Необхідним є активізація правового виховання неповнолітніх, що включає інформування, консультування, створення виховуючих ситуацій за місцем навчання і проживання, підвищення ролі сімейного впливу.

На практиці має мати місце підвищення правосвідомості неповнолітніх загалом, елементом якої є і розвиток знань про свої права.

Оскільки рівень знань неповнолітніми своїх прав залишається на дуже низькому рівні, потребує вдосконалення та інтенсифікація системи їх формування.

Визначення рівня правосвідомості неповнолітніх передбачає проведення анкетування, спостережень, бесід, застосування методів експертної оцінки, вивчення документації.

З метою підвищення рівня освоєння неповнолітніми правових норм суспільства у частині знань своїх прав передбачається просвітницько-інформаційна діяльність. Здебільшого це здійснюється у взаємодії суспільних інститутів та структур державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у частині: охорони здоров’я дітей; державної сімейної політики; правового захисту дитини у різних сферах її життєдіяльності; правового захисту неповнолітніх при порушенні ними правових суспільних норм; діяльності установ, організацій та закладів, що надають соціально-правову допомогу й захист неповнолітнім, їх нормативно-правової бази діяльності та особливостей функціонування; механізму соціально-правового захисту неповнолітніми своїх прав, шляхів отримання ними соціально-правової допомоги в державі.

Така просвітницька робота здійснюється за допомогою різних форм і методів:

- лекцій, кіно- і відеолекторіїв, групових й індивідуальних бесід;

- розкриття закономірностей спільної профілактичної та соціально-правової діяльності працівників органів суду, прокуратури, внутрішніх справ, юстиції, адвокатури через засоби масової інформації;

- організації тренінгових занять для осіб, які потребують посиленого педагогічного впливу;

- правової пропаганди та висвітлення інформації правового характеру через телебачення, радіо, пресу;

- здійснення просвітницько-інформаційних заходів серед учнів за місцем їх навчання;

- проведення виховних заходів під час дозвілля неповнолітніх у місцях їх масового збору та за місцем проживання;

- поширення друкованої інформації з відповідними роз’ясненнями.

У порівнянні з правовиховною просвітницька робота є спрямованою на загальне сприйняття інформації. При цьому не аналізується її виховний вплив на конкретну групу, окремого індивіда. Безпосередньо на формування правосвідомості, навичок, норм і правил поведінки спрямоване правове виховання. Слід також зауважити, що просвітницько-інформаційна робота насамперед розвиває правосвідомість, а правовиховна – і сприяє формуванню на її основі позитивних навичок поведінки.

Правове виховання неповнолітніх у соціально-педагогічній діяльності працівників соціальної сфери є комплексом навчально-виховних та організаційних заходів масового, групового та індивідуального характеру з метою підвищення правосвідомості та правової культури. Правове виховання розглядається як: розвиток уявлень і знань про право; формування навичок, норм і правил власної поведінки індивіда; розвиток правової культури у суспільних відносинах.

Виховними елементами формування високої правової культури виступають:

формування уявлень про правові норми через призму моральності та духовності;

ознайомлення з чинним законодавством через засоби масової інформації, друковані видання в доступній і популяризованій формах;

добровільна участь неповнолітніх у просвітницько-інформаційних заходах у закладах навчання, за місцем проживання;

залучення до правовиховної роботи не тільки педагогів, працівників соціальної сфери, а й правоохоронних органів, органів у справах неповнолітніх;

доцільне й обгрунтоване використання методів переконання й примусу;

врахування специфіки процесів розвитку й виховання неповнолітніх [23,с.6].

У частині засвоєння неповнолітніми своїх прав таке виховання є ефективним за певних умов:

1.Розвиток правосвідомості з раннього віку.

2.Формування правових норм у відповідності до віку дитини.

3.Практичне підтвердження дієвості правових вимог у суспільних відносинах.

4.Високий фаховий рівень педагога, який надає правову інформацію та здійснює правове виховання, його теоретичну і практичну підготовленість до такої роботи з неповнолітніми.

5.Оптимізація впровадження та викладу факультативів, спецкурсів у напрямі розвитку правової культури в навчально-виховному процесі.

6.Організація навчально-виховного процесу в закладах освіти з урахуванням необхідності актуалізації правового інформування та виховання неповнолітніх. Фіцула М.М. зауважує, що у правовому вихованні учнів важливу роль відіграє їх своєчасне інформування про прийняття того чи іншого правового акту.

7.Організація правового виховання не тільки під час навчання, а й в позаурочний час, у діяльності позашкільних закладів.

Свідченням ефективності просвітницько-інформаційної роботи та правового виховання є високий рівень правосвідомості неповнолітнього, його внутрішнє переконання про необхідність дотримання правових норм у власній поведінці та у суспільних відносинах, позитивна спрямованість поведінки кожного індивіда у всіх сферах життєдіяльності.

На індивідуальному рівні соціально-педагогічного захисту можна визначити такі напрями:

- індивідуально-профілактична робота з неповнолітнім з метою запобігти порушенню та відновленню його прав і законних інтересів, що включає і правове виховання;

- організація виховання дитини у сім’ї, формальних і неформальних колективах;

- проведення заходів, які мають характер соціально-правового захисту та допомоги, зокрема, вплив на батьків у разі невиконання ними обов’язків щодо виховання дітей;

- розформування груп негативного спрямування, членами яких є неповнолітні;

- сприяння у працевлаштуванні, залучення до навчання.

Безпосередня індивідуальна робота з неповнолітніми є одним з пріоритетних напрямів в діяльності навчально-виховних закладів, соціальних служб, органів у справах неповнолітніх, організацій, що здійснюють соціально-правовий захист. Соціально-педагогічна діяльність передбачає:

реалізацію загальних просвітницько-інформаційних заходів із залученням до них окремих вихованців;

надання консультативно-інформаційної допомоги особам віком до 18 років, їх батькам;

практичне сприяння у здійсненні гарантованих державою прав неповнолітнього шляхом співпраці з різними соціальними інститутами;

надання різноманітних професійних послуг у конкретній життєвій ситуації дитини;

формування високого рівня правосвідомості особи, бажання діяти відповідно норм моралі й діючого законодавства завдяки застосування форм, методів і прийомів педагогічного впливу;

здійснення виховного впливу з метою подолання неправильних уявлень про суспільні правові та моральні норми, негативних рис і навичок поведінки.

Отже, законодавче забезпечення соціально-правової роботи з дітьми у загальноосвітній школі повинно спиратися на міжнародні правові документи: Конвенції ООН про права дитини, Декларація забезпечення прав дитини та Закони України, зокрема Закон про охорону дитинства та інші, які регулюють і забезпечують всебічний розвиток