соціальні і соціально-психологічні риси, характерні для цієї соціальної групи. Студентство відповідає всім ознакам соціальної групи, а саме: виконання визначених функцій, об'єктивність існування; однозначна детермінованість соціального поводження, цілісність і самостійність стосовно інших соціальних груп; специфіка соціально-психологічних рис і системи цінностей. «Виходячи з цих ознак, –вважає А.Н.Семашко, – студентство можна визначити як групу людей молодого віку, об'єднаних виконанням найбільше потенційно значимих для суспільства спеціальних навчальних і соціально-підготовчих функцій, тимчасово не беруть участь у продуктивній праці, що володіють спільністю побуту, психології, системи цінностей і соціальних ролей, що готуються до виконання в суспільстві. Внаслідок полісоціального комплектування і своєї соціальної «незавершеності» студентство виступає як динамічна група, спрямована до свого соціального стану інтелігенції».[ 6 ].
Специфіку студентства як соціальної групи розкривають російські соціологи В.Т.Лисовський і А.В.Дмитрієв: «Студентство, будучи складовою частиною молоді, являє собою специфічну соціальну групу, що характеризується особливим поводженням і психологією, системою ціннісних орієнтацій. Як соціальна група студентство є об'єднанням молодих людей з певними прагненнями та завданнями. Воно має всі якості, властивими молоді (патріотизм, активність, прагнення до знань, ентузіазм, прагнення до нового тощо). Разом з тим, студентство, являє собою специфічну групу учнівської молоді, володіє властивим тільки їй особливостями».
До особливостей, що відрізняють студентів від інших груп молоді, автори відносять: характер праці студентства, його роль у громадській організації праці; підготовку до виконання функцій інтелігенції; часткову участь в опосередкованій продуктивній праці у формі навчання, роль якої в розвинутому суспільстві зростає.
Процес виховання повинен ґрунтуватися на принципі послідовності, враховувати особливості соціального становлення особистості, відповідати комплексу вимог її соціалізації. Соціалізація – процес засвоєння людським індивідом визначеної системи знань, норм і цінностей, що дозволяють йому функціонувати як повноправний член суспільства. Соціалізація включає як соціально контрольовані процеси цілеспрямованого впливу на особистість (виховання), так і стихійні спонтанні процеси, що впливають на її формування.
У системі вищої школи студентство проходить два етапи соціалізації відповідно до двох основних періодів становлення. У період первинної соціалізації відбувається не тільки включення молоді до системи вищої школи, прилучення до нового соціального статусу студента, але і своєрідний соціально-груповий синтез цінностей, привнесених студентами різного соціального походження, що виступає як найважливіший момент становлення соціальної однорідності.
Соціалізація другого періоду складається з підготовки студентів до основного соціального статусу, виконанню в суспільстві соціальних функцій інтелігенції (професійної, організаційно-управлінської, культурно-виховної).
Специфічність соціалізації студентів впливає на весь лад їхньої життєдіяльності, обумовлюючи такі особливості буття, як колективний характер побуту, навчання і дозвілля, невисокий рівень матеріальної забезпеченості тощо.
На снові визначених особливостей соціального стану і буття студентства визначаються їхні соціально-психологічні риси. Зумовленість соціально-професійного статусу, спрямованість у майбутнє породжує внутрішню динамічність, потребу в новому. Колективні форми буття викликають інтенсивність спілкування. Найбільш значимою і соціально важною рисою студентства, пов'язаною з соціально-віковими особливостями, майбутньою діяльністю інтелігенції, є напруженість пошуку сенсу життя, ідеальне конструювання дійсності в рамках ідеалів.
Отже, естетичне виховання студентства необхідно здійснювати відповідно до двох періодів соціалізації, яким відповідають перший і другий етапи включення молодої людини в життя вищого навчального закладу. Причому перший етап соціалізації збігається з періодом адаптації абітурієнтів, а пізніше студентів до умов ВНЗ.
Адаптація як соціальне явище являє собою процес включення особистості в нове для неї соціальне середовище, зокрема в колектив, становлення її діячем, активною функціонуючою частиною, об'єктом і суб'єктом відносин цього середовища, перетворення нового середовища найближчого оточення в засіб життєдіяльності, сферу додатка сутнісних сил людини. Критерії адаптації виявляють ступінь активності в колективі, різнобічність її діяльності, значення для суспільства чи колективу, що адаптується. Отже, адаптація – це процес вироблення певного режиму функціонування особистості, тобто бачення її в конкретних умовах місця і часу в такому стані, коли всі духовні і фізичні сили спрямовані і витрачаються тільки на виконання основних завдань, у нашому випадку – на навчання і виховання.
Специфіка процесу адаптації студентів у ВНЗ визначається насамперед характером їхньої діяльності і зміною умов життєдіяльності студентів у зв'язку зі вступом до навчального закладу. Соціально-психологічна адаптація першокурсників має специфічні особливості й обумовлена пристосуванням студентів до умов вищої школи, у процесі якого у студентів формуються взаємні відносини, покликання до обраної професії, колективний і особистий режим праці і побуту. Тому з проблемою адаптації студентів пов'язано багато проблем вищої школи, і від успішного її вирішення залежать результати роботи професорсько-викладацького колективу по збереження контингенту, підвищення якості знань і активності студентів.
Однак процес адаптації новачків у студентському колективі, соціально-психологічна структура труднощів періоду адаптації вивчалися недостатньо дотепер. Лише за останні роки з розвитком соціальної психології проблема адаптації учнівської молоді до нового колективу стала предметом спеціальних досліджень. Актуальність цієї проблеми очевидна.
Психологічний аспект адаптації першокурсників складається з зруйнування роками вироблених установок, навичок, звичок, ціннісних орієнтацій вихованців середньої школи і виробничих колективів, утрати роками закріплених взаємин з колективом. Зі вступом до ВНЗ юнаки і дівчата потрапляють у нові, незвичні для них умови, що неминуче спричиняє ламання динамічного стереотипу і пов'язані з нею емоційні переживання.
1.1.1. Розгляд процесу адаптації в системі виховання
За дослідником А.К.Гришановим, під адаптацією слід розуміти процес приведення основних параметрів, їх соціальний та особистісний характер у стан динамічної рівноваги з новими умовами вузівського середовища як зовнішнього фактора по відношенню до студента. До того ж слід зазначити, що не можна вважати адаптацією весь процес виховання. У виховання і адаптації є не тільки співпадаючі функції, але й функції, що різняться. Адаптація несе на собі