Дипломна робота

на тему:

Опіка, піклування та патронат над дітьми

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття і значення опіки та піклування над дітьми

Розділ 2. Загальна характеристика інститутів опіки та піклування над дітьми

2.1. Історія становлення та розвитку інституту опіки та піклування в Україні

2.2. Встановлення опіки та піклування над дітьми

2.2.1.Особливості встановлення опіки (піклування) над дітьми - громадянами України

2.2.2.Характерні процедури встановлення опіки (піклування) над дітьми - іноземними громадянами та особами без громадянства, які проживають на території України

2.3.Правовий статус опікунів та піклувальників

2.4.Припинення опіки та піклування

Розділ 3. Загальні положення інституту патронату над дітьми

3.1. Поняття та історичний розвиток інституту патронату

3.2 Договір про патронат як підстава влаштування дитини, позбавленої батьківського піклування

3.3. Правовий статус патронатних вихователів за нормами Сімейного Кодексу і положеннями договору про патронат

Розділ 4. Участь України у міжнародному співробітництві з питань опіки та піклування

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Охорона дитинства в Україні визнається загальнонаціональним пріоритетом і здійснюється з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток. [20] Основними законодавчими актами, що забезпечують втілення в життя поставленої мети є: Конституція України, Конвенція ООН про права дитини, Закон України «Про охорону дитинства», Сімейний кодекс України, Правила опіки та піклування тощо. Так, у ст.52 Конституції України закріплено: діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського виховання, покладається на державу. При цьому Конвенція ООН про права дитини, ратифікована Верховною Радою України 27 вересня 1991 року, наголошує, що дитині для повного та гармонійного розвитку її особистості необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння.[5] Понад 50 тисяч таких дітей перебувають у державних виховних закладах, становище яких за останні роки погіршилося внаслідок кризової ситуації в економіці та нестачі грошей в бюджеті.

Згідно з чинним законодавством України сьогодні діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, мають можливість потрапити у сім’ю шляхом їх усиновлення (удочеріння); влаштування під опіку (піклування) у сім’ю; влаштування до дитячого будинку сімейного типу; в прийомну сім’ю, а також влаштування дитини за договором про патронат.

Інститут опіки та піклування над дітьми – це одна з правових форм, яка забезпечує їм можливість перебування та виховання у сім’ї. Актуальність даної теми, як я вважаю, є досить значною, оскільки дана форма влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, має багато недоліків, які не були усунуті навіть з прийняттям нового Сімейного кодексу України. Постає питання реформи даного інституту, оскільки на даний час трапляються непоодинокі випадки незаконного відчуження житла та майна дітей-сиріт та дітей, які потребують батьківської піклування тощо. Не можна обійти увагою і інститут патронату над дітьми, який є новелою в Сімейному кодексі. Патронат має свою специфіку, яка полягає в передачі дітей на виховання за договором про патронат, а не на підставі адміністративно-правового акта – рішення органу опіки та піклування.

Об’єктом дослідження виступають діти-сироти та діти позбавлені батьківського піклування. Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки. Діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовились батьки, та безпритульні діти. [20]

Предметом дослідження є інститут опіки, піклування та патронату над дітьми. У сімейному праві опіка та піклування розглядаються як передача дітей, позбавлених батьківського піклування, іншим особам з метою виховання та захисту їх майнових та особистих прав. Опіка та піклування не є тотожними поняттями. Відповідно до ст.243 Сімейного кодексу опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування – над дитиною у віці від 14 до 18 років. [5] Патронат – це передача за договором дитини, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім’ю іншої особи до досягнення дитиною повноліття.

Метою даної роботи є розкрити основні поняття опіки (піклування) та патронату над дітьми, виявити недоліки зазначених інститутів та шляхи їх розв’язання.

Теоретичне та практичне значення даної роботи є взаємопов’язаними, оскільки, виявивши недоліки на теоретичному рівні, можна не допустити їх настання на практичному.

Дипломна робота має таку структуру: 4 розділи, які складаються з пунктів та підпунктів.

Розділ 1. Поняття і значення опіки та піклування над дітьми. В даному розділі висвітлені поняття зазначених інститутів, які даються в різних нормативних актах, при яких умовах встановлюється опіка, а при яких піклування, значення опіки та піклування.

Розділ 2. Загальна характеристика інститутів опіки та піклування над дітьми. Розділ висвітлює історію становлення та розвитку інституту опіки та піклування в Україні; процедуру та умови встановлення і припинення опіки (піклування) над дітьми – громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які проживають на території України; правовий статус опікунів та