життя та ставлення до них у спеціалізованих закладах, — розповідає президент фонду «Карітас України» Андрій Васькович. — Не витримуючи, вони просто тікають звідти. Повертаються на вулицю і з великим негативом та підозрою ставляться до будь-якої допомоги, що пропонується їм. У першу чергу ми прагнемо заручитися підтримкою, розумінням та довірою безпритульних дітей. Від того, наскільки вони будуть відкриті нам, залежить успіх проекту». Пан Андрій відкриває таємниці спілкування з маленькими волоцюгами: «Дуже цікавий феномен — це харчі, які не є основною проблемою для дітей вулиці. Але за допомогою їжі ми входимо в контакт iз дітьми».
Звісно, існує й немало противників подібних програм, які дорікають організаторам їх «підживленням» вуличного способу життя. Мовляв, «надаючи дітям певний комфорт, ви підкріплюєте їхнє бажання залишитися на вулиці». На такі закиди меценати мають свою відповідь: «Ми перешкоджаємо ще більшому деградуванню дітей та допомагаємо знайти наснагу та силу для того, щоб вижити», — коментує Андрій Васькович. «У майбутньому разом iз нашими партнерами з-за кордону ми розробимо концепції щодо того, які перспективи зможемо надати дітям вулиці, — ділиться планами президент благодійного фонду. Президент Європейського руху в Україні Олександр Білецький розповідає, що нині всі подібні соціальні проекти фінансуює Європейський Союз. «Наша ідея — силами громади зібрати в Києві гроші на купівлю мікроавтобуса.Багато розповідали організатори акції й про відчуженість української громадськості від проблем, що ріжуть очі. Олександр Білецький згадує, як одного разу волонтерський мікроавтобус у Хмельницькому просто закидали пляшками мешканці двору, у якому той зробив тимчасовий пункт допомоги. «Масові заходи спрямовані на інформування дітей з таких актуальних питань, як токсикоманія, алкоголізм, насильство, інфекції, що передаються статевим шляхом, формування у дітей і їхніх сімей позитивного досвіду сімейного життя й організації дозвілля.
Вирішення проблем окремих дітей і сімей сформували позитивне ставлення до консультативних пунктів і Центрів з боку цільової групи. Широке залучення дітей і під-літків до надання послуг, масових заходів сформувало в них позитивне ставлення до дітей з різними життєвими проблемами.
"Діти вулиці" великих міст України звикли до того, що їм на допомогу приходять благодійні організації, і сприймають їх позитивно, але із споживацьким настроєм. Діти замовляють собі взуття й одяг потрібних розмірів, із задоволенням поїдають принесені продукти, але не люблять і бояться, коли хтось посягає на їхню волю. Діти вулиці не довіряють дорослим, цим визначається недовіра до авторів будь-якого проекту.
На початку проекту залучені діти ставилися до нього саме так. Робота консультативних пунктів і центрів змінила їхнє ставлення на краще. їх влаштовує, з одного боку, індивідуальний підхід до кожної дитини, з іншого боку - можливість спілкуватися з ровесниками. Серед "дітей вулиці" добре розвинута так звана "циганська пошта", саме тому кількість дітей-клієнтів проекту швидко збільшується. На 17.01.03 це було 533 чоловіки. З них повернулося в родини - 20.
Велика увага в проекті приділялося, так званим об'єктам другого порядку:
сім'ям дітей;
близькому соціальному оточенню - вчителям, вихователям, соціальним працівникам,
сусідам;
друзям і ровесникам;
фахівцям соціальної сфери - соціальним працівникам, психологам й ін.:
представникам владних структур;
широким верствам населення, яке формує суспільну думку.
Проект "Надання допомоги "дітям вулиці" і соціально незахищеним дітям і підліткам" знаходиться на фінальній стадії. До кінця проекту планується офіційне відкриття консультативних пунктів і центрів перебування "дітей вулиці" у 7 областях України, видання навчального посібника для соціальних працівників по роботі з "дітьми вулиці", а також активна робота з цільовою групою першого і другого порядку [62,с.30].
2.5.Результати дослідженя (анкетування, тренінгу).
Анкета складається з 16 питань. Метою анкетування було визначити чи є у класі діти схильні до виходу дитини на вулицю. А також визначити причини, які призвели дітей до виходу на вулицю чи причини, які можуть призвести. І дізнатися чи всі учні знають про таке явище як «Діти вулиці».
Анкетування:
Ми проводила дослідження у Радчанській школі в 11-х класах. Брали участь в анкетуванні 2 класи (40 учнів). Під час анкетування виявилося, що багато з них не знають хто такі «діти вулиці». 20%, учнів ніколи не чули про це явище або не знали про що йде мова, 5% не підписавшись, написали, що тікали з дому через сварки батьків. Про одного учня написали школярі, що він обікрав когось, утік, а потім повернувся. 30% учнів написали про конфлікти в сім’ї сусідів, які постійно відбуваються, і при цьому діти часто плачуть.5% учнів написали що в них в сім`ях є конфлікти через часті п`янки батька. 10% учні написали я б утік якби була серйозна причина нічого страшного побути трохи на вулиці за одно може батьки пожаліють мене. 30% учнів знають що це за явище але тікати з дому ніколи не збираються.
Ніхто з учнів не написав, що він конфліктний. Щодо порад, то 5 учнів написало однаково:
Менше сваритися ;
Поважати думки інших людей;
Менше звертати увагу на проблеми.
Інші написали деякі поради щодо профілактики конфлікту. Дехто написав, що проблема не є актуальною, але знайшлося 10 учнів, які написали, що проблема є актуальною і потребує негайного вирішення.
не знають хто такі «діти вулиці» | Тікали з дому через сварки батьків | про конфлікти в сім’ї сусідів, | сім`ях є конфлікти | я б утік якби була серйозна причина | тікати з дому ніколи не збираються.
20% | 5% | 30% | 5% | 10% | 30%
Також ми проводили такеж дослідження з «Дітьми вулиці» які перебувають