4. Проаналізувати причини, які обумовлюють«важкість» (складність) сім’ї, визначити, на які з них вихователь може, а на які – не може вплинути. До таких причин можна віднести:

склад сім’ї ( неповна сім’я, відсутність одного чи обох батьків) ;

наявність у складі сім’ї члена з антигромадським спрямуванням( правопорушника, алкоголіка, наркомана тощо) ;

поганий стан здоров’я, хвороба когось з членів сім’ї;

стійкий психологічний дискомфорт (наявність конфліктів, непорозумінь, подвійне життя когось з членів сім’ї тощо );

погані умови життя (наявність тимчасової оселі, мала площа, низька заробітна плата тощо) ;

характерологічні особливості батьків (безвідповідальність, незговірливість, пихатість, дратівливість , агресивність, конфліктність тощо) .

Кожна з означених причин може призвести до того, що сім’я буде не лише об’єктивно, й суб’єктивно важкою для вихователя, вимагатиме від нього витримки, терпіння, милосердя, готовності допомогти, позитивно вплинути, високої відповідальності за вжиті заходи.

5. З’ясувати причини, які призводять до появи у вихователя суб’єктивного відчуття « важкості» тієї чи іншої сім’ї. Це вимагає від педагога самокритичності, спостережливості, уміння аналізувати факти. Найпоширенішими є такі причини:

неспівпадання ціннісних орієнтацій педагога і батьків;

різниця у культурному і освітньому рівнях;

різниця у віці, життєвому досвіді партнерів спілкування;

особистісний бар’єр ( почуття антипатії) ;

наявність конфліктів, непорозумінь у минулому;

дефіцит знань особливостей сім’ї взагалі, дитини зокрема;

помилковість попередніх оцінок( вчинків, слів батьків).

Що зрозуміти походження конфліктів, складностей у взаєминах вихователів і батьків, доцільно знати, які саме риси особистості можуть виявитись несприятливими для гармонійного спілкування, спровокувати непорозуміння. Психологи відносять до них: сензитивність – підвищену емоційну чутливість, схильність« все близько приймати до серця», легко розладнуватись і хвилюватись; ефективність – емоційну збудливість або нестійкість настрою; тривожність - схильність до неспокою , недостатня внутрішня узгодженість почуттів і бажань; суперечливість особистості в цілому, непослідовність дій і думок, нестабільність; домінантність – прагнення грати провідну роль у взаєминах з оточуючими; егоцентричність – фіксація на власному погляді, оцінці, точці зору, відсутність гнучкості суджень; гіперсоціальність – підвищена принциповість, перебільшене почуття обов’язку, неготовність до компромісів; помисливість – недовірливість, підозрілість, схильність в усьому вбачати для себе небезпеку.

Позбутися цих рис – означає зробити крок вперед назустріч партнеру спілкування, пом’якшити взаємини.

Отже, якщо вихователь навчиться акцентувати свою увагу на тому, що об’єднує, а не роз’єднує його з батьками дошкільнят, вправлятиметься в умінні адекватно реагувати на їхні слова і вчинки, потурбується про удосконалення рівня своєї культури, збагатить і поглибить знання вікових й індивідуальних особливостей дошкільників, підвищить свою поінформованість про типи сімей, їхні відмінності, критично оцінюватиме свої здобутки і прорахунки, він обов’язково оволодіє мистецтвом спілкування з батьками, досягне гармонії у взаєминах з ними.

Вище означені основні напрями та основи успішної взаємодії сучасного ДНЗ і батьків вихованців дають змогу зробити підсумковий аналіз результатів дослідження, які подаємо в узагальнюючій таблиці.

№

п/п | Респонденти | Назви компетенцій | Рівні

Високий | Достатній | Недостатній

Батьки | Нормативно-інституціальна | 33% | 67% | _

Ідеолого-ціннісна | 39% | 61% | _

Прогностична | 41% | 59% | _

Процесуально-функціональна | 52% | 48% | _

Вихователі | Нормативно-інституціальна | 65% | 35% | _

Ідеолого-ціннісна | 57% | 43% | _

Прогностична | 70% | 30% | _

Процесуально-функціональна | 60% | 40% | _

Одержані результати переконали нас в ефективності розроблених форм, методів роботи і доцільність їх впровадження у зміст методичного керівництва роботи з сім’ями.

Висновки

Аналіз проблеми методичного керівництва роботою сучасного ДНЗ з сім’єю виступає в числі актуальних питань сьогодення.

1. У магістерській роботі комплексно досліджено та обґрунтовано необхідність тісної співпраці ДНЗ з родинами; проаналізовано стан проблеми в педагогічній теорії та практиці, окреслено напрями транспозиції здобутків учених в технології сучасної дошкільної освіти.

Відповідно, методичне керівництво роботою ДНЗ з сім’єю нами означено як складова частина керівництва всією методичною роботою яка проводиться у дошкільному навчальному закладі. Воно покликане забезпечити розвиток свіх форм співпраці з родинами , покращити зміст роботи з батьками вихованців, його методів, внести в співпрацю з сім’ями ціленапавленість та систематичність, зробити її доступною з врахуванням особливостей різних сімей.

Доведено, що методичне керівництво роботою ДНЗ з родинами вихованців віддзеркалює нагальні потреби педагогів і батьків в утвердженні цінностей засад очного змісту як визначальних регуляторів міжособистісного, міжетнічного та міжнаціонального спілкування і співіснування на різних етапах цивілізаційного простору кожного суспільства.

Охарактеризовали форми та методи співпраці ДНЗ з сім’єю, виокремили найефективніші з них, шляхом експериментального дослідження. Визначили напрями та педагогічні умови успішної взаємодії сучасного дошкільного навчального закладу і батьків вихованців.

На практиці перевірено роботу методичного керівництва з означеної проблеми. Визначено,що така робота є складною за змістом, виокремлюється чіткою структурою, вимагає системності і послідовності виконання, однак при правильній побудові дає очікуваний результат, очевидність якого є найпереконливішим засобом виховання.

Досліджено, що в основу роботи методичного керівництва ДНЗ з сім’єю закладено пошукові методи, тобто такі, які об’єднують в трансформований варіант безпосередні й опосередковані знання, в яких інформація дидактично перероблена і викладена в доступній для батьків формі та змісті на основі врахування рівня розуміння означеної проблеми з боку адміністрації ДНЗ.

Здійснене дослідження не вичерпує означену проблему та не розв’язує всіх проблем щодо методичного керівництва роботою ДНЗ з родинами вихованців. Воно потребує подальшого дослідження з огляду на