Педагог звертає увагу малюків на необхідність частіше дивитися на натуру, порівнювати її з зображенням. Він пропонує скористатися прийомами „малювання в повітрі”, „рух пальців по контуру”.

Без спеціальної настанови діти частіше починають малювати за ідеєю, мотивом натюрморту і дають волю уяві та фантазії, додають деталі, нюанси.

Треба враховувати: що чим більше аналізаторів беруть участь у спостереженні та сприйманні предмета, тим точнішим, детальнішим і оригінальним буде отримане зображення. Тому бажано активно використовувати образне слово, поезію, музику, асоціації та залучати поряд з зоровими тактильні, смакові, нюхові аналізатори.

Четвертий етап – „Предметний світ у малюнках”.

Його мета – навчити дітей перенесенню уявлень, вражень, знань, навичок та творчих умінь малюнки для збагачення їх якісним зображенням предметів.

У педагогічній роботі щодо ознайомлення дітей з натюрмортом використовують твори світового й вітчизняного мистецтва живопису. Наприклад, К. Коровіна „Троянди”, П. Шевченка „Святковий стіл”, Т. Глитнєва „Очікування великодня”, А. Петрицького „Квіти”, О. Новаківськрго „Натюрморт”, А. Шовкуненка „Натюрморт з кавуном”, Ф, Толстого „Букет квітів, метелик і пташка”, А. Матісса „Червоні риби”.

Діти від народження занурюються у світ природи, людей. Тому слід звернути велику увагу на те, що мистецтво живопису додає нашому життю особливої краси, розповідає про майстерність і талановитість людини, закликає кожного відчути в собі художника.

Місія педагога – допомогти малюкові в пізнанні образотворчого мистецтва і тоді, наслідуючи художника, він буде сміливішим у малюванні та отримує насолоду від успіху.

Зв’язок образотворчої та трудової діяльності у дітей старшого дошкільного віку

Як відомо, одним із основних завдань дошкільного закладу, на що, зокрема, спрямовує програма „ Дитина”, є забезпечення належних умов для повноцінного, своєчасного й різнобічного розвитку дитини з метою виховання ініціативної, творчої особистості. Це завдання вимагає від вихователя переорієнтуватись у виборі методів організації занять з різних видів діяльності дітей: перейти від репродуктивних методів до продуктивних (творчих, дослідницьких). Саме такі можливості надає художня праця. На часі – створення умов для формування особистості, здатної до самоактуалізації, творчого сприйняття світу та майбутньої соціально значущої діяльності. Одна з характерних рис такої особистості – самостійність, яка ґрунтується на впевненості в собі.

Зв’язок малювання з працею, з трудовим вихованням підкреслювали Н.К.Крупська, В.А.Сухомлинський. Н.К.Крупська писала: „Дуже добре відбиває здатність дітлахів до праці процес малювання. Ось як малюють у першій групі школи дітлахи. Почнуть малювати одне, а вийде зовсім інше. І працюють точно так само. Почне дитина ліпити, задумає ліпити людину, а потім у процесі роботи думає: „Ні, я краще виліплю будинок” [30, 155-161].

Розвиток самостійності в дітей старшого дошкільного віку в трудовій діяльності проявляється поетапно [22, 26-27] :

Перший етап: створення педагогічних ситуацій, які спонукають дітей до трудової діяльності через зацікавлення їх матеріалами та знаряддями праці, робочим процесом та особистісно значущими результатами роботи.

На цьому етапі роботи, з огляду на ситуативний характер діяльності старших дошкільнят, доцільно використовувати метод створення педагогічних ситуацій. До трудової діяльності дітей спонукатимуть яскраві матеріали – різноколірний папір, фольга, целофан, барвисті клаптики тканини, китиці, намистинки, ґудзики тощо; природний матеріал – насіння та плоди дерев і кущів, глина, різні побутові залишки; знаряддя праці – ножиці, кольорові нитки, шило, щіточки та ін.

Педагог не запрошує вихованців безпосередньо до участі у трудовій діяльності, а розкладає матеріали та знаряддя праці на столі, призначеному для самостійної художньої діяльності дітей, і починає розглядати й сортувати їх. Зазвичай зосереджене маніпулювання з матеріалами та знаряддями праці привертає дитячу увагу.

Завдяки проявам зацікавлення активність дітей спрямовується на пошук асоціацій за схожістю: „ А ви як гадаєте – що з цього можна зробити? Як можна використати цей матеріал? Де ви бачили таке?” Можна допомогти дошкільнятам, нагадуючи їм властивості різних матеріалів та наголошуючи на їх привабливості: „ Бачите, кольорова фольга не промокає, з неї можна зробити підкладки-серветки під вазони в нашому куточку природи. Як ви гадаєте, це буде гарно? На що тоді буде схожий куточок? Які кольори добре поєднуються між собою, а також із листям та квітами рослин, що тут уміщені? Під які вазони краще підійдуть зелені серветки ?”

Після цього дорослий розпочинає роботу. Діти спостерігають, а потім висловлюють свої бажання. Поступово кількість їх біля дорослого збільшується, і він доручає цікавчикам частину роботи.

Розроблення плану трудової діяльності на місяць чи квартал потребує спільних зусиль дорослих і дітей - інтелектуальних і практичних. Залучаючи до планування батьків, варто ознайомлювати їх із завданнями діяльності дошкільного закладу, враховувати їхні пропозиції. Після обговорення з дітьми плану передбачуваної роботи доцільно запропонувати їм відтворити його у вигляді колективного малюнка чи схеми.

Варіанти створення педагогічних ситуацій можуть бути різноманітними. Ефективність їх використання вельми висока, оскільки відчуття дитиною своєї причетності до спільних із дорослим справ, відсутність примусу, а натомість – заохочення та підтримка її ініціативи сприяють розвиткові перших проявів самостійності (вибір змісту діяльності тощо).

Другий етап: закріплення позитивних емоцій, отриманих від процесу та результату праці, втіхи від власних успіхів та можливостей, від співпраці з дітьми та дорослими.

На цьому етапі роботи, спрямованої на розвиток самостійності, закріплюють отримані дітьми за спільної діяльності позитивні емоції, бажання працювати разом з іншими. Водночас зміцнюються позитивні почуття дітей від власних успіхів, визнання своїх ідей однолітками, від спільних із ними дій та отриманих результатів. Тут використовують такі методи:

спостереження за діяльністю дорослих і дітей;

ознайомлення з моральними еталонами (категоріями „добре” та „погано”);

читання художньої літератури;

приклад дорослого;

спільна діяльність дорослого та дитини;

показ і пояснення способів дій (коли дитину