Негативна позиція. Вона характеризується негативною спрямованістю змісту позиції особистості; при цьому активність, само організованість і саморегуляція лише ускладнюють негативну оцінку вихованості. Порушення суспільних форм поведінки для учнів цієї групи є нормою. Мотиви їх поведінки і діяльності асоціальні. Вихованці цієї групи є об’єктом перевиховання. Це передбачає руйнування їх актуальної позиції. Загальна характеристика позиції вихованця є універсальною, тобто такою, яка може бути використана у характеристиці будь-якої окремої його позиції – громадянської, патріотичної, екологічної, естетичної, і ділової.

Уяву про ступінь сформованості у школяра необхідних якостей може скласти лише комплекс діагностичних методів. Для вивчення проявів особистості у поведінці, діяльності педагоги використовують метод спостереження, за допомогою якого можна побачити ці прояви в цілому, багаторазово, у різних умовах і взаємозв’язках.

Упродовж останнього десятиліття передова педагогічна практика створює експериментальні справи і ситуації – обмежені часом види діяльності учнів, які дозволяють побачити прояви особистості, одержати інформацію, яка потрібна педагогу. Виділяють такі види справ: перевірні, виховуючі, контролюючі, закріплюючі. Експериментальні справи і ситуації можуть створюватися як для всього колективу, так і для окремої особистості. В обох випадках вони результативні лише тоді, коли в їх основі лежать завдання, вирішення яких викликає значний інтерес у вихованців.

Суть методу компетентних оцінок рівня вихованості полягає в тому, що оцінку вихованості школярів дають компетентні особо (вчителі, інші класні керівники, адміністрація школи). На основі цієї оцінки класний керівник робить відповідні висновки. Близьким до методу компетентних оцінок є рейтинг – метод діагностики, коли до аналізу складних явищ виховання залучаються різні педагоги. На основі одержаних даних поглиблюються знання класного керівника про учнів, що допомагає краще їх вивчити й осмислити суть своєї педагогічної діяльності.

Окремим випадком рейтингу є метод самооцінки. Оцінка людиною власних якостей особистості відіграє суттєву роль у її розвитку. Усвідомлення вихованцем зв’язків між власними вчинками і якостями особистості сприяє осмисленню цих якостей як причини здійснених вчинків.

Аналіз вихованості проводиться і за допомогою методу незалежних характеристик, коли окремо один від одного класний керівник, актив класу, сам учень, його батьки, товариші характеризують рівень вихованості за певною програмою. Більш оперативно цю інформацію можна одержати і проаналізувати за допомогою педагогічного консиліуму.

Для оцінки проявів вихованості використовуються й інші практичні методи діагностики: прямі питання типу «Що таке милосердя?», «Для чого людям моральність?». Відповіді на них допомагають вихователю і самому вихованцю краще розібратись у різних якостях особистості, осмислити їх. Для визначення ставлень учнів до тих чи інших фактів, вчинків, дій, подій, використовуються спеціальні питання в усній чи письмовій формі: «Яких людей ти вважаєш порядними?» і под. Вони можуть бути відкритими, що вимагають вільної аргументованої відповіді, або закритими, що передбачають вибір однієї з альтернативних відповідей.

Для діагностики оцінних суджень широко практикують твори на задану тему: «Толерантність – як я її розумію», «Яким би я хотів бути?» і под. Цінність творів у тому, що вони виражають внутрішні позиції школярів, їх сумніви, роздуми, прагнення.

Діагностичне значення має і позиція «промовчання», яка характеризує намагання частини учнів залишитися у тіні, відхилитися від прямих відповідей на поставлені питання, знайти нейтральну чи примиренську позицію.

Одержані відомості розширюють і поглиблюють знання класних керівників про вихованців, показують можливі причини, які сприяють закріпленню і розвитку позитивних проявів особистості чи, навпаки, живлять негативні прояви.

Важливо розпізнавати й аналізувати в єдності ступінь сформованості всього комплексу інтегральних проявів особистості, його спрямованість, структуру компонентів, співвідношення зовнішньої регуляції і саморегуляції.

Узагальнення даних вивчення особистості, вияв рівнів вихованості окремого учня і колективу упорядковує діяльність класного керівника, допомагає зіставити результати роботи і цілі виховання; конкретизувати завдання з урахуванням результатів діагностування; відібрати зміст, форми і методи роботи, які змінюють позицію особистості у системі взаємин, забезпечують збагачення позитивного досвіду діяльності, ставлень і поведінки.

Крім діагностики вихованості, нами здійснювались контроль та оцінка навчальних досягнень учнів, одержаних в результаті гурткової роботи за визначеними критеріями (33):

якість знань;

рівень сформованості вмінь;

рівень оволодіння досвідом творчої діяльності;

рівень оволодіння досвідом емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, інших людей, до самого себе.

На основі зазначених критеріїв визначались 4 інтегровані рівні навчальних досягнень учнів: початковий, середній, достатній, високий.

Таким чином, рівень освіти й виховання учнів у позакласній роботі аналізувався нами як цілісне утворення, що включає змістовний, структурний і динамічний компоненти.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

На основі проведеного аналізу науково-теоретичних основ організації позакласної та позашкільної роботи з учнями молодшого шкільного віку можна зробити ряд висновків:

Теоретико-методологічні основи позашкільної освіти й виховання ґрунтуються на педагогічній спадщині А. С. Макаренка, К. Д. Ушинського, В. О. Сухомлинського, С. Русової та наукових працях О. В. Сухомлинської, І. Д. Беха, Т. У. Сущенко, Т. П. Пустовіта, В. В. Вербицького та ін.

Упродовж останнього десятиліття в Україні відбувався процес реформування системи позакласної та позашкільної освіти й виховання школярів. Що знайшло відображення в конституції України, Законах «Про освіту», «Про позашкільну освіту» та інших документах.

Зміст освіти і виховання в позашкільних навчальних закладах та у позакласній роботі ґрунтується на особистих інтересах і потребах дитини та передбачає особистісно орієнтований підхід на принципах науковості, інтегративності, єдності освіти і виховання на засадах гуманізму і демократизації.

Основними напрямами позакласної та позашкільної роботи є соціокультурний, художньо-естетичний, дослідницько-експериментальний, науково-технічний, еколого-природничий, туристсько-краєзнавчий, фізкультурно-оздоровчий, дозвіллєво-розважальний.

Пріоритетними завданнями позакласної та позашкільної роботи з учнями є виявлення, розвиток і реалізація творчих здібностей обдарованої особистості; забезпечення належного виховного