Таким чином можемо зробити висновок, що обрядові дійства мали не аби яке значення у житті украйнців. В традиціях відображалися ввірування наших пращурів, їх світогляд та особливості народу.

Характерним є те, що для українців була важливою єдність з природою, повага до землі, старших. Велика кількість обрядів пов’язаних з релігійною тематикою, яка поєдналася з язичницькими звичаями.

Важливе значення обрядів і традицій полягає у тому, що їх проведення обєднує родину, допомагає краще зрозуміти один одного, надає довірливих відчуттів.

В обрядах і звичаях нашого народу відображається доброзичливість, дружелюбність яка панувала між людьми, цінність родинних зв’язків. Молодь брала участь в обрядах всією громадою, палили вогнища, дівчата гадали.

Багато з цих звичаїв збереглися до нашого часу і навіть а наш час обєднують навколо себе цілу родинну, молодь для приємного проведення часу.

Українська родинна педагогіка за свою довгу історію накопичила безліч надбань, що найшли своє відображення у працях видатних українських просвітників, князів, релігійних діячів, українській народній творчості зафіксованій і зібраній різними дослідниками, істориками, пераданій від покоління до покоління, збереженій в звичаях та традиціях. В цих роботах знайшли вираження морально-етичні норми, принципи виховання, що мали місце в народному вихованні.

Важливим є панування родинної педагогіки у вихованні української знаті, адже саме вона придставляла нашу державу у світі, формувала політику, що мала безпосередній вплив на життя народу. Така система виховання об’єднувала простий люд та керманичів держави, допомагала можновладцям краще розуміти потреби та значимі для народу речі. На нашу думку таке все охоплююче виховання сприяє кращому розвитку держави, поліпшенню умов життя кожної людини і є актуальним на даному етапі розвитку України.

Нашим сучасникам було б корисно пам’ятати про такий народний принцип родинної педагогіки, як виховання дітей власним прикладом. Для цього наші пращури залучали дітей до спільної діяльності, проводили ритуали, звичаї, свята, що об’яднували всю родину. Саме тому так важливо зберегти ці звичаї та втілювати їх на сучасному етапі. Осбливої ваги це набуває в сімях в яких родина рідко збирається разом чи батьки проводять мало часу з дітьми. Таке проведення часу сприяє кращому розумінню одиним одного, міцності родини. Також значне місце в цьому процесі має повага до старших, яка була звичною в наших пращурів. Чи не найяскравіше про це говорить Володимир Мономах, який стверджує, що потрібно старших шанувати, мовчати при них опустивши очі до долу, слухати і запам’ятовувати те, що говорять мудрі люди.

На сучасному етапі ми також можемо використати ідеї про всебічний розвиток дитини, лицарське виховання хлопчиків.

Також потрібно памятати про такий принцип народної педагогіки, який передбачає виховання почуття любові до держави, патріотизм.

Родинна педагогіка має визначальний вплив на формування національної свідомості і ідентичності. Тому знаючи свою історію, рід та звичаї людина стає духовно багатшою, глибиннішою. Маючи любов в серці до власного народу ми відкриваємось кращим надбанням інших держав, можемо сповна оцінити їх культуру та використати найкраще для себе.

Список використаної літератури

Борисенко В. К. Весільні обряди та звичаї на Україні. К., 1998.

Воропай О. Звичаї нашого народу: Етногогр. нарис: У 2 т. К., 1991.

Гошко Ю. Г. Населення українських Карпат XV – XVIII ст. : заселення, міграції , побут. К., 1976

Грушевський М. С. Історія України-Руси. К., 1991 Т. 1.

Гуслистий К. Г. До питання про утворення української нації. К., 1997.

Гуцульщина: Іст.-етногр. дослідження / За ред. Ю. Г. Гошка. К., 1987.

Данилюк А. Г. Українська хата. К., 1991.

Здоровега Н. І. Нариси народної весільної обрядовості на Україні. К., 1994.

Ковбас Б., Костів В. Родинна педагогіка: у 3-х т. том I. Основи родинних взаємовідносин. – Івано-Франківськ, 2006.

Ковбас Б., Костів В. Родинна педагогіка: у 3-х т. том II. Основи родинного виховання. – Івано-Франківськ, 2006.

Кожолянко Г. К. Матеріальна культура населення Буковини. К., 1988.

Косміна Т. В. Сільське житло Поділля. К., 1990.

Кравець О. М. Сімейний побут і звичаї українського народу: Іст.-етногр.нарис. к., 1996.

Культура і побут населення України: 2-е видання., доповнене.- К., 1993.

Кувеньова Л. Ф. Громадський побут українського селянства. К., 1993.

Мойсеюк Н. Є. Педагогіка. Навч. посіб. 4-е виданння, доповнене, 2003.

Сарапулова Є. Г. Психо-педагогічні основи навчально-виховної діяльності гувернера: Монографія. – К.: МАУП, 2003.

Сірополко. Ісорія освіти в Україні.- К.: Наук. думка, 2001.

Соціальна педагогіка: курс лекцій навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – II-е видання стереотип. – М.: видавничий центр «Академія», 2000.

Сергійчук В. Українці за межами імперії. К., 1992.

Українська педагогіка в персоналіях: У45 У2кн кн1: навчальний посібник / За ред. О. В. Сухомлинської. – К.: Либідь, 2005.

Українське народознавство: Навч. посіб. / За ред. С. П. Павлюка; Передмова М. Г. Жулинського.- 3-е видання, випр. – К.: Знання, 2006.

Пономарьов Л. Українська етнографія: курс лекцій.-К.: Либідь, 1994

Янович О. І., Поліщук В. А. Історія соц. пед./соц. робота: навчально-методичний посібник.- Тернопіль: ТНПУ, 2004.