Образне мислення в порівнянні з наочно-дійсним є більш складним і гнучким, більш узагальненим і вільним стосовно пізна-ваних предметів і практичних дій. Однак наочно-образне мислення не в змозі відображати складні процеси і явища об'єктивної дійсності, не виражені яким-небудь наочним образом, Наприклад, у людей немає таких образів, що безпосередньо могли б відтвори-ти поняття сила, добро, істина. Поняття таких явищ можливе завдяки абстрактно-логічному мисленню - це вид мислення, у якому відображення предметів і явищ навколишньої дійсності, їхніх зв'язків і відносин здійснюється за допомогою понять і логічних конструкцій. Ступінь логічності мислення залежить від того, наскільки вміло і наполегливо людина контролює, направляє свої розумові процеси, узгоджуючи їх у своїй практиці з пізнаваною дійсністю.

Слід зазначити, що доросла людина звичайно не користується якимсь одним видом мислення в чистій формі. У реальній прак-тичній діяльності всі три види мислення взаємозалежні і взаємно доповнюють один одного.

2 Мотиви навчальної діяльності молодшого школяра

На основі експериментальних досліджень (Л.Божович, Н.Морозової, Л.Славиної та інших) встановлено, що навчальна діяльність молодшого школяра спонукається подвійними мотивами:

Широкими соціальними мотивами, які пов’язані з системою соціальних стосунків дитини, до яких вона вступає, стаючи школярем.

Мотивами навчання, які пов’язані з навчальним процесом, де провідна роль належить пізнавальним інтересам, які втілюють пізнавальні потреби школяра.

За даними досліджень, формування пізнавальних інтересів проходить такі етапи: спочатку учні 1-го класу дуже мало замислюються над змістом своїх навчальних дій, їх більше цікавить оцінка вчителя. У навчанні їх приваблює серйозний та обов’язковий його характер, вони віддають перевагу більш складним видам навчальної роботи, які вимагають розумового напруження. Поступово із засвоєнням знань та оволодінням навичок писання, читання та лічби змінюються й навчальні інтереси. Учні починають цікавитися змістом навчального матеріалу. Під впливом вимог навчальної діяльності поступово вдосконалюються і способи узагальнення: від переважно наочно-мовних діти переходять до уявно-мовних, а згодом і до понятійно-мовних способів. Відповідно змінюються й результати узагальнення [29]. Спеціальна робота, спрямована на формування у школярів умінь узагальнювати, групувати, класифікувати об’єкти, є умовою успішного розвитку в них мисленнєвої операції. Узагальнення в засвоєнні знань і розумовому розвитку молодших школярів служить основою розвитку конкретизації, застосування результатів узагальнення в нових пізнавальних і практичних ситуаціях.

Експериментальними дослідженнями пошукового характеру переконливо доведено, що, дотримуючись низки умов, можна забезпечити значно ефективніше здійснення учнями переходів не тільки від конкретного до абстрактного, а й від абстрактного до конкретного (В.Давидов, С.Максименко та інші).

З віком зростає кількість індуктивних висновків, змістовність та істинність яких залежить від нагромадженого дітьми досвіду (М.Шардаков). Водночас формуються і дедуктивні умовиводи, які ґрунтуються спочатку на конкретних узагальненнях, узятих із чуттєвих спостережень, а далі на абстрактних основах, підтримуваних конкретною ситуацією (С.Рубінштейн). Індуктивними умовиводами молодші школярі оволодівають швидше [17].

Спостерігаються істотні індивідуальні особливості мисленнєвої діяльності молодших школярів, виражені в рівнях розвитку операцій аналізу і синтезу, абстрагування і узагальнення, у співвідношеннях конкретно-образних і абстрактно-словесних компонентів, у гнучкості мислення.

3 Роль математики в розвитку логічного мислення

Ніхто не буде сперечатися з тим, що кожний учитель повинен розвивати логічне мислення учнів. Про це говориться в методичній літературі, у пояснювальних записках до навчальних програм. Однак, як це робити, учитель не завжди знає. Нерідко це приводить до того, що розвиток логічного мислення значною мірою йде стихійно, тому більшість учнів, навіть старшокласників, не опановує початковими прийомами логічного мислення (аналіз, порівняння, синтез, абстрагування й ін.)

Роль математики в розвитку логічного мислення винятково велика. Причина настільки виняткової ролі математики в тому, що це найбільш теоретична наука з усіх досліджуваних у школі [15]. У ній високий рівень абстракції і у ній найбільш природним способом викладу знань є спосіб переходу від абстрактного до конкретного.  

Як показує досвід, у шкільному віці одним з ефективних способів розвитку мислення є рішення школярами нестандартних логічних задач.

Крім того, рішення нестандартних логічних задач здатне прищепити інтерес дитини до вивчення «класичної» математики. У цьому відношенні дуже характерний наступний приклад. Найбільший математик сучасності, творець московської математичної школи, академік Микола Миколайович Лузін, будучи гімназистом, одержував по математиці суцільні двійки. Учитель прямо сказав батькам М.М. Лузіна, що їхній син у математиці безнадійний, що він тупий і що навряд чи він зможе учитися в гімназії. Батьки найняли репетитора, за допомогою якого хлопчик ледь-ледь перейшов у наступний клас.  

Однак репетитор цей виявився людиною розумною і проникливою. Він помітив неймовірну річ: хлопчик не умів вирішувати прості, примітивні задачі, але в нього іноді раптом виходили задачі нестандартні, набагато більш складні і важкі. Він скористався цим і зумів зацікавити математикою цього, здавалося б, бездарного хлопчика. Завдяки такому творчому підходу педагога з хлопчика згодом вийшов учений зі світовим ім'ям, який не тільки багато зробив для математики, але і створивший найбільшу радянську математичну школу [3].  

Значне місце питанню навчання молодших школярів логічним задачам приділяв у своїх роботах найвідоміший вітчизняний педагог В. Сухомлинський. Суть його міркувань зводиться до вивчення й аналізу процесу рішення дітьми логічних задач, при цьому він дослідним шляхом виявляв особливості мислення дітей. Про роботу в цьому напрямку він так пише у своїй прекрасній книзі "Серце віддаю дітям". У навколишньому світі - тисячі задач. Їх придумав народ, вони живуть у народній творчості як розповіді-загадки. Сухомлинський спостерігав за ходом мислення дітей, і спостереження підтвердили, що насамперед треба навчити дітей охоплювати думкою