У працях Н.Кузьміна, К.Платонова, А.Реана та ін. зазначено, що загальним показником відношення до праці може бути задоволеність професією, що заснована на усвідомленні соціальним педагогом правильності вибору професії, відповідності своїх здібностей вимогам професії, результативності своєї праці [57, с. 46].

До соціально-психологічних установок особистості, що визначають відношення до інших людей, можна віднести локалізацію контролю над стресогенними подіями (за Дж. Роттером), або екстернальність-інтернальність. Відношення людини до самої себе, за твердженням Б.Ананєва, завершує структуру характеру, забезпечує цілісність, “виконує функції саморегуляції й контролю розвитку, сприяє утворенню й стабілізації єдності особистості” [1, с. 161].

Відношення людини до себе відображається у її самооцінці. Оптимальною структурою самооцінки особистості є та, в якій існують мінімальні розходження між актуальною й рефлексивною самооцінкою й максимальні розходження між ретроспективною й актуальною, між актуальною й ідеальною самооцінками [38, с. 45]. Таким чином, рівень самооцінки й оптимальність її структури (адекватність) можуть служити індикаторами й регуляторами стресостійкості соціального педагога.

Основними стрес-факторами, які впливають на професійну діяльність соціального педагога є смерть або важке захворювання близьких людей, відсутність сприятливих умов для роботи, несправедливе відношення керівництва, конфліктні ситуації з колегами, керівництвом, друзями, дефіцит часу, власна низька кваліфікація, відсутність соціального захисту, незручний графік роботи, низька заробітна плата тощо.

Соціальному працівнику варто мати на увазі, що один з факторів, які сприяють виникненню конфліктів та стресових ситуацій – це його внутрішня незадоволеність, а також відчуття несправедливості. Одна із причин їх появи - неправильний розподіл обов’язків.

Щоб обов’язки в колективі були розподілені правильно, соціальному педагогові потрібно:

Безпосереднє формування в колективі позитивно-го ставлення до дій керівництва і запропонова-них інноваційних технологій доцільно впроваджувати на рівні вищого керівництва. Тоді пропаганда буде мати вплив на весь колектив навчального закладу, включаючи ке-рівників нижчої та середньої ланок. Для більш ефективного фо-рмування колективної думки щодо позитивного сприй-мання своїх дій керівництво вищої ланки повинно ма-ти змогу впливати на підлеглих у масштабі всього закладу. У зв'язку з існуючою соціально-економіч-ною ситуацією в державі до цього доцільно підходити з позицій керування стресом працівників, зокрема соціальних педагогів [34].

Професія соціального педагога потребує вміння керування стресом, оскільки екстремаль-ні умови можуть виникнути на роботі, в домашніх умо-вах, в соціальному оточенні та негативно впливати на взаємини з іншими людьми. Деякі дослідження показують, що стрес, який виникає в емоційно несприятливих робочих умовах, має наслідки, які поширюються на ві-льний час, і навпаки [25]. Тому більш ефективним мо-жна вважати запобігання виникнення стресу соціальним педагогом або керу-вання його емоційно-психологічними процесами, які вини-кають при цьому.

Стресові ситуації у діяльності соціального педагога вимага-ють мобілізації фізіологічних і психологіч-них адаптивних механізмів, призводять до формуван-ня екстремального стану, що може як сприяти мобілізації ресурсів людини, так і призвести до зривів у діяльності, погіршення здоро-в'я і психічної стійкості. Але в сучасному суспільстві кожна людина постійно перебуває під впливом стресу, зокрема і соціальний педагог, тому формування позитивного ставлення до дотриман-ня нормативних вимог охорони праці доцільно створю-вати через керування стресом соціального працівника. Сучасні психологічні дослідження показують, що стресом можна керувати, його можна сформувати в працівників навчальних закладів і використовувати на їхню користь.

Зокрема, за даними всесвітньої організації охорони здо-ров'я, 45% усіх захворювань і аварій пов'язані зі стре-сом, а ряд спеціалістів вважає, що ця цифра значно бі-льша. Зокрема, 30-50 % усіх тих, хто ходить до по-ліклінік, — практично здорові люди. Вони потребують лише деякої корекції емоційно-психічного стану. Те саме спостерігається і на виробництві. Дослідження психологів свідчать, що 65% нещасних випадків відбу-лися з працівниками, які цього підсвідомо чекали. Тому для впливу на їх свідомість доцільно використовувати методи стресогенного управління і таким чином впливати на колективну думку [34, с. 54]. Зокрема, варто підвищувати ефективність роботи соціального педагога для його подальшого управління будь-якими стресовими ситуаціями.

Соціальним педагогам треба враховувати важливий фактор: при роботі з групою вирішальну роль відіграють особисті мотиви. Якщо група виправдовує очікування члена групи, то згуртованість колективу зростає. Якщо те, що дає гру-па своєму члену, він може одержати сам, це, природ-но, послаблює його відчуття належності до групи. Він може залишатися в групі з почуття вдячності, але це недостатня мотивація. Якщо ж особисті потреби при вступі до групи залишаються незадоволеними, то по-чаткова мотивація може призвести до антипатії або й ненависті. При стресі може відбуватися перебудова значущості мотивів: ті, що спонукали діяльність, мо-жуть її гальмувати, а ті, що гальмували, - спонукати. Це є феномен “інвертування” мотивів [25]. Може вини-кнути ворожість до атрибутів діяльності чи до неї самої. Погіршення діяльності соціального педагога може бути резуль-татом його спроб активно протистояти зовнішнім спонуканням до стресогенної діяльності чи до діяльності в стресогенних умовах.

Таким чином, кожна стресогенна ситуація в педагогічному колек-тиві потребує дії керівництва з фо-рмування груп оптимального соціально-культурного і психологічно сумісного складу. Будь-яка несподівана зміна