Спостереження Ї цілеспрямоване сприйняття учнями явищ навколишньої дійсності з метою їх пізнання. В.А.Сухомлинський надавав спостереженням дітей особливого значення, називав їх «подорожами до джерел думки і рідного слова».

У процесі позакласної та позашкільної роботи вчитель продовжує навчати дітей уміння спостерігати Ї ставить мету зосереджено вдивлятися, виділяти головне, вести записи, робити замальовки, використовувати дані спостережень у подальшій роботі (розповідях, малюнках, творах). Педагог прагне будити інтерес до спостережень у всіх дітей. Якщо дитина байдужа до явища, що спостерігається, учитель не повинний заспокоюватися доти, поки не зацікавить її.

Добре організоване спостереження дає дитині багато яскравих і незабутніх вражень. На них спирається вчитель у своїй роботі, проводячи з дітьми конкурси виробів, малюнків, творів.

Вправи Ї практичні дії, у ході яких виробляється уміння застосовувати знання на практиці, формується звичка поведінки.

В позакласній роботі використовуються різноманітні вправи Ї усні, письмові. Діти вирішують задачі, пишуть твори, малюють, конструюють, готують художні виступи, розучують вірші, виконують трудові та фізичні завдання.

Навчальні (пізнавальні) вправи повинні бути різноманітними, систематичними, змістовними, досить важкими. Від варіативності, важкості, творчої насиченості вправ багато в чому залежить якість знань, розвиток учня, його інтерес до пізнання навколишнього. Учитель повинен систематизувати вправи творчого характеру, створюючи систему завдань з математики, мови, праці, технічного моделювання, малювання і фізичної культури.

Вправи в моральному вихованні закріплюють стійкі форми поведінки. Вчинки, які викликають почуття радості, успіху, самоствердження, при багаторазовому їхньому повторенні переходять у потребу, моральну звичку. Вправи в моральному вихованні використовуються в єдності з привчанням і вимогою. Дітей привчають до товариської взаємодопомоги, організованості, чесності, ввічливості, акуратності, до самоконтролю за своїми діями і вчинками. Існують такі прийоми привчання до визначених учинків: показ зразка дії чи вчинку (дії вихователя чи зразковий вчинок товариша); відтворення дії за даним зразком чи правилом На прохання, нагадування, вимогу); створення ситуацій, що спонукають до визначених учинків.

Кожен учитель повинен виробити систему конкретних вимог до учнів. Виконуючи їх, діти накопичують досвід моральної поведінки. Для цього створюється атмосфера доброзичливості, довіри, уваги. Зацікавленості вчителя в гарних вчинках учнів, в їх справді товариських взаєминах. У таких умовах зміцнюється суспільна думка, і діти самі починають вимагати один від одного правильних вчинків.

У процесі виконання доручень у дітей розвиваються суспільна активність, почуття обов’язку, колективізму, набуваються організаторські навички. Успішне використання доручень можливе за умови визначення рівня розвитку колективу й індивідуальних особливостей учнів. Наприклад, якщо в школяра не розвинуте почуття колективізму, то йому дають доручення, що вимагає від нього прояву товариської взаємодопомоги і турботи про колектив.

Доручення, які виконують діти в позакласний час, бувають постійними, тимчасовими, колективними, груповими, індивідуальними. Постійні доручення дітей: староста класу, санітар, бібліотекар, квіткар, відповідальний за ведення календаря погоди, помічник учителя при підготовці до уроку та ін. Постійні доручення варто давати всім чи майже всім учням по черзі Ї така змінюваність допомагає залучити кожну дитину до виконання суспільних обов’язків.

Виконання постійних доручень повинне знаходитися під неослабним контролем вчителя. В 1 класі діти виконують доручення під керівництвом учителя, який піклується про те, щоб учні добре знали коло своїх обов’язків і виконували їхній повсякденно. У навчанні уміння виконувати доручення використовуються такі методи, як бесіда, інструктаж, складання пам’яток (спочатку в малюнках, а потім письмових), контроль, оцінка, заохочування.

В 2 класі складається актив Ї група дітей, що вміють не тільки виконувати свої доручення, але допомагати іншим учням. Починає діяти девіз : «Учися, вчи, допомагай іншим».

Педагоги за допомогою активу учнів організують виконання різноманітних тимчасових, колективних і індивідуальних доручень. В позакласній роботі таких доручень може бути дуже багато:

а) доручення з підготовки і проведення ранків, зборів, екскурсій, виставок, гурткових і клубних занять;

б) доручення з організації суспільно корисної праці (ремонт посібників, прибирання території навколо школи й ін.);

в) доручення щодо оформлення альбомів, стендів, підготовки різних домашніх завдань (наприклад, оглядів);

г) індивідуальні доручення (проведення спостережень, збір даних, підготовка виробів, малюнків, моделей та ін.

Змагання Ї метод стимулювання суспільної активності, ініціативи і творчості учнів. Уміле використання цього методу викликає в дітей бажання помірятися силами, виявити волю, наполегливість і кмітливість. Змагання породжує ентузіазм, емоційну піднесеність, готовність дружно братися за діло і доводити його до кінця.

Виховну ефективність змагання визначають такі умови: чіткість і конкретність зобов’язань (що, скільки, кому і коли зробити; гласність і наочність, оперативність і об’єктивність в обліку і підведені підсумків змагання; залучення учнів до організації змагання; заохочення за успіхи, ініціативу і вмілі дії.

Групи учнів змагаються за краще виготовлення наочних приладь, прибирання класу, за збереження підручників, шкільного устаткування; беруть участь у спортивних змаганнях, вікторинах, конкурсах на звання кращого читця, математика, художника, спортсмена, фотографа та ін.

Використання змагання як методу організації діяльності вимагає почуття міри, уваги до тих відносин, що виникають у ході змагання. Малята легко збудливі, і почуття суперництва може переходити межу, коли радість за загальний