1)адаптуюча соціалізація;

2)дезадаптуюча соціалізація.

1.2. Причини труднощів адаптації студентів до навчання у вищому навчальному закладі

Нерідко соціально-психологічна дезадаптація породжує втрату сформованих позитивних установок і відносин студента-першокурсника. Важким наслідком дезадаптації є стан напруженості і сторожкості новачків, зниження їхньої активності у навчанні, зниження інтересу до громадської роботи, погіршення поведінки, невдачі на першій сесії, а в ряді випадків - втрата віри у свої можливості, розчарування у життєвих планах.

Зі сказаного випливає, що проблема адаптації першокурсників вимагає як спеціального теоретичного вивчення цього процесу, так і експериментальної перевірки системи навчально-виховних заходів, здатної прискорити входження студентів-першокурсників до колективу, звести до мінімуму наслідки дезадаптації.

П.А.Просецький, досліджуючи труднощі і психічні стани, пережиті вихованцями середньої школи в період адаптації до умов ВНЗ, дійшов висновку, що насамперед в абітурієнтів після періоду психічного стану радості, успіху, віри в майбутнє, планування перспектив студентського життя, очікування початку навчального року настає цілком реальний і досить складний для гнітючої більшості першокурсників період адаптації, що охоплює, як правило, весь семестр. На жаль, не кожен першокурсник успішно включається до студентського життя.

Труднощі, з якими зіштовхується першокурсник на першому етапі адаптації, дуже різноманітні. Найбільш типові і розповсюджені: труднощі саморегулювання, поводження і діяльності, зв'язані з організацією розумової праці у ВНЗ. У багатьох першокурсників відсутні навички самостійної навчальної роботи: вони не вміють конспектувати лекції працювати з підручниками, першоджерелами, аналізувати інформацію великого обсягу і чітко викладати свої думки. На питання «З чим незвичним, новим ви зустрілися у ВНЗ?» від першокурсників були отримані наступні відповіді: «З іншими, у порівнянні зі шкільними, методами навчання й організації» (49,3%); «з великим обсягом самостійної роботи» (32%); «особливостями самостійного життя у відриві від родини» (20,2%); «з відсутністю постійного контролю за успішністю» (23,4%). Результати досліджень свідчать, що найбільш значимим фактором, що негативно позначається на працездатності й успішності студентів, виступає їхнє невміння організувати свою роботу, на що вказали 40,9% опитаних.

Студенти зіштовхуються із труднощами, обумовленими психологічною непідготовленістю до освоєння обраної професії. Наявність серед першокурсників осіб, психологічно не підготовлених до освоєння професії визначеного ВНЗ, негативно позначається на ході процесу адаптації.

Результати соціологічних досліджень показали, що більшість студентів (60-65%) мотивують свій прихід до навчального закладу привабливістю обраної професійної діяльності, але чимало і тих, хто керується насамперед загально-соціальною цінністю вищого утворення як такого (13-15%) чи інтересом до розумової праці (13-14%). У багатьох студентів останніх двох категорій з часом формується негативне ставлення до обраної професії, знижується навчальна активність: третина з них вчиться незадовільно, майже дві третини не ведуть науково-дослідної роботи.

Вступ молоді до ВНЗ не вирішує проблему професійної орієнтації, оскільки навчання у вищому навчальному закладі – тільки підготовка до майбутньої практичної діяльності, яку нерідко студенти недостатньо ясно уявляють.

Матеріали багатьох досліджень свідчать про те, що у процесі навчання у ВНЗ професійні інтереси зміцнюються, уточнюються, стають більш конкретними чи згасають, змінюються; мотиви оволодіння чи спеціальністю розширюються, поглиблюються, диференціюються, або (за певних умов) здобувають зовсім протилежного характеру, що свідчить про необхідність цілеспрямованої професійної орієнтації студентів.

Професійна орієнтація – це система суспільних впливів, мета яких полягає в тому, щоб допомогти молоді правильно обрати професію, тобто при ухваленні рішення співвіднести соціально-економічні потреби суспільства й особисті здібності і схильності. Найважливіше завдання профорієнтації полягає в тому, щоб утримати молодь від розчарувань і глибоких життєвих драм, пов'язаних з неправильним вибором професії, а суспільство – від економічних збитків. При добре організованій роботі з професійної орієнтації молоді суперечність між сприйняттям вищого утворення як цінності професійної і цінності соціального просування буде вгасати.

Для визначеної системи естетичного виховання студентів необхідно враховувати їх вікові та соціально-психологічні особливості побутового середовища і побутових умов.

Умови побуту студентів дуже різноманітні: одні продовжують жити з батьками, інші – на приватних квартирах, а більшість – у гуртожитку (близько 2/3студентів). Насамперед це проблема адаптації до умов життя в незнайомому місті, гуртожитку, налагодження взаємин з товаришами по кімнаті, питання самообслуговування.

Об'єктивні фактори соціального макросередовища здійснюють вплив на особистість майбутнього фахівця у вузі насамперед через макросередовище – студентський трудовий колектив.

Вивчаючи спосіб життя студентів, соціологи розглядають студентський колектив як фактор, що формує спосіб його життєдіяльності. Велике значення для ефективності самоврядування і керування групою, для становлення її колективу має вивчення соціально-психологічних закономірностей колективу, як носія способу життя студентів. Особливу увагу звертати на розвиток згуртованості й удосконалення внутрішньо колективних і особистих інтересів, організаторських навичок, формуванню єдності колективних і особистих інтересів, формування і розвиток практичних навичок роботи з людьми, удосконалення методів впливу на ділові та особисті якості, формування позитивних якостей майбутнього фахівця.

І проблема тут полягає не лише в тому, щоб сприйняти і зрозуміти вже наявну систему, а й прийняти її на емоційно-особистісному рівні, знайти в ній новий особистісний сенс. Отже, актуалізація потенційної загрози, яку несе не адаптованість до нових умов життєдіяльності, може проявитися у відсутності орієнтації в соціально-психологічному просторі навчального закладу і, як наслідок, у певній ізольованості, що, своєю чергою, негативно позначається на самооцінці, на процесі міжособистісного спілкування у групі тощо. Все це, зрештою, може призвести до втрати інтересу навчатися, здобувати вищу освіту. Важливими причинами неуспішної адаптації є проблеми мотиваційного, раціонального порядку та проблеми, пов’язані з поведінковими проявами, зокрема з емоційною залежністю студента від оцінки викладача.

Однією з причин подібних проблем є інфантильність як особистісна риса, яка спричиняє специфічний тип