14.Громадська думка: Дослідження, аналіз, висновки.- К.:ДЦССМ,-2003.-85с.

15.Гончаренко Т. заняття з підлітками. К.: -2006.-120с.

16.Главник О., Комарова Н. “Діти вулиці”: хто вони і як їм допомогти?- К.:Главник, 2006.-112с.

17. Долгова В. Безпритульним є де подітися. «Україна молода»№28.-14 лютого 2007.-С.1-8.

18. «Діти групи ризику: психолого-правові та соціальні аспекти діяльності».-К.:Київська міська держ. Адмін., 2001.-191с.

18.Декларарація ООН про права дитини від 20 листопада 1989р.

19.Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2002 року.- К.: Держ. Ін-т проблеми сім`ї та молоді. 2003.- 232с.

20.Дитинство в Україні: права, гарантії, захист: Частина 1.- К.:АТ Видавництво “Столиця”, 1998.-248с.

21.Державна доповідь про становище дітей в Україні: соціальний захист дітей –сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування.- К.:2000. 138с.

22.Дети Улици «Што нужна знать для успешново упрувлениє проектом.»- СПІМНОПЕ.Великобританія. ЮНІСЕФ,1998.-87с.

23.ЗінченкоА. –«Діти вулиці».- Мет. Рек. По роботі з «Дітьми вулиці.- УДЦССМ-1999.-88с.

24.Звєрєва И. Дети в кризисних ситуаціях: профілактика негативних явлений и соціально-психологическая помощь.- К.: Наук.світ 2001.-167с.

25.Закон України про «Охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ.

26. Зайцевська Т.Вулична робота з «Дітьми вулиці».-У.:1999.-267с.

27. Закон України про «Охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІ.

28.Звєрєва І. Соціальна робота. –К.:1997.-289с.

29.Корнійчук Л. дім краще від вулиці. К.:2007.- 20с

30.Капська А.»Соціальна робота»: Навч. Посіб.-К.:Центр. Навч. Літератури,2004.-352с.

31.Капська А.»Соціальна педагогіка»: навч.посібник.-К.:2000.-350с.

32.Кондратьєв М. Підросток в замкнутом кругу общение.-М.:1997.-256с.

33.Конституція України. Прийнята на 5 сесії Верховної ради України 28 червня 1996 року, стаття 52.

34.Конвенція ООН про Права дитини. 128с

35.Комарова Н., Бевз Т., Волинець. Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо соціального супроводу прийомних сімей.-К.:1999.-78с.

36.Кошиль В. Комарова Н. «Діти вулиці»-К.:ТОВ «АВЕГА», 2002.-52с.

37.Лагідний Д. “Діти вулиців” і під`їздів: Де бере початок дитяча бездоглядність?//Українська газета.- 2002.- 12 вересня.-C.2.

38. Лукашов С., Зайцевська Т. Соціальна допомога дітям на вулиці.- ЮНІСЕФ.-У.:,2003.- 200с.

39. Максимова М. Я і мої друзі. К.:2001.-№2.-33с.

40.Мостова Т. Безпритульні діти.// Освіта України.-2002.-1 жовтня.- С.6.

41.Мустаєва Ф. Соціально-педагогическая віктимологія.//Мустаєва Ф. Основи соціальной педагогіки.-М.:2001.-265-287с.

42.Надання допомоги «дітям вулиці» та соціально-незахищеним дітям. Ін форм.-метод. Збірник.- Випуск3-4.-К.:Ліга соц.прац. України, інтернац. Союз Німеччини, 2003.- 300с.

43.Ничипор І.. Дітям потрібні люди які будуть їх помічати. К.:2008.-С.23.

44.Новик С. «Дитина на вулиці”: Стаття. К.:2003.-С.34.

Новик С. «Хто на вулиці»/ Інтерв`ю з пос.м. Києва.-2001.-С.2.

45.Панська А.”Організація і технологія соціальної роботи з дітьми вулиці”.-К.: Інтернац. Союз. Ліга соц. Прац. України.2003.-134с.

46.Пєша І. Соціальний захист дітей позбавлених батьківського піклування.- К.:2000.-236с.

47.Полтавець В. Соціальна робота вУкраїні.-К.:-Видавничий дім КМ « Академія», 2000.-236с.

48. Притулки для неповнолітніх: статус та особливості роботи.- К.:2000.-123с.

49.Проблеми бездоглядності та безпритульності дітей: Тематична держ. Доповідь про становище дітей в Україні.К.:-2004.-240с.

50.Рябіна Л. Реабілітація:Педагогіка риска, заботи// 1 сентября.-2001.-12 мая.- C.6.

51.Рисенко С. Словник психологічних термінів.-К.:Держслужба,2006.-260с.

53.Толстоухова С. Надання допомоги «дітям вулиці».Інф.-мет. Збірник.-К.:2003.-63с.

54. Толстоухова С., Пінчук І. «Психолого-педагогічні аспекти роботи з «дітьми вулиці».-К.: УДЦССМ, 2000.-84с.

55.Толстоухова С. Надання допомоги підліткам, які потрапили на вулицю.К.: Акстман.-2003.-90с.

56.Указ Президента України «Про держ. програму запоб. дит. безпритульності» на 2003-2005 рік.

57. Указ Президента України «Про затвердження заходів щодо профілактики безпритульності дітей» від 18 березня 1999 року №200/98.

58.Управління правової роботи. Соціальний захист дітей позб. Батьк. Опіки. Ів.-Фр.-2008.-С.1-9.

59.Шахрай В. Технології соціальної роботи.: Навч. посібник.-К.:Центр. навч. Літератури,2006.-464с.

60.Шипицький Л. Дети социальново риска./ СПб»Речь».-2003.-144с.

61..Шумакова Л.Науково-методичні коментарі до робіт із «дітьми вулиці», що перебувають у притулку.К.:2001.-№3.-51с.

62. ФилипенкоІ. Діти вулиці проблема нашого часу.- К.:-18 червня 2006. С.30.

Додаток А

ГЕНОГРАМА

ЯК СОЩАЛЬНО-ПЕДАГОГЇЧНА ДОПОМОГА

ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ЗАДАЧ ЗА СІМЕЙНИМИ ПРОБЛЕМАМИ

Методи і можливості вирішення проблем

У кризовому втручанні або у вирішенні проблем існують різні можливості розпізнавання причин і порушень у міжлюдських стосунках. Це може значно полегшити вибір соціально-педагогічної допомоги.

У кожному випадку комунікації між клієнтом і соціальним працівником, який вирішує проблему, намагаються створити певні довірливі стосунки для досягнення цілі. Цей метод може залучати як клієнта, так і його оточення. Це означає, що аналіз ситуації може бути складений разом із клієнтом, так само він може бути інтегративно проведений разом з найбільш близькою людиною клієнта. У такий спосіб можливо більш краще охопити дзеркальне зображення різних поглядів, думок і відносин у їхньому розумінні. Бесіди, центровані на клієнтові, діагностичний спосіб для характеризування особистості (експлорація) і проведення генограми є в соціальній роботі найбільш розповсюдженими методами у вирішення ситуацій і проблем.

Ведення бесіди, спрямованої на клієнта

У кризовому втручанні перша бесіда проходить наодинці з клієнтом, якщо він або потерпілий, або шукає допомогу. Але може буте й таке, що декілька потерпілих водночас просять про допомогу у вирішенні їхніх проблем.

За рахунок емпатії (повночуттєвого розуміння), конгруенції (дійсності) і визначення цінностей оцінює соціальний працівник стан проблеми і особистості клієнта, щоб разом з ним знайти необхідну допомогу для ії подолання.

У довірливій атмосфері соціальний працівник створює необхідний рівень комунікації з клієнтом для подальших процесів, щоб визначити, чи необхідні тривалий соціально-педагогічний супровід і допомога. Ведення бесіди, спрямоване на клієнта, і супровід практикується так само й у наступній соціальній роботі на основі взаємодовірливих стосунків.

Особливо вуличні соціальні працівники, консультанти з наркологічних проблем і вихователі у практично працюють у спрямуванні на клієнта та на основні довірливих стосунків. У соціально-педагогічному індивідуальному супроводі це створює базу для інтегрування інших можливостей, також залучення сім'ї до спільного вирішення проблеми за планом систематичної роботи.

Генограма як сімейна карта

Генограма створилася як сімейне дерево за Мері Боуен і показує у простій структурі членів сім'ї їхні відносини і поводження шляхом застосування простих і зрозумілих символів.

Сімейна карта легко розпізнається усіма, хто бере участь у соціально-педагогічному процесі і відповідає темі консультації, щоб у команді дійти індивідуального соціально-педагогічного висновку. У такий