Наступною формою аналізу є п'ятихвилинки, які поділяються на тематичні й оперативні. Тематичні п'ятихвилинки розглядають питання удосконалення методики роботи органів учнівського самоврядування, аналізують проведення і підготовку спільних творчих справ з точки зору вирішення виховних завдань, певних рекомендацій. Готуючись до п'ятихвилинки, педагог-організатор може скористатися записами в робочому плані, щоденником, провести аналіз роботи зі своїм загоном, органами самоврядування, творчими групами; матеріалами для звіту можуть бути також відвідування спільних творчих справ, вечірніх вогників тощо.

Важливою є й освіта соціального педагога. Окрім названих форм, що суттєво впливають на ріст педагогічної майстерності працівника літнього табору, потрібно виділити: методичні заняття, самоосвіту, взаємовідвідування загонових і табірних заходів.

Всі вище перераховані ланки і складають систему організації праці соціального педагога.

У таборі поряд зі стабільним органами учнівського керівництва соціальний педагог повинен створювати тимчасові, яких до життя покликає конкретна справа. Їх структура, взаємозалежність, зв'язок із самодіяльними політичними організаціями залежать від складності, об'єкту, тривалості дії, напряму роботи загону, табору на певний період. Тимчасові органи учнівського управління є домінуючими на період спільної творчої справи і таким чином допомагають визначити і встановити стосунки між дітьми в цей період.

Підпорядкованість одній конкретній меті робить виховну роботу результативною, цільною; а коли в організації різноманітної діяльності кожен учень несе відповідальність за виконання маленької частини від загального наміченого, то це сприяє прискоренню процесу формування у дітей товариськості, співучасті. Сама позиція соціального педагога в конкретній спільній творчій справі допомагає формувати певні традиції в таборі, зміні, загоні; вчить наставника бути виконавцем, спільно творити з дітьми.

Соціальний педагог-організатор не просто планує виховну роботу з дітьми на певний період, а повинен прагнути залучити школярів до спільної цікавої взаємопошукової роботи, яка сприяла б і відпочинку, і загартуванню, і оздоровленню, і мала б також навчальну мету. Ця робота має певні етапи, які повинні бути обов'язково виконаними. Етапи можуть бути пов'язані з початком, кінцем зміни, датами національного календаря, релігійними святами, традиціями, реальними подіями сьогодення, а також включати в себе всі елементи виховної роботи.

Класичними видами колективно-формуючої діяльності є: трудова, пошукова, краєзнавча робота, туризм. Сприяють доброму згуртуванню школярів і культурно-масові заходи.

Життя загону визначається націленістю і реалізацією змісту роботи, що відповідає інтересам більшості дітей. Планування її, пошук шляхів виконання, відбір змінних організаторів, визначення виконавців, періодична звітність про результати, аналіз діяльності та внеску кожного учня у виконання спільної творчої справи, формування громадської думки — ось база для створення учнівського самоуправління в таборі. Відповідно до обставин, діти є одночасно і організаторами, і виконавцями.

Для досягнення проміжного чи поетапного результату, соціальний педагог може запропонувати тимчасові творчі групи, об'єднання з різною кількістю учасників. Різнобічна за змістом колективна діяльність забезпечує збагачення досвіду діяльності школяра, значно впливає на їх поведінку. Такий підхід допомагає позитивно вирішити ряд педагогічних завдань: діти вчаться самостійно планувати роботу, знаходити діяльність, що відповідає їх інтересам, нахилам, здібностям, можливостям тощо (зауважимо, що ця діяльність обов'язково повинна мати громадський характер, конкретну спрямованість). Таким чином, відбувається демократизація стосунків, йде реальний зв'язок слова і діла, організації, керівництва і виконання.

Формами залучення дітей до планування виховної роботи в таборі можуть бути: конкурс “Краща пропозиція”, проведення опитування “Ваша думка”, “Що я можу зробити?”, анкетування “Хочу, щоб було так”, розвідка цікавих справ.

Найцікавіші пропозиції дітей знаходять своє відображення в плані роботи на зміну. План роботи затверджується на зборі загону відкритим голосуванням. Планування роботи соціального педагога буде ефективним лише в тому випадку, коли він дотримуватиметься ряду вимог щодо планування виховної роботи загалом та конкретних методичних порад:

забезпечуватиме на практиці єдність мети і завдань, змісту і форм виховної діяльності колективу;

враховуватиме своєрідність роботи загонів, табору;

підтримуватиме ініціативу школярів.

У деяких таборах практикується ведення щоденника табору, в якому школярі відображають основні вісті в житті загону: трудові справи, спортивні досягнення, участь у конкурсах тощо. За ведення табірної чи загонової сторінки в такому щоденнику відповідає літописець, який залучає школярів: художників, дописувачів, фотокореспондентів.

Крім загонового, табірного щоденника, члени загону за бажанням та існуючими традиціями, враховуючи матеріальну базу табору, дружини, можуть видавати стіннівки; бажаним є оформлення загонового кутка. Зміст загонового кутка включає: назву загону, девіз, емблему, план роботи загону за зміну, загонову пісню, змінні рубрики: “Сьогодні в загоні”, “Рада табору (загону) вирішила”, “Наші маяки”, “Дякуємо батькам за виховання”, “Пишаємося” і т.п.

Виховний вплив стіннівки на школярів не повинен обмежуватись лише змістом чи формою викладу матеріалу. Вона, як “лакмусовий папірець”, реагує, виявляє і формує думку в тимчасово створеному осередку школярів. Їй належить виховувати вже самим фактом залучення учнів до роботи над газетою. Найоптимальніша періодичність виходу стіннівки за зміну: 4-5 разів; кількість матеріалів також не повинна перевищувати 4-5. Для цього можливо скористатись змінним (двох-трьох) редакційним складом колегій (кореспондентів, фотографів, художників, редакторів).

Вимоги до створення стіннівки:

естетична привабливість, тобто газета повинна привертати увагу до себе, збирати читачів, користуватися попитом серед дітей;

статті та ілюстрації повинні подаватися у відповідності з вимогою: актуальний, важливий матеріал розміщується лівіше, що зумовлено особливістю нашого методу читання;

передова стаття — невелика за розміром, але довільної форми: коротка замітка, лист-звернення, кореспонденція, репортаж, звіт, інтерв'ю;

вдале фото, ілюстрації, шаржі — доповнюють мовні засоби опису ситуацій;

критичні замітки слід писати, дотримуючись максимальної об'єктивності; жанри подання матеріалу можуть бути різними: гуморески, фейлетони, шаржі, казки, загадки, карикатури, фотозвинувачення;

назва стіннівки повинна бути чіткою, одночасно лаконічною й оригінальною, вміщувати її слід у лівому кутку, під