ДИПЛОМНА РОБОТА

Соціально – педагогічні та виховні можливості позашкільних навчально – виховних установ

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................... | 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ

ДІЯЛЬНОСТІ ПОЗАШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ УСТАНОВ......................................................................................... |

8

1.1. Позашкільна освіта і виховання, як один із головних чинників соціалізації особистості .................................................. |

8

1.2. Основні напрями , принципи та зміст позашкільної освіти та виховання...................................................................................... |

13

1.3 Типи позашкільних навчально-виховних заходів, їх завдання.............................................................................................. |

23

Висновки до першого розділу..........................................................

РОЗДІЛ 2. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ТА ВИХОВНІ МОЖЛИВОСТІ ДИТЯЧИХ ОЗДОРОВЧИХ ТАБОРІВ................ |

36

2.1. Дитячий оздоровчий табір – осередок соціалізації особистості школяра ........................................................................ |

36

2.2. Форми і методи організаційної діяльності літнього оздоровчого табору .......................................................................... |

46

2.3. Фізкультурно-масова робота літніх оздоровчих таборів як форма організації здорового способу життя дитини..................... |

51

Висновки до другого розділу .......................................................... | 60

РОЗДІЛ 3. Особливості діяльності соціального педагога в умовах літнього оздоровчого табору ............................................................................................ |

61

3.1. Завдання, зміст та облік роботи соціального педагога у літньому оздоровчому таборі .......................................................... |

61

3.2. Взаємодія соціального педагога літнього оздоровчого табору з тимчасовими органами учнівського самоврядування.... |

70

3.3. Робота соціального педагога з організації здорового способу життя у літньому оздоровчому таборі…………………. |

75

Висновки до третього розділу......................................................... | 78

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ................................................................. | 79

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................ | 82

ДОДАТКИ.......................................................................................... | 84

ВСТУП

У сучасних умовах пріоритетним напрямком вітчизняної педагогічної науки і практики є виховання особистості, орієнтване на загальнолюдські цінності та найвищі світові культурні стандарти. Значна роль у цьому процесі належить навчальним закладам, у діяльності яких ідеї гуманізації, гуманітаризації та життєтворчості є провідними.

Сьогодення вимагає переходу від авторитарно-бюрократичної системи виховання до системи гуманно-демократичних взаємин. На виконання цих завдань орієнтує Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), де головна мета національного виховання визначається як “набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури національних взаємин, формування у молоді незалежно від національної приналежності особистих рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури”[Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття)”].

У Законі України “Про освіту” фокусується увага на необхідності забезпечення всебічного розвитку “людини як особистості й найвищої цінності суспільства, розвитку її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого соціального вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого і культурного потенціалу народу” [13].

Ці положення набули подальшого уточнення й конкретизації у Національній доктрині розвитку освіти України, де, зокрема, наголошується на важливості створення “умов для розвитку особистості й творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід’ємну складову європейської та світової спільноти” [23].

Тому виникає необхідність перегляду традиційних поглядів на сутність виховного процесу та засоби його реалізації, які забезпечували б набуття дітьми та молоддю соціального досвіду людства, винайдення морально виправданих методів вирішення особистих і суспільних проблем, сприяли б розкриттю їхніх потенційних природних можливостей, формували індивіда як самопоціновану особистість. Тобто йдеться про формування та розвиток особистості нового типу, особистості з високим рівнем духовності й культури, вміннями творчо мислити, гнучко реагувати на зміни в навколишній дійсності та самій творити їх.

Отже, в наш час спостерігається зміна орієнтацій в усіх галузях суспільного життя, в тому числі й у педагогічній науці. Відбувається переорієнтація на підхід, що “засновується на гуманістичній спрямованості й психотерапевтичному характері діяльності педагога і має за мету вільний, творчий розвиток особистості людини”, а основним методологічним принципом виступає “діяльнісний підхід до розв’язання питань засвоєння теорії і набуття практичних умінь і навичок” [Белухин Д.А. Основы личностно ориентированной педагогіки, с.62].

Важлива роль у даному процесі належить позашкільній освіті та вихованню, яка спрямована на забезпечення соціалізації і соціальної адаптації, єдності й взаємозв’язку з іншими соціокультурними системами на основі послідовності, взаємодії, інтеграції та диференціації освітньо-виховного впливу на особистість; сприяє успішному входженню дитини в суспільне життя, фізичному, духовному та інтелектуальному розвитку.

Система соціально-виховної роботи на сьогоднішній день відчуває гостру потребу в перенесенні акцентів діяльності на форми позанавчальної роботи. Однією з умов реалізації багатогранних форм щодо формування творчої особистості є активізація діяльності школярів у канікулярний період неординарні умови життєдіяльності дитини спонукають її до звільнення від звичайної (інколи нудної), повсякденної діяльності, до виявів демонстрації здібностей, творчих потенцій. Ці випробування найчастіше залишаються без уваги та спостережливої оцінки педагогів.

Проблеми виховання особистості дитини в умовах позашкільних навчальних закладів висвітлено у наукових працях С.Букрєєвої, В.Вербицького, Л.Ковбасенко, ВМачуського, Л.островської, Г Пустовіта, Т. Сущенко, В.Собчук. Питання використання виховних та соціально-педагогічних можливостей дитячих оздоровчих таборів висвітлювали М.Соя, Я.Луцький. Т.Калечіц, М.Даниленко, Б.Беляев, І.Берман, А.Бурчак, Н.Мартинюк, Л.Пундик, Р.Вайнола, та ін.

Вирішити складне завдання формування якостей творчої особистості школяра може літній оздоровчий табір чи тимчасове творче об’єднання вихованців, що створюється за місцем проживання на базі школи, соціальної служби для молоді чи дитячого клубу. Вирішення проблеми розвитку якостей творчої особистості – переваги роботи літнього тимчасового дитячого оздоровчого табору. Головною перевагою процесу соціалізації особистості тут є те, що в центрі діяльності таких установ знаходиться не навчальна робота, а інша системоутвірна діяльність (праця, спорт, мистецька діяльність тощо).

Саме тому ми обрали темою нашого дослідження „Соціально-педагогічні та виховні можливості позашкільних навчально-виховних установ”.

Об’єкт дослідження – процес реалізації соціально-педагогічних та виховних можливостей позашкільних навчально-виховних установ.

Предмет – організація діяльності позашкільних навчально-виховних установ, зокрема дитячих оздоровчих таборів.

Мета нашого дослідження полягає у вивченні та