Роботу щодо впливу казки на формування самоідентичності ми проводили на основі дослідження стану даної проблеми серед дітей старшого дошкільного віку. Дослідження проводились на базі дошкільного закладу №4 “Калинова сопілка” у старшій групі “Пізнайко”.

В процесі дослідження була здійснена систематична робота з дітьми щодо впливу народної казки на становлення і формування національної самоідентичності.

І етап – вміння сприймати і розуміти казку; співвідносити її сюжет з ілюстраціями

ІІ етап – вміння відтворювати сюжет казки використовуючи національні ідеї народу; драматизація та інсценізація казки на народній основі з дотриманням традицій і звичаїв українського народу.

ІІІ етап – досконале знання казок дітьми; розпізнавання героїв різних казок; вміння вгадувати казки за окремими висловами; співвідносити сюжет казки з реальним життям; складання казок самими дітьми з використанням подій історичного минулого українців на засадах народної педагогіки.

І етап діти уміють слухати казку, сприймати її та розуміти. Крім цього діти повинні вміти співвідносити сюжет казки з ілюстративним матеріалом, вміти відповідати на запитання по сюжету казки

Під час обговорення казки аналогії у дитячій уяві виникають швидше на інтуїтивному, образно-конкретному, ніж на логічно-абстрактному, понятійному рівні, що й підтверджує чуттєве, перцептивне сприйняття навколишнього світу дошкільниками

У такому випадку твір створює досить сприятливі умови для успішного зародження позитивних рис. Він націлює не просто на самоаналіз, а на розвиток своїх здібностей, формування характеру, вчить удосконалювати себе завдяки власній діяльності. Відомо, що мотиви діяльності, поведінки дітей формуються в системі доступних їм відносин у соціумі. У цій системі визначаються вимоги, які висуваються перед дитиною. Від їх виконання залежить ставлення до неї з боку оточуючих, задоволення її потреб і бажань. Ці складові виховного процесу в найбільш відповідній формі проводяться етнопедагогікою. Дітям характерний життєвий оптимізм, потяг до розваг, веселощів, жартів, гумору. Гумористичні сценки у багатьох народних казках містять повчальні мотиви ("Кому зозуля накувала?" - іронізування над безпідставною непоступливістю, впертістю, - "Три бажання" -висміювання нетолерантності в людських стосунках, - "Язиката Хвеська" тощо), які потрібно обов'язково розкривати перед дітьми, щоб твір не сприймався надто полегшено, поверхово. Як правило, кожен юний темперамент підсвідомо рефлексує саме щодо свого казкового аналога. І це закономірно, адже народ як майстер слова і психолог, геніальний творець художніх типів і узагальнень зумів відобразити в казкових образах усе те розмаїття поведінкової психології, яке характерне для українців.

Даний етап має важливе значення для подальшого успішного розвитку та формування особистості. Адже саме від правильного вдумливого сприймання сюжету казки залежить робота щодо становлення казкових образів, виокремлення головної суті. Прослухавши казку дитина робить для себе певні висновки, ідентифікує себе з героями улюблених казок. У неї продовжує розвиватись, розширюватись пам’ять, мислення, адже вона може виділяти позитивне і негативне і відповідно наслідувати вчинки героїв казок.

На цьому етапі важливо підтримати і допомогти сформувати у дитини правильні уявлення про світ, про те, що її оточує. І саме це потрібно робити на прикладі українських народних казок, які сприяють формуванню національної самоідентичності дітей-дошкільників.

У кожної дитини є своє індивідуальне бачення оточуючого, тобто вони по-різному сприймають і оцінюють навколишнє. Одна й та сама казка у різних дітей має різний вплив, і тому потрібно намагатися, враховуючи думки дітей, сформулювати у них правильне розуміння і сприймання світогляду через народну казку.

Це можливо здійснити, провівши з дітьми заняття на тему «Читання казки Лесі Українки «Біда навчить»» (додаток Е).

На другому етапі звертається увага на вміння дітей відтворити сюжет казки, використовуючи національні ідеї народу, користуючись ілюстративним матеріалом, драматизувати та інсценізувати казку на народній основі з дотриманням традицій і звичаїв українського народу. Тут ми можемо виявити зацікавленість дитини казкою, вміння правильно передати сюжет, виділити головне в казці. Відтворивши окремий сюжет казки і побувши в ролі певного героя, зазвичай того, який для дитини є позитивним і улюбленим, дитина ще раз аналізує його вчинки і співставляє їх зі своїм власним міркуванням. На цьому етапі позитивним є використання лялькового театру. Тут діти закріплюють знання про традиції, звичаї народу України.

Тут, на другому етапі здійснюється подальше вдосконалення дітей, використання їхніх знань в різних видах діяльності.

Закріплення дітьми казки доцільно здійснювати на заняттях з різних розділів програми. Так, на занятті з математики героями можуть виступати геометричні фігури. Таким чином здійснюється закріплення математичних знань і умінь, а також аналіз і характеристика пройденої казки. Дане заняття представлене у додатку 3.

Відповідно на занятті із зображувальної діяльності, діти, використовуючи власні знання і фантазію, передають в малюнках сюжети різних казок, зображують позитивних і негативних героїв.

Таке заняття корисне ще й тим, що окрім певних знань дітей про казку сюди долучається власна уява дитини. В малюнках вона може передати своє бачення вчинку, поведінки чи рис характеру героїв казок.

Також діти можуть малювати разом з героєм казки:

у деякому царстві, в самому центрі землі, в будиночку, який називався Тжель жив був дід Федот. Малював він змалечку. Так його і прозвали – «Федот – золоті руки».

Сам малював дід Федот узори, та й інших навчав мистецтву. Багато було у Федота учнів.

Тут в мене є щось цікаве (дістає сервіз, розглядає, показує дітям).

Подивіться яка краса. Не чайник, а півень розмальований. А візерунки... І квіти сині та голубі. А може і ви хочете стати учнями діда Федота?

Діти погоджуються.

Ну тоді де мій ключ від скриньки з казками. Раз, два,