В. О. Сухомлинський доводив, що природа сама собою не виховує. Виховує лише активна взаємодія дитини з нею. Тому екологічне виховання та екологічна культура тісно пов’язані з природоохоронною діяльністю.

Самих знань з охорони навколишнього середовища, якщо воно не втілюються на практиці, недостатньо. Важливо, щоб вихованці брали участь у збереженні і збагаченні природи рідного краю, тільки у цьому разі у них формуватимуться необхідні уміння і навички, розвинеться відповідальне ставлення до навколишнього середовища.

Природоохоронна робота школярів є частиною виховного процесу, який складається з двох рівноцінних компонентів: формування наукових знань з охорони природного середовища та відповідна трудова діяльність. При цьому учні набувають певних трудових умінь і навичок, вчаться раціонального природокористування, засвоюють основи колективної праці, дисциплінованість, взаєморозуміння.

Ми організовуємо діяльність дітей так, щоб через самостійні відкриття, розв’язання проблемних завдань, різноманітні дії з природними об’єктами вони оволодівали новими знаннями, вміннями та навичками. Організовуючи пізнавальну діяльність дітей з метою засвоєння знань про природу, використовуємо спостереження за явищами природи. Екскурсії, походи мають глибоку навчально-виховну природоохоронну спрямованість, містять ряд знань з екології. Міні-експедиції (екскурсії) екологічною стежкою охоплюють не тільки ознайомлення з природою рідного краю, а й елементи дослідницької, практичної, природоохоронної та ігрової діяльності.

Особливого значення на заняттях гуртка надаємо розвитку пізнавального інтересу учнів засобами народної педагогіки. З цією метою розроблені методичні рекомендації щодо використання засобів народної педагогіки на заняттях. Бажання дітей добре вчитися невіддільне від бажання пізнати навколишній світ. Тому з метою активізації навчально-виховного процесу на заняттях гуртка використовуємо народні приказки, загадки, прислів’я, приказки, вірші, легенди, повір’я. Особливого значення в пізнанні ми надаємо казці. Естетичні, моральні та інтелектуальні почуття, що народжуються в душі дитини під враженням казкових образів, стимулюють потік думки, який спонукає мозок до активної діяльності. Діти намагаються самі складати казки, які розривають певні біологічні закономірності, застосовуючи знання про екологічні зв’язки, що відображають суть екології та науки. Школярі дуже люблять слухати казки Віталія Біанкі. Ми використовуємо задачі-загадки, задачі-казки, оповідання про тварин, комах, рослини і повсякчас переконуємося, що знання гуртка повинно викликати позитивні емоції, інтерес до навчання.

У становленні екологічної культури дітей особливе значення надається ігровій діяльності. Найбільше, найповніше потребам розвитку творчих здібностей гуртківців молодшого шкільного віку відповідають дидактичні (пізнавальні) ігри. Головна їхня особливість полягає в тому, що пізнавальні задачі приховані. Дитина навчається саме граючись. Захоплюють дітей ігри з картками, загадки про рослини і тварин, ігри-вікторини «У світі рослин», «У світі тварин», «Зелена аптека», «Дерева наших лісів», «Хто в лісі живе?».

Важливим засобом виховання у дітей емоційно-чуйного ставлення до природи, глибокої зацікавленості в захисті, поліпшенні природного середовища є масові заходи, зустрічі, вікторини, свята. Дитячі свята –- це не тільки яскраві веселощі, а й важливий виховний засіб, внесок у моральне, екологічне, трудове виховання дітей. Підготовка і проведення свята має велике виховне значення. Колективна праця стимулює творчу ініціативу дітей, кмітливість, креативність, фантазію.

З метою детальнішого вивчення птахів рідного краю та виховання любові до братів наших менших проводимо свята «Прилетіли лелеки – весну принесли з далека», «Зустрічаємо пернатих друзів», акція «Пташина ялинка», «Допоможемо зимуючим птахам». Проведення масових заходів поєднуються з народною екологією – це свята за народним календарем: «Зимова казка», «Заходь до хати Святвечір», «Свято стрітення», «Святкуємо Великдень», «Свято квітів», «Без верби та калини нема України». Підготовка до цих свят та їх проведення виховує у дітей почуття гордості за історичну спадщину українського народу.

Важливим на наш погляд є використання педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського в роботі з юннатами молодшого шкільного віку при організації індивідуально-пізнавальної діяльності школярів, формування їхньої творчої особистості, національної свідомості, трудового, естетичного, екологічного виховання тощо. Нині, у вік постійно зростаючого потоку інформації, ідея виховання природою та серед природи, що належить нашому вітчизняному педагогові В. О. Сухомлинському, набуває дедалі більшого значення. Якими б захоплюючими та яскравими не були розповіді керівника гуртка, навколишній світ у всій своїй величі та неповторності відкривається лише тоді, коли дитина сприйматиме його безпосередньо. Природа і є саме той струмочок, що живить людську доброту, сердечність, любов.

Заняття гуртків ми часто проводили на природі, під відкритим небом, у «Зеленому класі», саду. У різні пори року гуртківці відвідують парки, сквери, приміські урочища. Тут діти найкраще можуть відчути чарівність природи, зблизитись з нею. Так, під час проведення заняття «Сезонні зміни в природі» в гуртку юннатів молодшого шкільного віку діти спостерігали за дивовижними перетвореннями в природі восени. Вони були заворожені красою осіннього лісу, різноманіттям його кольорів і звуків. Усе це відбилось у їхній свідомості дивовижною казкою, яка у кожної дитини була своя. Ось яку казку склала дитина:

Пригоди листочка

Була осінь. Всі листочки упали з дерева, а один залишився. Його звали Жовтунець. Інші листочки, що упали, кликали його, а він не хотів падати. Жовтунець хотів побачити зиму. І його бажання здійснилося.

Ось настала холодна зима. Побачила вона Жовтунця і дуже

розгнівалась. Нагнала сильні вітри, тріскучі морози. Як не було холодно і самотньо, але Жовтунець тримався міцно і не падав.

Прийшла весна, і знову з’явилась нові зелені листочки. Вони здивовано дивились на