Дітей на анкетуванні було 20.

Ми не казали цим дітям що ми знаємо що вони були на вулиці сказали що з усіма проводимо це анкетування. Отже, всі сказали, що були на вулиці

50% дітей сказали що їм було добре на вулиці і повернулися б іще туди. 10% дитина сказала що причиною її виходу був батько алкоголік який постійно його бив. Ще 10% дітей відмовилися віповідати на питання 30% сказали що причиною виходу на вулицю були конфлікти з батьками.

Повернулись би ще на вулицю | причиною її виходу був батько алкоголік який постійно його бив. | відмовилися віповідати | причиною виходу на вулицю були конфлікти з батьками.

50% | 10% | 10% | 30%

Отже ми зробили висновок що більший ризик вийти на вулицю є у дітей які вже були тому, що вони відчули свободу і не хочуть бути під контролем.

Отже метод анкетування дає можливість більше дізнатися про дитину і можна дізнатися про наміри тієї чи іншої дитини.а отже можна проводити профілактику.

Результати тренінгу.

Тренінг проводився у Івано-Франківському притулку для неповнолітніх. У тренінгу брали участь двацять дітей -10 хлопчиків і 10 дівчаток віком від 8 до 18 років. Враження їх були тільки позитивними. Так як у кінці тренінгу висловлювались усі учні, то з їх слів – тренінг сподобався всім, але з проведеного заняття було зрозуміло, що далеко не всі усвідомлюють «життя» і свого «я» в житті. 10% відносяться до життя зовсім байдуже, їм все одно, що буде з ними в майбутньому.

Коли учні виконували вправу «Коло асоціації» то з 20-ти учнів 5% сказали що життя це смерть, 30% - радість, 20% - сюрпризи, 30% - мука, 15% - щастя. Як бачимо 4-ом учням потрібно допомогти усвідомити, що життя прекрасне, але без перешкод не обійтися.

Життя- це смерть | Радість | сюрпризи | Мука | щастя

5% | 30% | 20% | 30% | 15%

Коли всі висловлювали свої враження від тренінгу всі засвоїли для себе щось нове казали одні, інші хочу жити і радіти життям але один хлопчик сказав: нічого в житті в мени не має, але тренінг йому сподобався, йому було радісно, що він приймав в ньму участь.

З проведеногозаняття ми зрозуміли що з дитиною потрібно працювати.

Висновки до другого розділу

Отже, щоб надавати соціальну допомогу соціальні працівники повинні мати комплексну теоретичну підготовку і практичні навички, що дозволяють йому розібратися у великій кількості варіантів, повинен вміти виконувати певну практичну роботу, а також володіти методами по наданні соціальної допомоги.

Робота з сім’єю може бути побудована на різних технологіях. У роботі з дітьми вона спрямована на розв’язання проблем дитини.

У роботі з дітьми різних категорій, а також з їхніми сім’ями потрібно бути цілеспрямованим і впевненим у своїх діях і володіти певною базою даних про них, а також правилами поводження з цими дітьми. Потрібно вважати, що «діти вулиці» - хрусткі особистості.

Ми визначили причини виходу дітей на вулицю, більше дізналися по них, створили певні методики по роботі з дітьми. Справді на даний час В Україні ця проблема є досить актуальною і це пов’язане, насамперед, з проблемами в сім’ї, в шкільному колективі. Можливо це через низький статусний рівень в Україні. В сім’ях не вистачає коштів достатніх для сім’ї, низьке матеріальне забезпечення, в результаті чого виникають конфлікти у сім’ї – батьки сваряться і це відбивається на дітях. Діти не витримують постійних сварок і тікають в спокійне місце – на вулицю. Але ці діти не розуміють того, що вони собі спричинюють ще більші проблеми тому, що на вулиці вони не живуть, а виживають. Вони живуть де попало: під мостам, в підвалах, в калінізаційних люках і навіть в смітниках, набирають різноманітних хворіб.

З цими проблемами держава невтомно бореться; з дітьми працюють психологи, надається допомога цим дітям, притулок, якщо вони не мають де перебувати, також є постанова про безплатне лікування цих дітей і забезпечення харчів. Але в Україні катастрофічно збільшується кількість дітей, позбавлених батьківського піклування, лише 7% - біологічні сироти, решта – діти, котрі стали сиротами при живих батьках. Частина таких дітей іде жити на «вулицю», і вулиця для них стає домівкою.

Відповідно до завдань охарактеризували соціальне явище «діти вулиці», дізналися, що «діти вулиці» – це неповнолітні, для яких вулиця стала постійним місцем перебування. В Україні відбувається катастрофічне збільшення таких дітей. Саме тому постала необхідність надання соціальної допомоги цій категорії населення, що дозволить їм повернуться додому.

Основним завданням було визначити причини цього явища, ми їх визначили і перерахували, визначили основні етапи вуличної соціальної роботи і роботи з кризовими сім’ями.

Отже, соціальний працівник має бути добре підготовлений до роботи з «дітьми вулиці». Повинен володіти певними методами, мати певні навички, які дозволяють йому розібратися у великій кількості варіантів, уміти виконувати конкретну практичну роботу, повинен надавати всім потребуючим допомогу і підтримувати клієнта.

Працювати з сім’єю досить важко, тому потрібно володіти технологіями, і знаходити найкоротші шляхи запобігання проблеми.

ВИСНОВКИ

Отже, вивчаючи проблему «Діти вулиці» ми працювали за поставленими завданнями. Насамперед ми вивчили статистику яка зазначає кількість «Дітей вулиці» це 200.000 тис. дітей які живуть на вулиці в Україні безпритульні, самотні та бездоглядні...

1. Слідом за статистикою ми визначили поняття і суть даної проблеми і дізналися що дітьми