Курсова робота з педагогогіки початкової школи на тему: „Формування логічного мислення у молодших школярів”

ЗМІСТ

стор.

Вступ.......................................................................................................................4

1. Мислення як раціональний рівень відображення...........................................6

1.1 Поняття про мислення.....................................................................................7

1.2 Форми мислення..............................................................................................7

1.3 Види мислення...............................................................................................10

2. Мотиви навчальної діяльності молодшого школяра....................................12

3. Роль математики в розвитку логічного мислення.........................................14

3.1 Розвиток образного мислення.......................................................................22

3.2 Тренування логічного мислення...................................................................23

3.3 Розвиток сенсорних здібностей....................................................................25

3.4 Тренування пам’яті........................................................................................25

3.5 Розвиток уваги................................................................................................27

3.6 Тренування уяви............................................................................................28

4. Методи навчання за характером логіки пізнання.........................................31

4.1 Аналітичний метод........................................................................................31

4.2 Синтез.............................................................................................................31

4.3 Індуктивний метод.........................................................................................31

4.4 Дедуктивний метод........................................................................................32

5. Логіка навчального процесу...........................................................................33

Висновок...............................................................................................................34

Перелік посилань на джерела.............................................................................36

Додаток А – Кроссворд.......................................................................................39

Додаток Б - „Цікавий квадрат”.............................................................................40

Додаток В - Тренувальна вправа..........................................................................41

Вступ

У стратегії сучасної освіти більше уваги приділяють створенню умов для розвитку мислячої людини, здатноїї приймати рішення, нести відповідальність, бути критичною (стосовно інформації, власних і суспільних знань), а отже, творчою. Відомо, що закріплення, зміцнення, становлення і по суті основна конфігурація контурів майбутнії психічних процесів ( мислення, почуттів, уяви...), що відповідають за це, у дитини набувається в період її перебування в початковій школі, тобто у віці 6-11-ти років. Цей період життя дитини відомий швейцарський психолог Ж.Піаже називав віком становлення „конкретних операцій”.

Потужний розвиток мислення дитини обумовлюється особливостями роботи її мозку. Півкулі мозку активно працюють, взаємодіючи між собою. Якщо до 5-6-ти років більшу активність перебрала на себе права півкуля (яка відповідає за образне мислення, інтуіцію, почуття, простір, колір, психомоторику і спеціалізується на глобальних характеристиках), то в період 6-11-ти років починає набирати „потужність” ліва півкуля, яка відповідає за логічне мислення, знакову інформацію, вербальне регулювання поведінки, розв’язування задач відомих способів, що зберігаються в нашій пам’яті, та спеціалізуються на локальних характеристиках.

Психічний розвиток дитини в цей період обумовлений тим, що багаточисельні, різні за ієрархією і функціональною спеціалізацією ділянки мозку пов’язані між собою асоціативно за допогою нейронів і гліальних клітин, які об’єднуються у ланцюги і виконують роль провідних шляхів (якими рухається „інформація” у вигляді електричних імпульсів). З метою якісного та швидкого проходження „інформації” до різних ділянок мозку провідні шляхи вкриваються спеціальним захисним шаром мієліну, який стає своєрідною ізоляцією для імпульсу.

Мієлінізація позитивно впливає на якість та глибину мислення дитини, а саме, спонукає да створення умов для майбутнього розвитку його логічної компоненти, створює підгрунтя для розвитку точності дій дитини. Інтенсивний розвиток „провідників” інформації також активно впливає на розвиток лівої півкулі (центр логічного мислення). „Провідники” інформації мають різне функціональне призначення. Одні з них носять локальний характер, пов’язуючи сусідні ділянки мозку, а інші – далекі. Одні „провідники” мають вертикальний напрямок, а інші – горизонтальний. Отже стає зрозуміло, що потрібна продумана, відповідна до вікових можливостей система роботи, щодо створення „інструментарію” логічного мислення у дитини. Якщо говорити про це у широкому плані, то мова має іти про систему роботи над культурою мислення учня початкової школи. Сучасне суспільство потребує саме формування критичного мислення у дитини, що розширюють її можливості в оцінці інформації та підвищує якість роботи з навчальною інформацією.

Експерементальне дослідження Всеукраїнського рівня щодо формування культури мислення молодшого школяра в межах загальноосвітнього навчального закладу (наказ МОН України №271 від 06.04.2006 р.), науковаий керівник – кандидат психологічних наук

Митник О.Я. В межах цього дослідження розроблено курс „Логіка” (2-5-й клас) як окремої навчальної дисципліни. Характерною ознакою курсу є те, що він виступає як „інструментальне забезпечення” учня у розвитку його логічного мислення.

1 Мислення як раціональний рівень відображення

1.1 Поняття про мислення

Людина пізнає навколишній світ і самого себе для того,
щоб, виконуючи різні види діяльності, домагатися якихось певних
суспільно і особистісно значних цілей. Відчуття, сприйняття і уяв-лення є почуттєвою основою пізнання людиною об'єктивної
дійсності. Але знання окремих предметів і явищ недостатньо для
того, щоб вирішити, що і як робити в сформованій ситуації і що по-винно вийти в результаті дії, тобто знання одиничного не дає
підстави для передбачення. Щоб передбачати, потрібно узагальнювати окремі факти і ро-бити висновки про істотні сторони предметів і явищ, які можна бу-ло б поширити і на інші подібні предмети і явища, тобто людина йде від одиничного до загального і від загального знову до одинич-ного. У такий спосіб першою найважливішою ознакою мислення є його узагальненість [14].

Другою важливою ознакою мислення є опосередкованість відо-браження дійсності, яка дозволяє виявити і зрозуміти те, що безпосе-редньо не діє на аналізатори, а стає доступним свідомості тільки завдяки непрямих ознак, часто одержуваних за допомогою приладів. До опосередкованого пізнання людина звертається в наступ-них випадках:

1. Коли безпосереднє пізнання неможливе через специфіку людсь-ких аналізаторів (наприклад, людина не сприймає ультразвук) чи через відсутність необхідних аналізаторів (у нас немає аналізаторів, які б уловлювали рентгенівські промені чи прони-каючу радіацію);

2. Коли безпосереднє пізнання було б теоретично можливе, але
в сучасних умовах зовсім виключено, через те що досліджувані
процеси або уже відбулися, або відбудуться колись (при вив-ченні історії, палеонтології, археології);

3. Коли безпосереднє пізнання можливе, але нераціональне (напри-клад, при встановленні несправності в механізмі).

Опосередкування засноване на наявності об'єктивних відно-син і закономірних зв'язків між предметами і явищами, але які не можна сприймати безпосередньо. Таким чином, мислення — це психічна діяльність, спрямована па опосередковане й узагальнене пізнання (відображення) об'єктивної дійсності, шляхом розкриття зв'язків і відносин, що існують між пізнаваними предметами і яви-щами. Мислення це специфічний та інтелектуальний процес, в результаті якого створюються нові знання [24].

Джерелом розумової діяльності є практика. Й. Ґете писав: «На