особистостей, які по-різному реагують на стрес [54]:
Честолюбний тип. До цього типу належать соціальні педагоги із значною потребою в досягненні успіху. Вони енергійні, рухливі, агресивні та орієнтовані на діяльність. Причинами стресу для них є перевантаження, велика інтенсивність діяльності й міжособистісних стосунків, недостатнє розуміння свого внутрішнього світу. Основними симптомами стресу є безсоння, підвищений тиск, серцеві захворювання, надмірне паління.
Спокійний тип — соціальні педагоги із цим типом реагування на стресові ситуації є безтурботні та спокійні, орієнтовані на минуле, мрійливі й малоактивні [21]. Вони вирізняються низькою схильністю до стресів. Причиною стресу можуть бути взаємини з людьми чи вимоги професійної діяльності, які порушують звичайний розпорядок їхнього життя.
Сумлінний тип. До даного типу відносять соціальних педагогів, які є дріб’язковими, допитливими, педантичними, стабільними та консервативними. Вони вірять авторитетам і підкоряються традиціям. Для них причинами стресу є взаємовідносини з людьми, що порушують їхні плани та стереотипи поведінки. Вони мають середній рівень схильності до стресів, але дуже чутливі до змін їхньої повсякденної життєдіяльності.
Тип, що не відстоює — відносять соціальних педагогів, які не можуть постояти за себе й відстояти свої права. Вони роблять все для інших, уникають міжособистісних конфліктів, бояться проблемних відносин один з одним. Внутрішнє напруження, що виникає на ґрунті міжособистісних відносин, є частою причиною стресів [21]. Соціальні педагоги даного типу є невпевненими в собі і часто не здатні повністю вирішити проблеми клієнтів.
Життєлюбний тип. Соціальні педагоги, що належать до цього типу є сильними, енергійними, життєлюбними, імпульсивними, розкутими. Вони часто змінюють свої інтереси. Причинами стресу є монотонна робота й надмірне внутрішнє напруження.
Тривожний тип вирізняється високою схильністю до стресу. Соціальні педагоги цього типу виявляють занепокоєння з приводу можливих невдач, мають низьку самооцінку. Причинами стресу для них є відповідальна робота й різкі зміни в житті [54]. Соціальні педагоги даного типу є нестійкі у своїх поглядах, тому не здатні допомогти клієнтам, які опинилися у кризовій ситуації.
Типовість стресу для педагогічної діяльності через її насиченість такими факторами, як соціальна оцінка, невизначеність, буденність, досліджувало багато дослідників. Прояви стресу в роботі соціального педагога різноманітні й досить великі. Так, у першу чергу виділяють фрустрацію, тривожність, виснаженість і професійне вигоряння [57, с. 45].
На думку психологів, подолання кризових та стресових ситуацій серед спеціалістів різного профілю, зокрема соціальних педагогів, можливе за умови дотримання принципів, на базі яких можна сформувати систему стратегій відновлення психічної рівноваги. До таких принципів належать:
- принцип задоволення;
- принцип реальності;
- принцип цінності;
- принцип творчості [21].
Принцип задоволення передбачає здійснення психологічного захисту на основі виявлення максимального ступеня емоційного добробуту, можливого в умовах стресової ситуації. Механізм реалізації цього високого ступеня добробуту полягає в когнітивній та емоційній інфантильності людини.
Принцип реальності націлює на тверезий підхід до світу, у якому рух до якої-небудь мети розглядається не як прямолінійний процес підйому на нові сходинки, а припускає довгі, у тому числі необхідні шляхи й непрямі засоби. Психологічний механізм реалізації принципу реальності полягає в основному в здатності до терпіння.
Принцип цінності вказує на необхідність побудови систем різних життєвих альтернатив на одній ціннісній підставі, у результаті чого кожна з альтернатив у рамках даної системи цінностей одержує свою оцінку. Цей пріоритетний список оцінок і служить інструментом раціоналізації тієї стресової ситуації, яку потрібно подолати.
Принцип творчості визначає самовдосконалення особи, активне та свідоме творення людиною самої себе, причому не тільки в ідеальному змісті, але й у практичному втіленні в реальних стресових ситуаціях.
Заняття з вироблення різних стратегій вирішення життєвих завдань підвищують психологічну стійкість людини в умовах, що вимагають напруги духовних сил. Головну роль при цьому відіграють не знання, а гнучкість, яка дозволяє вчасно змінювати й тим самим нормалізувати поведінку.
На сьогоднішній день нараховується невелика кількість праць, присвячених вивченню стресостійкості педагогів, зокрема соціальних педагогів, що свідчить про недостатню увагу, що приділяється дослідниками розробці даної проблеми. Так, напруженість, властива педагогічній діяльності, дозволяє Л.Митиній розглядати стресостійкість (фрустраційну толерантність) як професійно важливу якість особистості соціального педагога [40].
А.Реан, А.Щербаков вважають, що на зростання професійної майстерності соціального педагога визначальний позитивний вплив має структура мотивації педагогічної діяльності, зокрема домінування внутрішньої мотивації над зовнішньою [58], [88]. У зв'язку із