Зміст

Вступ 3

1. Проблема адаптації студентів до навчання у вищому закладі освіти в педагогічній теорії

Зміст поняття “адаптація”, компоненти та способи адаптації студентів

1.1.1. Розгляд процесу адаптації в системі виховання

1.2. Структура адаптивних процесів

Різновиди соціально-педагогічної адаптації

Адаптація як необхідна умова соціалізації індивіда

Саморегуляція, як провідний механізм адаптації

1.6. Характеристика факторів, що спричиняють процес дезадаптації

2. Основні соціально-педагогічні умови адаптації студентів до навчання у Вищому навчальному закладі технічного профілю

2.2.1. 49

2.2.2. 51

2.2.3 62

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Бібліографічна довідка

Вступ

Завданнями вищої освіти є забезпечення фундаментальної наукової, професійної та практичної підготовки, набуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей. Успішне вирішення цих завдань значною мірою залежить від того, як швидко та інтенсивно відбудуться процеси адаптації, з одного боку, системи освіти до вимог і змін у суспільстві, потреб входження до світового освітнього простору, з іншого – студентів до навчального процесу у вищому закладі освіти, до трансформації соціального середовища, інших чинників соціального розвитку. З огляду на це, реформування системи освіти, удосконалення змісту навчання з метою забезпечення у подальшому конкурентоспроможності, професійної мобільності фахівців є втіленням ідеї гуманізації освіти, забезпеченням поетапної соціалізації індивіда.

Зміна соціальної ситуації розвитку та провідної діяльності особистості при вступі до вищого закладу освіти визначає кардинальні зміни внутрішніх і зовнішніх умов розвитку людини, спричиняючи необхідність адаптації до них.

Адаптація – складне багатофакторне явище, що має свої власні механізми і закономірності, вивченням яких займаються представники багатьох галузей науки. Відповідно до своїх професійних інтересів вони акцентують увагу на певних видах адаптації: біологічній, психічній, психологічній, соціально-психологічній, соціальній, професійній та ін.

Визначаючи суть цього поняття, дослідники виходять із розуміння того, що адаптація може розглядатися як процес, стан, властивість чи результат діяльності, що виникає за певних умов і триває протягом певного періоду, доки не буде встановлено динамічної рівноваги між системами, що адаптуються. Процеси соціально-психологічної адаптації мають місце там і тоді, коли змінюються соціальні умови життя людини і звична поведінка виявляється неможливою чи малоефективною. Дослідники (О.Б.Георгієвський, Г.О.Балл, А.Н.Жмиріков, Т.В.Землякова, О.В.Ткаченко, Т.П.Чернявська, В.С. Штифурак та ін.) зазначають, що ознаками адаптації є наявність у адаптанта змін (морфологічних, функціональних) у поведінці з метою його пристосування до конкретних умов життєдіяльності, що змінюють. Результат процесу адаптації-адаптованість-розглядається як здатність людини виробляти адекватні умовам існування способи поведінки і діяльності на основі властивих їй психічних явищ.

У психолого-педагогічній літературі адаптація студента розглядається як адаптація до навчального процесу у вищому закладі освіти, або як процес навчання у вищому закладі розглядається як адаптація до майбутньої професійної діяльності.

Проблеми адаптації студентів до навчально-виховного процесу у вищих закладах освіти розглянуті в дослідженнях Д.А.Андрєєвої, Л.О.Булатової, Н.В. Венедиктової, К.Г.Делікатного, В.М.Дугінця, Л.Г.Єгорової, О.Г.Мороза, Л.І.Рувинського, В.Т.Хорошко та ін.

Соціально-психологічні аспекти адаптації студентів у вищому навчальному закладі розкрито у працях Н.В. Бачманової, Є.І. Бологової, Л.П. Меркулової, Т.І. Ронгінської, Є.І. Савонько, Н.Є. Шафажинської та ін..

Системоутворюючим чинником, визначальною умовою успішності адаптації індивіда до навчання є, на нашу думку, особистісно-гуманістичний підхід. Завдання гуманізації освіти й адаптації особистості до навчання у вищому закладі освіти взаємозумовлюються і взаємодоповнюються, оскільки реалізація принципу гуманізації вимагає створення умов для розвитку, соціалізації індивіда. Вирішення проблем адаптації як складової соціалізації можливе лише на засадах особистісно-гуманістичного підходу. Однак на практиці виникають суперечності між потребами суспільства, завданнями розбудови національної системи освіти на засадах та втіленням і реалізацією цих завдань у вищих навчальних закладах, гуманістичними ідеями гармонійного розвитку особистості та жорсткими вимогами ринку праці до професійного рівня фахівців. Ці та інші суперечності мають значний вплив на процес адаптації особистості до навчання.

Об’єкт дослідження - процес адаптації студентів до навчання у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження – соціально–педагогічні умови студентів до навчання у вищому закладі лінгвістичного профілю.

Мета дослідження – виявити, науково обґрунтувати та апробувати соціально – педагогічні умови ефективної адаптації студентів до навчання у лінгвістичному університеті в сучасних умовах реформування суспільства і вищої школи.

Методологічну основу дослідження становлять загальнотеоретичні та методологічні принципи теорії наукового пізнання, концептуальні положення філософії, соціології, психології, педагогіки й концептуальні положення про сутність особистості, природу її соціальної активності, особливості соціальної адаптації.

Розробляючи програму і методику дослідження, ми спирались на основні положення концепції гуманізації вищої освіти, особистісно орієнтованого навчання і виховання. В основу експериментальних матеріалів покладено проблемно–діяльнісний і програмно–цільовий підходи.

Методи дослідження: теоретичний аналіз філософської, соціологічної, психологічної і педагогічної літератури з проблеми дослідження, педагогічне спостереження, бесіди, анкетування, опитування студентів та викладачів; аналіз документів; педагогічний експеримент; статистичні методи обробки одержаних матеріалів; аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення теоретичних і дослідницьких даних.

1.Проблема адаптації студентів до навчання у вищому закладі освіти в педагогічній теорії

1.1. Зміст поняття “адаптація”, компоненти та способи адаптації студентів.

Студентській молоді властиві риси, якими характеризується ця вікова категорія – молодь. Місце підростаючого покоління в суспільстві, його соціальні функції і можливості визначаються розвитком класових відносин у даній системі.

Молода людина володіє насамперед специфічними біопсихологічними рисами, до яких належать статевовікові і конституціонально-соматичні особливості. Віковий статус молоді визначає її типові нейродинамічні реакції (швидкість переключення уваги, нестійкість реакцій, специфіку вольових і імпульсивних дій, співвідношень емоційних елементів у свідомості тощо). Особливо важливим для цієї вікової категорії є процес формування психіки, системи цінностей і ціннісних орієнтацій.

Вітчизняна педагогіка, психологія та фізіологія, визначаючи найважливіші суперечності цього віку, визнають як безсумнівний факт наявності розбіжності трьох пунктів дозрівання молодої людини юнацького віку: статеве дозрівання завершується раніше закінчення