Найефективнішим способом навчити дитину мислити творчо є гра, і особливо гра розвиваюча. Дослідження психологів показують, що продуктивному творчому мисленню сприяє оволодіння спеціальними способами. До таких способів належать: виділення протилежних властивостей, пошук аналогій, асоціювання понять, ставлення запитань, переформулювання, генерування ідей, зміна альтернативи, комбінування [13].  

Саме курс “Розвиваючі ігри” дозволяє так детально і послідовно вирішувати проблему розвитку розумових здібностей та психічних особливостей учнів для того, щоб вдосконалити розвивальну мету кожного уроку з усіх предметів у всіх класах.  

Своєрідними підсумковими уроками в межах курсу “Розвиваючі ігри” є уроки розвиваючої діагностики “Перевір свої спроможності”, що проводяться тричі на рік: на початку, всередині та вкінці навчального року. Ці уроки дають змогу діагностувати та відстежувати розвиток пізнавальних процесів у кожної дитини.  

Надзвичайно важливими з огляду на становлення особистості школярів є теми курсу, що сприяють ознайомленню зі способами самовивчення, самоспостереження, формування адекватної самооцінки, ознайомленню учнів з прийомами спілкування, розвитку уміння знаходити моральний вихід з суперечливих ситуацій, формуванню в учнів прагнення оцінювати інших, виходячи з їх моральних та людських якостей. Цьому сприяють теми: “Чужа думка – пітьма…”, “Духовний світ людини”, “Взаєморозуміння”, “Одвічні цінності – добро та правда”, “Друг – це…”, “Світ емоцій”, “Людина серед людей”. Ставлення дітей до такого курсу є надзвичайно позитивним: відсутня скутість, закомплексованість, страх помилки чи негативного результату. Діти з радістю, задоволенням і азартом працюють над логічними задачами, вправляються в розвитку уваги, пам’яті, творчості, уяви. Цей азарт діти переносять і в сім’ї, залучаючи до інтелектуальної праці батьків [3].

Зовсім іншими очима діти дивляться і на вчителя, що разом з ними розв’язує цікаві завдання, дає пізнавальну інформацію. Вчитель для них стає другом, порадником, що ділиться своїми знаннями з дітьми. Атмосфера довір’я і співпраці з уроків курсу “Розвиваючі ігри” переноситься на уроки інших предметів початкової школи. Успішну виконання дітьми завдань курсу “Розвиваючі ігри” коректує оцінку вчителем учня. Віра вчителя в можливості своїх учнів, їх розумовий потенціал допомагає самим учням переборювати труднощі в навчанні, покращує стосунки учня і педагога.

4 Методи навчання за характером логіки пізнання

4.1 Аналітичний метод

Основним інструментом пізнання є мозок людини. Тому у навчальному процесі природно використовуються методи, які властиві логіці. Це — аналіз, синтез, індукція, дедукція. Вони можуть діяти у певному взаємозв'язку (рис. 4.1) Аналітичний метод передбачає мислительне або практичне розкладення цілого на частини з метою виокремлення суттєвих ознак цих частин. Але це лише початковий компонент пізнан-ня. Наприклад, у мові є загальне поняття "слово". У процесі пізнання у слові виділяють його частини: основу і закінчення, корінь, префікс, суфікс, знайомляться із сутністю цих морфем, їх значенням у слово будові [14].

Для розуміння цілісності явища, сутності певного поняття необхідно переходити до наступної логічної операції — синтезу.

4.2 Синтез

Синтез — це метод, який передбачає теоретичне або прак-тичне поєднання виділених аналізом елементів чи властивос-тей предмета, явища в одне ціле. Синтез є органічним продов-женням аналізу і може ґрунтуватися лише на аналізі. Це гно-сеологічна закономірність навчального процесу. Отже, у про-цесі пізнання конкретного предмета, явища, категорії є діалек-тична взаємодія і взаємообумовленість аналізу й синтезу. На-приклад, для засвоєння у повному обсязі поняття "іменник" спочатку учні засвоюють загальне значення іменника, потім виділяють і усвідомлюють сутність його категорій (рід, число, відміну, відмінок), а на заключному етапі шляхом синтезу піднімаються на більш високий рівень розуміння сутності цих мовних категорій.

Поряд з аналізом і синтезом у процесі пізнання викори-стовуються такі логічні методи, як індукція і дедукція [22].

4.3 Індуктивний метод

Індуктивний метод передбачає вивчення предметів, явищ від одиничного до загального. У результаті розуміння сутності ознак, властивостей одиничних предметів чи явищ, понять є можливість усвідомити суттєві, типові закономірності чи влас-тивості одно порядкових предметів або явищ. Проте, використо-вуючи індуктивний метод, не варто змушувати завчати велику кількість одиничних понять, а лише ту інформацію, що дасть змогу виділити у споріднених поняття суттєве, загальне, тилове [14].

4.4 Дедуктивний метод

Дедуктивний метод передбачає вивчення навчального матері-алу від загального до окремого, одиничного. Учні знайомляться із загальною закономірністю, а потім на основі цієї закономірності, правила, закону характеризують інші явища, предмети.

Індуктивний і дедуктивний методи перебувають у діалек-тичному взаємозв'язку.

Методи навчання за логічними ознаками не відокремлені від методів навчання за джерелами знань. У процесі використання словесних, практичних та наочних методів учитель й учні не можуть обійтися без індукції, дедукції, аналізу й синтезу. Процес навчання, оскільки він безпосередньо ґрунтується на розумовій діяльності, має спиратися на певні закони мислення, на цьому і побудована логіка навчального процесу [14].

Рисунок 4.1 – Види методів навчання за характером логіки пізнання

5 Логіка навчального процесу

Логіка навчального процесу — це оптимально-ефективний шлях мислительної діяльності учня від попереднього рівня знань, умінь, навичок та розвитку до прогнозованого рівня знань, умінь, навичок та розвитку (рис.5.1). Логіка навчального про-цесу містить такі складові:

1) розуміння та усвідомлення пізна-вальних завдань;

2) оволодіння знаннями;

3) виведення законів і правил;

4) формування умінь і навичок;

5) застосування знань;

6) аналіз і оцінка навчальної діяльності.

Попередній рівень знань, умінь, навичок та розвитку особистості зумовлюється рівнем навченості і розвитку особистості на певний час.