дидактична цінність цієї гри полягає в тому, що учні виконують багато вправ на дії додавання та віднімання, що сприяє набуттю обпилювальних навичок.
Для розвитку уявлень про час використовую ігри “Коли це буває?”, “Займи своє місце”, “Що змінилося”, “Дні тижня”. При проведенні цих ігор використовую картинки, це зображені різні пори року, різні види діяльності людини протягом дня, картки, де записані назви пір року, місяців, днів тижня, м’яч. Мета ігор – закріпити уяву про добу, рік, місяць, тиждень і уточнити відомості про годинник.
Дидактичні ігри проводжу під час усної лічби, повторення раніше набутих знань, ознайомлення з новим матеріалом та його закріплення. Кожна гра розвиває, формує, уточнює, удосконалює просторові, обчислювальні, графічні, часові уявлення дитини з особливими потребами.
В.О.Сухомлинський писав, що без гри не має і не може бути повноцінного розумового розвитку, порівнював гру з величезним світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень, понять про навколишнє, з іскрою, яка запалює вогник допитливості. Отже, стараймося, щоб гра не була епізодом, а проходила б крізь усе життя дитини. Бо гра – це є творчість, гра – це є праця, а праця – шлях дітей до пізнання світу.
Багато що можна сказати про інтелектуальні ігри, ребуси, вікторини, кросворди, лабіринти, тощо. Але ця тема досить широка і потребує окремого висвітлення, а в своєму рефераті я основну увагу приділяла дидактичним іграм.
Висновки
Інтерес до навчальної гри впродовж багатьох років не згасає, з'являються, нові напрями її дослідження. Проте і нині іде недостатньо теоретично обґрунтовані ігрові методи і форми навчання, відсутня їх класифікація, не розроблена структура ігрового навчання, технологія застосування та оцінювання ефективності використання тих чи інших ігрових методів і форм навчання.
Гра у навчальному процесі створює мотивацію, близьку до природної, збуджує інтерес, підвищує рівень навчальної праці, розвиває комунікативні навички. Порівняно з іншими формами навчання й виховання, перевага гри полягає в тім, що вона досягає своєї мети непомітно для вихованця, тобто не потребує ніяких способів насильства над особистістю дитини. Окрім того, під час гри діти молодшого шкільного віку почувають себе вільно і комфортно. Причому це стосується всіх учнів, які мають різні психологічні особливості. У процесі гри «навіть інтелектуально пасивна дитина спроможна виконати таке завдання, яке їй важко дається у звичайній життєвій ситуації, тому що тут не існує тієї «жорстокої смуги оцінювання», до якої потрапляє молодший школяр із перших днів перебування в школі, а отже, знижується його тривожність, напруження, негативне ставлення до навчальної діяльності»
Підбираючи ігри, слід поєднувати два елементи – пізнавальний та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми, педагог повинен чітко спланувати діяльність учнів, спрямувати її на досягнення поставленої мети. Коли визначено завдання, вчитель надає йому ігрового змісту, окреслюючи ігрові дії. Ігровий зміст спонукає учнів до гри. А коли виникає особиста зацікавленість, то з’являється і активність, і творчі думки, і дії, і хвилювання за себе, команду весь колектив.
Раціональне використання ігрових методів сприяє позитивній зміні рівнів активності учнів: від репродуктивного через пошуковий до творчого. Тут допомагає логічне використання методів від більш простих (ігри-вправи) до складних (рольові). Ігрові методи впливають на розвиток логічного мислення, теоретичних знань і практичних умінь та навичок, самостійності та самоосвіти, колективного співробітництва.
Готуючись до заняття, педагог повинен чітко продумати послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, її контроль, підбиття підсумків та оцінку.
Список використаної літератури
Артесова Л. моделі структур дидактичної гри//Дошкільне виховання. №4. 2005. С. 6-8
Бартлетт Ф. Психика человека в труде и игре. Пер. С англ. М., АПН РСФСР, 1959. – 144с.
Газман О.С., Харитонова Н.Е. В школу с игрой: кн.. для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 96с.
Демин М.В Природа деятельности. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. - 168 с.
Исупов К. Г. Второе рождение проблемы «игра» и искусство // Философские науки. - 1974. - №5-6. - С.148.
Каминснки Х. Дидактико-методические основы преподавания зкономики в школе. Деловые игры // Экономика. Вопрос школьного зкономического образования. -1999. - N51, - С.58-62.
Клаус Г. Философские аспекты теории игры // Вопр. философии. — 1968. — №8.- С.24-35.
Козлова О.А. Роль современных дидактических игр в развитии познавательных интересов и способностей младших школьников//Начальная школа. – 2004. - №11. – С. 49-52
Компанець Н.М. Дидактичні ігри в системі інтегрованого навчання. – К.: Змога, 2003. – 80с.
Коротяев Б.И. Учение — процесс творческий. — М.: Просвещение, 1989.— 159с.
Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. — М.: Педагогика, 1981, —186с.
Ляпина Г. А. Игра как средство активизации учебно-воспитательного процесса. — Алма-Ата.: Изд-во МЄКТЕП, 1978.— 64с.
Машарова Т.В., Ходырева Е.А. Учебная деятельность… Среда… Развитие… - Киров, 1998
Осадчук Р. І. Дидактичні ігри в навчальному процесі школи// Педагогіка і психологія. – 1996. -№4. – С.102-111
Педагогическая энциклопедия. — М.: Изд-во «Сов. Энциклопедия», 1965. — Т.2. —С.137.
Подласый И.П. Педагогика. — М.: Просвещение, 1996. — 423 с.
Рубинштейн С. Л. Основи общей психологии.-м., 1946.-590с.
Ткачук Т. Ігротерапія, як спосіб підвищення пізнавальної активності// Палітра педагога. -2002.- №3. – С. 5-10
Устиненко В. И. Место и роль игрового феномена в культуре // Философские науки. - 1980. - №2. - С.69-77.
Шульга Л. Ігрові методики та їх роль у моральному вихованні учнів молодшого шкільного віку// Рідна школа. 2002.- №7 – С.48-46.
Эльконин Б.Д. Психология игрьі. - М.: Педагогика, 1978. — 304с.
22.К.Ардобицька. Використання навчальних ігор на уроках математики в перших класах допоміжної школи. (Дефектологія. –