Самостійність і активність особистості, що полягає у забезпеченні такої психолого-педагогічної атмосфери, яка сприяє виявленню, а також розвитку і реалізації учнями пізнавальної самостійності, творчої активності прояву обдарованості і таланту в навчально-виховній діяльності та у позанавчальний час.

Гармонізація родинної і суцільної освіти та виховання, яка передбачає створення сприятливих умов для забезпечення добровільного партнерства і корисної співпраці того, хто вчиться , його родина , а також держави, як рівноправних суб’єктів навчально-виховного процесу в позашкільних закладах і незалежності позашкільної освіти та виховання від політичних, громадянських і релігійних організацій.

Практична спрямованість позашкільної освіти та виховання, що передбачає набуття учнями певних умінь і навичок , орієнтацію на трудову діяльність у ринкових умовах, їх розширення та розвиток, а також впровадження в життя за умов інтеграції з наукою і виробництвом.

У сукупності й взаємодій ці принципи орієнтують позашкільну освіту та виховання на забезпечення соціалізації і соціальної адаптації, єдності й взаємозв’язку з іншими соціокультурними системами на основі послідовності, взаємодії, інтеграції та диференціації освітньо-виховного впливу на особистість; сприяють успішному входженню її в суспільне життя, фізичному, духовному та інтелектуальному розвитку.

1.2. Основні напрями, принципи та зміст позашкільної

освіти та виховання.

Зміст позашкільної освіти та виховання у порівняні з базовою і професійною освітою ґрунтується на інших засадах. Такими засадами є особистісні замовлення дітей і їх батьків. Ці замовлення постійно розвиваються, варіюються, в чому і простежується безперервна динамічність цієї ланки освіти, її нестандартність та варіативність. Серед основних напрямів діяльності можна виділити:

Соціо-культурний – передбачає допомогу дитині у визначенні свого статусу, як особистості через включення її у систему соціальних відносин, зростання її престижу і авторитету, виконання участі у вирішенні трудових, соціально-політичних, моральних проблем суспільства.

Художньо-естетичний – забезпечує художньо-естетичну освіченість та вихованість особистості, здатної до саморозвитку, і самовдосконалення, формування її художньо-естетичної культури засобами кращих національних і світових культурологічних надбань, сприяє виробленню умінь примножувати культурно-мистецькі традиції свого народу.

Дослідницько-експерментальний – передбачає включення дітей і підлітків у науково-дослідну, пошукову діяльність, поширення наукових знань та їх перетворення в інструмент творчого освоєння світу.

Науково-технічний – спрямований на формування в дітей і підлітків техніко-технологічних знань, розширення їх політичного світогляду, задоволення потреб юної особистості у вдосконаленні освіти з основ інформатики та комп’ютеризації, конструкторської, експериментальної та винахідницької діяльності, здібностей шляхом пошуку та розвитку вмінь, навичок технічного моделювання, конструювання тощо.

Еколого-природничий – забезпечує оволодіння знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне, усвідомлення себе частиною природи та можливість постійно спілкуватися з нею; формування екологічної культури особистості, набуття навичок і досвіду вирішення економічних проблем та передбачення можливих наслідків власної природо перетворюючої діяльності; залучення до практичної природоохоронної роботи, екологічної діяльності за збереження навколишнього середовища.

Туристсько-краєзнавчий – передбачає залучення до активної діяльності у сфері туризму і краєзнавства, дослідництва та пошук у сфері знань про комплексну генетичну картину життя певних території, вивчення окремих географічних об’єктів і явищ соціального життя у природно-історичному аспекті а також формування фізично-здорової і духовної розвиненої особистості.

Фізкультурно-оздоровчий – забезпечує науково обгрунтований об’єм рухової активності молоді, формування в неї навичок здорового способу життя як невід’ємного компоненту загальної культури особистості та оволодіння системою знань про людину, її повноцінний фізичний і духовний розвиток, формування фізичних здібностей, зміщення здоров’я, гармонії духу і тіло.

Військово-патріотичний – забезпечує формування громадянина, виховання високих духовних якостей і патріотичних почуттів та глибокої громадянської відповідальності за долю українського народу та держави, підготовку молодого покоління до військової служби.

Дозвілєєво-розважальний – передбачає організацію культурного дозвілля дітей та підлітків, спілкування з однолітками у різних формах ігрової та дозвіллєво-розважальної діяльності, поліпшення психологічного здоров’я, зняття психологічної напруги.

Такі напрямки діяльності мають створити умови для професійної орієнтації та самовизначення особистості від формування стійких мотивів до самореалізації у професійній діяльності підготовку молоді до зміни професій, адаптації до ринкової економіки.

У цілому головними напрямами соціально-педагогічної роботи позашкільного закладу є:

а) створення умов для здобуття додаткової освіти дітьми і молоддю шляхом їх участі в науковому, художньому, декоративно-прикладному, екологічно-натуралістичному, туристсько-краєзнавчому, фізкультурно-оздоровчому, військово-патріотичному та інших видах діяльності;
б) організація разом з дітьми і молоддю їх змістовного дозвілля;
в) сприяння впровадженню нових форм, методів і засобів навчання і виховання, широке використання методу колективних творчих справ та ін.;
г) створення системи пошуку, розвитку, підтримки юних талантів і обдаровань для формування творчої та наукової еліти в різних галузях знань і суспільного життя; стимулювання творчого самовдосконалення дітей та учнівської молоді;

д) задоволення потреб дітей і молоді в професійному самовизначенні, відповідно до їх інтересів і здібностей.

Сучасними шляхами реформування позашкільного навчання і виховання з метою надання йому соціально-педагогічної спрямованості є:

якісне оновлення змісту, принципів, форм, методів та напрямків діяльності позашкільного закладу, технологічний підхід до організації позашкільної роботи з дітьми і молоддю;

залучення вихованців позашкільних закладів до спільної діяльності з творчими учнівськими об'єднаннями району, міста, до проведення творчих звітів перед батьками і мешканцями району, виступів на підприємствах, в організаціях і установах, в лікарнях і обласному шпиталі інвалідів Великої Вітчизняної війни;

створення системи підготовки та перепідготовки педагогів-позашкільніків, проведення семіпарів-практикумів для всіх категорій педагогічних працівників області, міста, району спільно з вищіми навчальними закладами міста;

здійснення науково-методичного забезпечення діяльності ЦПО співдружності вищіми навчальними закладами, організація роботи методичної ради колективу, організацією творчої роботи досвідчених педагогів в узагальненні педагогічного досвіду, написанні методичних розробок, складанні і опрацюванні авторських програм;

підвищення ролі батьків в розвитку і сприянні позашкільній освіті і вихованню; забезпечення престижу позашкільного закладу і його підтримки