2.4 Досвід організацій роботи з «Дітьми вулиці» (зарубіжний, місцевий, фонди, організації, думки відомих людей.)

В країнах Латинської Америки, зокрема Бразилії, Аргентині, є певна кількість дітей, які живуть на вулиці і вчиняють переважну кількість асоціальних вчинків.

У країнах Європи дитяча безпритульність включає в себе не лише дітей, що не мають постійного житла. Так, у Бельгії розрізняють три групи "дітей вулиці": діти вулиць протягом більшої частини дня; діти, які жеб-ракують, працюють на вулиці; діти, котрі живуть вдома, але вулиця є середовищем їх постійного місцеперебування.

У Швеції дітей, що не контактують з батьками, проводять більшість часу в тимчасових приміщеннях та па вулиці, називають "покинутими".

В Італії стосовно дитячої безпритульності вживається термін "не-повнолітні групи ризику".

У Великобританії осіб вулиці залежно від віку називають "юні втікачі" - діти до 18 років, які пішли з дому чи виховної установи; "молоді бездомні" - особи, що не мають роботи та постійного місця проживання; "ті, що сплять на вулиці" - підлітки та молодь, що не мають постійного притулку, ночують під мостами та в різних місцях вуличних будівель.

У Греції, Туреччині, Угорщині, Хорватії "дітьми вулиці" називають переважно циганчат та дітей біженців [59,с.51].

Таким чином, з наведених прикладів можна зробити висновок про те, що в багатьох країнах існує соціальна проблема дітей, життєдіяльність яких у переважній більшості обумовлена умовами вулиці.

До "дітей вулиці" в Україні відносять такі групи неповнолітніх:

> безпритульні діти - діти, які не мають постійного місця проживання в зв'язку з втратою батьків, асоціальними формами поведінки дорослих у сім'ї, та діти, яких вигнали з дому батьки;

> бездоглядні діти - діти, які мають певне місце проживання, але вимушені перебувати на вулиці в результаті матеріальної неспроможності опікунів (родичів, бабусь, дідусів); психічних розладів батьків; байдужого ставлення останніх до виховання дітей;

> діти-втікачі із виховних установ - діти, що зазнали психологічного, фізичного та сексуального насильства в закладах інтернатного тину та притулках;

> діти-втікачі з зовні благополучних сімей — діти з високим рівнем конфліктності, патохарактерологічними особливостями, відхиленнями у психічному та особистісному розвитку;

> діти, що за своїми психологічними ознаками схильні до постійного перебування на вулиці - діти, позбавлені систематичного батьківського піклування; аутсайдери шкільних колективів; діти з яскраво вираженими ознаками важковиховуваності, схильні до безцільного проведення часу [57,с20].

Засідання «Кіровоградські діти вулиці». Кіровоградські “діти вулиці”: як виглядає зараз ця проблема?” метою цього засідання було привернути увагу громадськості до “дітей вулиці”. Свою думку у цьому питанні висловив начальник Кіровоградського міського відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх В.Носаль. Зокрема він привів статистичні данні: у нашому місті мешкає 51000 неповнолітніх (18000 проживає в Ленінському районі, 31000 в Кіровському). На цю кількість на травень 2006 року скоєно 32 злочину в зрівнянні з минулим роком іде тенденція зменшення кількості злочинів серед неповнолітніх. Вони скоюють такі злочини ,як грабежи , кражі, розбійні напади, незаконне заволодіння автотранспортом , та незаконне зберігання наркотичних засобів. Одним із головних заходів у цього відділу є попередження бродяжництва та жебракування серед малолітніх. Вони співпрацюють з різними відділами міліції, громадськими організаціями , а також з Кіровоградським міським центром соціальних служб сім`ї та молоді. Спільно проводячи рейди вони прийшли до висновку, що на вулицях нашого міста “заробляють” жебрацтвом в основу заїжджі підлітки , для яких це сезонний заробіток. Під їх опіку попадають і критичні сім`ї в яких панує насилля над дітьми. Незабаром у Кіровограді буде відкритий перший в Україні міський соціальний гуртожиток для дітей-сиріт. На передодні відкриття цього закладу працівники соціальних служб для молоді (міської та обласної) разом з працівниками кримінальної міліції провели суботник по упорядкуванні цього приміщення та прилеглої території. Тепер 20 дітей зможуть адаптуватися після інтернету , до самостійного дорослого, сімейного життя в нашому суспільстві [30,с.20].

Громадська операція по дітях вулиці в Тернополі. 90 дітей, які тинялися вулицями і жебракували, виявили на Тернопільщині під час громадської операції “Літо-2006”. Частина безпритульний були з інших областей, 30 відсотків з них – дівчатка віком від дев’яти роківЧерез масові виїзди за кордон  нині на Тернопільщині є 4319 соціальних сиріт, що також призводить до бездоглядності. Таких дітей, здебільшого, виховують бабусі, дідусі, тітки. Через це служба у справах неповнолітніх облдержадміністрації спільно з облрадою прийняли рішення впровадити у сільських і селищних радах на громадських засадах посади уповноважених, які відслідковуватимуть стан соціального сирітства на селі..[30,С.1-2]. Якщо раніше вважали що бездоглядними залишаються здебільшого діти великих міст, то нині соціальними сиротами  залишаються сільські діти.У селах чимало голодують, - каже Василь Липка. – Буває, батьки  соціальну допомогу  пропивають за тиждень, а діти ходять голодними. 

Отож наведемо спогади дітей які вже були на вулиці.
14-річний Олег родом з Чортківського району, двічі втікав з притулку для неповнолітніх. Попри те, хлопець дуже талановитий – вишиває, займається різьбою по дереву. Коли з ним розмовляла, був одягнутий у сорочку, яку вишив сам. Нині хлопець перебуває у Городоцькій школі соціальної реабілітації.
Мама померла, батько почав пиячити, – розповідає Олег. – А ми зі старшим братом пішли красти. Потім братові дали умовний термін, а мене у спецшколу забрали.

Дітям, які відчули свободу і смак вулиці, важко освоїтися з режимом притулку чи спецшколи, де о сьомій підйом,