До подолання дитячої безпритульності потрібно долучатися всім, а особливо вчителям, батькам потрібно проводити профілактику як запобігання безпритульності, або все-таки більше приділяти увагу своїм дітям.

Питаннями соціально-педагогічної допомоги “дітям вулиці” займалися та займаються відомі вчені: Бородуліна С., Бочарова В., Гапон Ю., Дахно Р., Звєрєва І., Хлєбік С., Клейберг Ю., Максимова Н., Шакурова М. До проблем “Дітей вулиці” зверталися: Моруга Л.; Зінченко А.;Зайчевська Т.; Зайцева З.; Гуляр О.; Максимова Н.; Новік С.; Самолова О.; КапськаА. та багато інших.

Вибір теми бакалаврської зумовило саме те, що проблема на даний час є однією з найактуальніших і не може не зворушити жодного з нас.

Об’єкт дослідження – «діти вулиці», як соціально-педагогічна проблема.

Предмет дослідження - особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми вулиці.

Мета роботи - науково обґрунтувати зміст, форми та методи ефективної роботи з “дітьми вулиці”.

Відповідно до об’єкту, предмету і мети ми визначили такі завдання:

охарактеризувати явище “діти вулиці”;

вивчити причини появи “дітей вулиці”;

розглянути зміст, форми та методи роботи соціального педагога з “дітьми вулиці”;

вказати особливості соціально-педагогічної допомоги дітям вулиці.

апробувати соціально- педагогічний інструментарій.

Основні джерела дослідження: література обласної, університетської наукових бібліотек, публікації в соціально-педагогічних, психологічних, філософських часописах, праці вчених, методичне надбання сучасної соціальної педагогіки, бібліотечний фонд ОЦСССДМ.

Методи дослідження.Для вирішення поставлених завдань використано ряд теоретичних та емпіричних методів дослідження тобто аналіз наукової і методичної літератури, із питань соціально-педагогічної діяльності з “Дітьми вулиці”;а також вивчення й узагальнення педагогічного досвіду з даною категорією з метою виявлення можливостей застосування ефективних форм та методів; інтерв’ювання, анкетування.

Структура бакалаврської роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків.

РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА “ДІТИ ВУЛИЦІ”

1.1. Теоретичні аспекти проблеми. Чинники, що зумовлюють соціальне явище “Діти вулиці”

Діти вулиці – це неповнолітні втікачі з власних домівок для яких вулиця стала постійним місцем перебування.

Серед дітей вулиці виділяються чотири основні категорії. Ті, хто не має батьків узагалі, ті, чиї батьки живі, однак діти цілком утратили з ними зв'язок. До третьої категорії можна віднести тих, хто чергує життя на вулиці з життям у родині, а до четвертого - дітей, що ночують удома, але весь день проводять на вулиці без догляду “позитивних” старших [8,с.15].

До дітей вулиці в Україні також відносяться такі категорії:

безпритульні діти – діти, які не мають постійного місця перебування через те, що втратили близьких, або коли їх вигнали з дому;

бездоглядні діти – це діти, які мають де жити, але через бездоглядність близьких вони змушені тікати з дому;

діти-утікачі з виховних установ – діти, що зазнали психологічного та інших насильств у закладах інтернатного типу;

діти-втікачі із зовні благополучних сімей. Це ті підлітки і діти що мають високий рівень конфліктності і віддаленості у психологічному розвитку;

діти, що за своїми психологічними ознаками схильні перебувати на вулиці (позбавлені батьківського піклування)[29,с.268].

В Україні сьогодні ще не існує точного визначення цієї категорії, тому діти вулиці розглядаються , як неструктурований об’єкт і до нього належать діти, які залишилися без батьківської опіки і визначеного місця проживання.

Враховуючи багатоваріантність шляхів виходу дітей на вулицю можна дати таке визначення “діти вулиці” - це діти, які можуть бути визначені соціальними сиротами.

Починаючи з 1997 року в Україні проводиться ряд досліджень із характеристики “дітей вулиці” з’ясування їхнього стилю життя і потреб. Це дозволило виявити, що більшість дітей вулиці це діти підліткового віку, з них хлопчиків більше на вулиці, ніж дівчаток на даний час, а у 1997 році було навпаки, і це пояснюється тим, що:

¦ більшість підлітків виховується у багатодітних сім’ях;

¦ часто проживають без батьків або тільки з матір’ю чи батьком;

¦ серед батьків таких дітей часто зустрічаються освідчені, які мають постійну роботу;

¦ значна частина дітей має проблеми з батьками;

¦ “діти вулиці” - це також ті , які мають низьке матеріальне становище;

¦ діти вулиці часто зазнають насилля з боку ровесників;

¦ значна частина таких дітей часто заробляє сама собі на життя, займаючись злодійством, жебракуванням;

¦ діти часто голодують;

¦ діти вулиці вживають алкоголь, палять, нюхають клей і вживають наркотики [29,с.270].

Основні психофізичні характеристики дітей, які формують в умовах вулиці визначаються раннім залученням дитини до виживання. Більшість безпритульних дітей втратили сімейні зв’язки: були покинуті батьками , або самі їх покинули. Важливо звернути увагу на те, чому діти не відвідують, або нерегулярно відвідують школу. Згідно з даними опитування кожна третя дитина не має бажання відвідувати школу, тому, що їй там не цікаво, у 30% - немає грошей на шкільні приладдя, у 22 % - дома немає умов для навчання, у 18 % - діти змушені заробляти на життя самостійно, у 4 % немає документів [23,с.36].

Багаторічний досвід роботи свідчить, що більшість дітей вулиці з раннього дитинства відчуває жорстоке