Спільна діяльність формує ціннісно-орієнтаційну єдність фупи, породжує традиції, організаційну структуру, емоційну ідентифікацію та веде до підвищення рівня дозвіллєвої діяльності гуртківців, реалізуючи втілений в ній виховний потенціал [Сущенко Т.І. Фактори позашкільного виховання (Поч.шк. 1996 № 3.С. 36-39].

Т.І.Сущенко виділяє такі принципи позашкільного педагогічного процесу, як його індивідуалізація, добровільність, пріоритет виховання, співтворчість, єдність розвитку та саморозвитку, емоційна привабливість спілкування. Науковець стверджує, що позашкільний педагогічний процес рівнозначий терміну соціально-творчий процес. Він повинен будуватися на законах творчої суспільної поведінки та вивченні внутрішнього світу дитини, його структура повністю залежить від складу його учасників та характеру взаємовідносин між ними. Такий підхід до організації позашкільного педагогічного процесу можна вважати гуманним. В добровільній захоплюючій діяльності відбувається поступове просування в естетичній і в моральній та в соціально-трудовій сферах, які можна назвати внутрішнім резервом гармонійного розвитку дитини та колективу.

Пріоритетною метою розвитку позашкільної освіти та виховання є сприйняття становленню творчої особистості дитини, підлітка, молодої людини.

Позашкільна освіта та виховання мають сприяти:

творчій спрямованості особистості, усвідомлення нею значення передусім творчих, гуманістичних потреб, мотивів, цілей як провідних у її розвитку та життєдіяльності. (у мотиваційній сфері при вирішенні вихованих завдань слід відкривати для дитини сенс творчого життя, головною складовою якого є пізнання оточуючого світу, його перетворення на краще, життєва самореалізація);

розвитку творчих рис характеру, а саме: цілеспрямованості, ініціативності, допитливості, критичності розуму, самостійності, вимогливості, наполегливості, винахідливості, оригінальності, готовності до впровадженого ризику, а також організованості, працелюбності порядності, відповідальності тощо.(Вказані риси характеру мають формуватися як стійкі якості особистості, що визначають програму її поведінки, діяльності, активного творчого ставлення до себе, людей, праці, речей);

творчість самосвідомості, що виявляється у самопізнанні та адекватній самооцінці, самоорганізації саморегуляції та самовдосканоленні, емоційності саморегуляції в екстремальних ситуаціях (саме ці психічні здатності особистості перетворюють дитину на активного суб’єкта творчої діяльності та соціальної поведінки, який висуває власні цілі, ідеї, плани, програми тощо);

розвитку творчих якостей інтелекту – логічного, діалектичного та цілісного сприяння дійсності, спостережливості дослідника, творчої уяви і фантазії, інтуїції, уваги і пам’яті, що формуватиме вміння визначити і розв’язати життєві задачі, розробити творчі проекти тощо;

Постійному зростанню потенціалу творчої діяльності – бажанню систематично здобувати нові знання у певній галузі, вмінню творчо їх використовувати, експериментувати, досліджувати, брати участь у вдосконаленні оточуючого середовища;

формуванню психічних якостей творчої особистості, її темпераменту, властивостей нервової системи (чутливості, емоційності, пластичності, працездатності) та відповідного до них доцільного індивідуального стилю діяльності й поведінки, в процесі чого використовується найкращі та коригуються слабкі (з точки зору вимог творчої діяльності) якості нервової системи конкретної дитини та підлітка;

вихованню у дітей та підлітків здатності до творчого спілкування з діячами науки, техніки, культури, мистецтва із більш розвиненими однолітками, вмінню вести діалог, висловлювати свою думку письмово тощо.

В нових умовах ринкових відносин, соціальних та економічних реформ, демократизації суспільства та гуманізації освіти підвищився попит підлітків та їх батьків на додаткові освітні послуги, які можуть бути задоволені в результаті використання соціально-педагогічних можливостей позашкільної освіти та виховання.

Тому, свою плідну діяльність розпочало багато типів позашкільних навчально-виховних закладів. Отже, опираючись на це структура позашкільної освіти та виховання включає в себе:

позашкільні заклади освіти;

інші заклади освіти як центри позашкільної роботи у позаурочний та позанавчальний час, а саме: середні загальноосвітні заклади, ліцеї, гімназії, навчально-виховні комплекси, професійно-технічні училища, технікуми, коледжі тощо;

клуби та об’єднання за місцем проживання незалежно від форми власності та підпорядкування;

культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади, установи різних відомств;

різні організації, фонди, асоціації.

Основний комплекс завдань позашкільної освіти та виховання виконують позашкільні заклади освіти різних типів: Палаци, центри, будинки, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні й музичні школи, школи мистецтв, студії, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади різної форми власності.

Відповідно до концепції, змісту та напрямів діяльності, матеріально-технічної бази, кадрового забезпечення, територіального розташування, та особливостей соціуму позашкільні заклади освіти функціунують як комплексні або профільні. Пріоритети їх розвитку визначаються конкретними умовами і можливостями регіонів.

Відповідно до державного замовлення віднесення органу управління освіти визначається статус позашкільного закладу: державний; обласний; міський; районний.

Позашкільні заклади освіти організують навчально-виховний процес у різновікових і різностатевих учнівських об’єднаннях, використовують при цьому різноманітні форми і методи групової, індивідуальної і масової роботи; реалізують зміст позашкільної освіти та виховання впровадженням гнучких програм і навчальних планів відповідно до 3-х рівнів навчання (початкового, базового і вищого), що відрізняє ці типи закладів від інших соціокультурних і виховних структур.

Центрами позашкільної освіти та виховання є також загальноосвітні школи, ліцеї, гімназії тощо в складі навчально-виховних комплексів які забезпечують у специфічних умовах діяльності безперервність загальної середньої та позашкільної освіти та виховання учнівської молоді.

Основні завдання позашкільної освіти та виховання реалізуються через спільну роботу з театрами, філармоніями, радіо, газетами, журналами, громадськими дитячими та молодіжними організаціями, творчими дитячими та юнацькими об’єднаннями за місцем проживання, на підприємствах, фондами, асоціаціями тощо, які разом із закладами освіти впроваджують державну політику в галузь освіти і сприяють формуванню гармонійно-розвиненої особистості.

Типи позашкільних навчально-виховних

закладів , їх завдання

Позашкільні навчально-виховні заклади – широкодоступні заклади освіти, які дають дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби особистості у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля.

До них належать палаци, будинки, станції, клуби й центри дитячої, юнацької творчості, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтва, студії, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.

Такі заклади можуть бути комплексними і профільними. Комплексний – творчі об'єднання за інтересами