Важливим і складовим орієнтиром виховного процесу ПНЗ є проблема професійного виховання дітей. На сучасному етапі свого розвитку ПНЗ відіграють значну роль у закладанні основ професійного становлення особистості.

Відповідно до Концепції позашкільної освіти та виховання практична спрямованість діяльності ПНЗ передбачає набуття учнями допрофесійних знань, умінь і навичок, орієнтацію на професійну діяльність у ринкових умовах, упровадження в життя інноваційних педагогічних технологій за умов інтеграції з наукою і виробництвом.

Метою професійного виховання є спрямування особистості на вибір певного виду діяльності та прищеплення молоді професійно важливих якостей.

Відповідно до сучасних запитів дітей і батьків, навчальна

програма кожного гуртка творчого об’єднання включає професійне виховання за двома напрямами:

допомогти учневі оволодіти професійно важливим навичками;

сприяти розвитку особистості.

Сьогодні десятки тисяч дітей потребують екстреної соціальної допомоги та захисту. У проекті Закону України «Про соціальну роботу з дітьми, молоддю, жінками та окремими категоріями сімей» визначені головні завдання соціальної роботи, які висувають потребу пошуку нових форм організації соціального виховання дітей та молоді, реорганізації діяльності ПНЗ в соціальному середовищі.

Безперечним завданням педколективів мають стати: турбота про дітей з неблагополучних та малозабезпечених сімей, профілактична робота з попередження безпритульності та злочинності серед неповнолітніх, організація змістовного дозвілля з учнівською молоддю тощо. Ця діяльність педагога розширить його зв’язки з різними службами органів внутрішніх справ, управлінням молодіжної політики, спорту та туризму, закладами культури, охорони здоров’я, громадськими організаціями, батьками тощо.

1.3. Критерії та показники ефективності позакласної роботи та позашкільної роботи з учнями початкових класів.

Діагностика ефективності позакласної та позашкільної роботи з дітьми проводиться з метою

більш глибокого вивчення протікання виховного процесу, визначення шляхів його удосконалення на основі знання про способи й умови взаємодії його компонентів.

другою важливою особливістю є прогностичний характер її висновків. Прогноз потрібний для того, щоб внести необхідні корекції розвитку школяра; підсилити бажані і нейтралізувати небажані тенденції.

Ми надавали перевагу інтегративній діагностиці, що передбачає оцінку ступеня сформованості позиції особистості та її навченості.

У психолого-педагогічній літературі є чимало методик і програм діагностики вихованості, які звертаються до різних критеріїв. За спрямованістю, способом і місцем застосування критерії вихованості умовно поділяються на дві групи:

1) пов’язані з проявом результатів виховання у зовнішній формі судження, оцінках, вчинках, діях особистості (провіюні якості особистості, основні відношення особистості, віддалений результат виховання, суспільна спрямованість, поведінка у проблемній ситуації та ін.);

2) пов’язані з явищами, прихованими від очей вихователя мотивами, переконаннями, планами, орієнтаціями.

Розробляючи інтегративну діагностику, ми виходили з того, що особистість характеризується таким рівнем психічного розвитку, який дозволяє їй свідомо управляти власною поведінкою і діяльністю (С. Л. Рубінштейн). Отже, вихованість особистості характеризується не сукупністю окремих якостей, а їх певною ієрархією, змодельованою відносно вектора «мотив - ціль»; мотиви діяльності «цементують» загальну спрямованість особистості на суб’єктивну мету діяльності; осмислена мета виконує роль орієнтира у побудові програми дій; програма визначає модель діяльності, її етапи, засоби і способи вирішення тих чи інших завдань; ефективне виконання діяльності передбачає самоконтроль, самооцінку, корекцію, визначення цілі вищого рівня тощо. Отже, критеріями вихованості виступають такі інтегративні прояви особистості, як система цінностей (смислів), здатність включитися у відповідальний вид діяльності, проявити цілеспрямованість, самоконтроль, самооцінку, корекцію діяльності, суттєвою ознакою його вихованості є ступінь співвідношення регуляції і саморегуляції. Саме це співвідношення показує, які мотиви осмисленість, самостійність, творчу активність, відповідальність.

Кожен з визначених критеріїв тісно пов’язаний із суб’єктивною позицією особистості, її цілеспрямованою активністю. Тому визначені компоненти взаємодіють, утворюють цілісність. У визначенні показників і ознак вихованості учня вихідними є: з одного боку, інтегральні прояви особистості, їх структура, з іншого – їх динаміка: «зона найближчого розвитку».

Оскільки суб’єктом діяльності вихованець стає в міру того, як розвиваються мотиви, цілі, здатність свідомо і самостійно будувати і творчо реалізувати програму дій, здійснювати є домінуючими, як конкретизуються суб’єктивні цілі, як поєднуються знання, уміння, переконання, дії.

«Ключем» для практичного визначення ступеня сформованості цих компонентів є диференційовані описи – ознаки різних рівнів вихованості. Інтегративне оцінювання позиції вихованця дозволяє виділити чотири ступені вихованості школярів, серед яких два ступені для учнів, вихованість яких задовольняє педагога, а два – для тих, у кого позитивний ступінь вихованості ще не досягнутий (Б.П.Бітінас).

Активна позиція. Вона характеризується позитивними оцінками всіх інтегральних проявів, їх взаємозв’язками, саморегуляцією. Отже, до цієї групи належать вихованці, які сприйняли ідеали суспільства, будують свою поведінку відповідно до норм, визначених суспільством, намагаються самостійно і творчо реалізувати ці ідеали і норми у відповідній діяльності, поведінці.

Пасивна позитивна позиція. Спрямованість змісту інтегральних проявів, сталість поведінки і діяльності також оцінюється позитивно. Проте активність вихованця не можна визначити достатньою. У зв’язку з цим нижчим є рівень їх самоорганізації і самоконтролю. Тому до цієї групи належать учні, які постійно дотримуються норм суспільної поведінки, добросовісно виконують завдання педагогів, включаються у суспільно цінну діяльність, але спонукають їх до цього мотиви одного плану діяльності (частіше результативного). Однобічність мотивації недостатньо активізує сам процес діяльності, обмежує можливості прояву ініціативи, творчості. Завданням класного керівника є актуалізація позиції цих школярів у системі колективних відносин, розвиток мотивів процесуального і результативного плану діяльності в єдності.

Нестійка позиція. Спрямованість проявів вихованості позитивна, проте сталість поведінки оцінюється негативно. Ознаки активності, самоорганізації, саморегуляції відсутні. Це означає, що у вихованців цієї групи соціальні ідеї не набули статусу особистісних спонукальних сил поведінки і діяльності. Тому поведінка ситуативна, залежить від випадкових