Педагог має ще й дохідливе пояснити правила гри, щоб у дитини була значуща мотивація дотримуватися їх. Тут їй допомагатимуть або, навпаки, заважатимуть інші діти.

Педагог організує гру. її учасники прагнуть виконати ігрове завдання, а інші тішаться з успіхів однолітків або байдужі до них. Отож, поряд із дорослим на деяких гравців впливають й інші діти.

Структура дидактичної гри зумовлює різні взаємини гравців. Моделі 3-6 відображають типові стосунки дітей під час виконання ігрових завдань.

1. Ігрові завдання кожна дитина виконує сама й незалежно від інших (модель 3). Наприклад, складає мотрійок, башточки, складанки з геометричних фігур чи елементів, мозаїку, грає з м'ячем, стрибає через скакалку тощо. Вона залишається наодинці з ігровим завданням, з ігровими діями та правилами. Контакти з іншими дітьми тут майже відсутні. Успіх чи невдача у грі залежать від інтелектуального або фізичного розвитку дитини, від дотримання або порушення нею правил.

ІІ. Розділ

Дидактичний ігри та їх місце в особистісно орієнтованому навчальному процесі дошкільного закладу

2.1 Дидактична гра та її значення у розвитку дитини.

Виховне значення дидактичних ігор полягає в тому, що вони сприяють розвиткові в дітей активності, самостійності, віри в свої сили, загартовують волю, навчають гідно перемагати та програвати. Цікава гра не набридає, а дає можливість самовдосконалюватися – діти повертаються до неї знову й знову, запрошують до неї нових партнерів, придумують нові правила.

Тож дидактична гра – одна з форм навчального впливу педагога на дитину. Вона стане йому в добрій нагоді під час засвоєння дітьми будь-якого матеріалу, передбаченого програмою, й має проводитися на заняттях; може входити до музичного заняття, бути одним із елементів прогулянки, а також особливим видом діяльності. Друга мета дидактичної гри – суто ігрова, задля якої діє дитина. Це ігри в які діти граються самостійно, поза заняттями, коли можуть обирати їх за власним бажанням.

Кожна дидактична гра містить конкретне завдання і, щоб виконати його необхідно долати труднощі, самостійно діяти в певній ситуації або з певними предметами, набуваючи власного досвіду.

Дидактична гра має певні правила, які водночас виконують важливу роль – визначають характер та спосіб ігрових дій, організують і визначають поведінку та взаємини дітей у грі. Засвоєння дошкільнятами правил та їхнє виконання сприяють вихованню самостійності, забезпечують самоконтроль і взаємоконтроль у грі.

Ігрові дії – це дії, які діти виконують під час гри. Що вони різноманітніші, то більше дітей бере участь у грі і тим цікавіша вона сама.

Фіналом дидактичної гри є певний результат. Ним може бут відгадування загадок, виконання певних доручень та ігрових завдань, прояви кмітливості, що сприймаються дошкільнятами як досягнення. Для виховання результат гри завжди є показником успіхів дітей у засвоєнні знань, у розумовій діяльності, в характері її стосунків з партнерами.

Результатом дидактичної гри, окрім правильно виконаного завдання, є й задоволення, яке вона дає учасникам.

Що стосується дидактичних ігор, слід відмітити, що вони поділяються на:

Ігри з дидактичними іграшками:

народні дерев’яні іграшки, кулі, грибочки;

складально-розбірні іграшки та вкладки.

Вони розвивають сенсори ку, дають можливість дітям раннього віку вправлятися в розрізнянні величини, форми, кольору. Така іграшка сама спрямовує дії малюка.

Навчальні ігри з правилами:

словесні та словесно-рухові ігри без опори на наочність (“Скажи навпаки”, “Фарби” тощо);

настільно-поліграфічні ігри (лото, доміно).

У роботі з дітьми не варто обмежуватись використанням одного виду ігор, а краще застосовувати якомога більше різноманітних варіантів. Наприклад, вивчаючи тему “Свійські тварини”, можна пограти і в словесні ігри (“Відгадай за описом”, “Хто більше назве”, “Небилиця”), і в настільки – карткову чи маршрутну.

Слід відмітити, що дидактичні ігри будуть ефективними, якщо їх використовують систематично, послідовно, дотримуючись головного принципу дидактики: “від простого до складного”. Спочатку необхідно ознайомити дітей з ігровим матеріалом, застосовуючи його в повсякденній індивідуальній та груповій роботі, підготовчих вправах, а згодом і під час занять. Треба обов’язково заохочувати дітей до частого використання знайомих ігор у вільний час, адже це дає їм можливість закріпити вже набуті навички, шукати нові можливості перемогти та пограти з різними партнерами. Доцільно вводити в процес дидактичні ігри різних видів не лише з усіх розділів програми, а й з кожної теми зокрема.

Оскільки навчання дошкільнят має бути ігровим, то основне місце в ньому належить дидактичній грі, яка вчить дитину легко, швидко і цікаво.

“Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності... З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність у їх виконанні”.

К.Д. Ушинський.

Математика – один з найскладніших предметів для засвоєння учнями допоміжної школи. Це зумовлено абстрактністю матеріалу та особливістю засвоєння математичних знань дітьми з особливими потребами. Учням допоміжної школи притаманні недосконалість усіх видів сприймання, зокрема логічного мислення (аналізу, синтезу, встановлення причиново-наслідкових зв’язків, моторики, емоційно-вольової сфери. Особливо ускладнює процес опанування молодшими школярами математичних знань недосконалість їхніх здорових сприймань (здорового аналізу і синтезу).

Успіх засвоєння математичного матеріалу такими учнями залежить від урахування особливостей пізнавальних процесів кожної дитини та складу колективу класу.

У молодших класах закладається основа знань, умінь та практичних навичок, необхідних для подальшого навчання дітей, тому роль початкової школи в успішному опануванні математичними уявленнями вирішальна.

Найефективнішим способом подолання труднощів у розвитку математичних уявлень учнів з особливими