Відповідно до художньої специфіки реалістичного мистецтва можна визначити такі завдання цього предмета:

Формування у дітей художньо-естетичного ставлення до дійсності як здатності до не утилітарного, художнього пізнання світу та його образної оцінки. Це передбачає наявність таких особистісних якостей, як відчуття краси та гармонії, здатність емоційно відгукуватися на різноманітні вияви естетичного у навколишньому світі, вміння підмічати прекрасне у спостережуваних явищах та усвідомлювати його, потреба в спогляданні та милуванні.

Розвиток специфічних для художньо-творчого процесу універсальних якостей особистості як основи для розвитку її творчого потенціалу, художньо-творчої уяви, оригінального, нестереотипного асоціативно-творчого мислення, художньо-образних якостей зорового сприйняття, спостережливості, зорової пам’яті та ін.

Формування знань і уявлень про образотворче мистецтво, його історію та роль у житті людей, навичок розуміння мови різних видів образотворчого мистецтва, усвідомлення ролі художнього образу в мистецтві і розвиток навичок його сприйняття та емоційно-естетичної оцінки, культури почуттів.

Формування потреб і здібностей до продуктивної художньо творчості, вміння створити виразний художній образ, оригінальну композицію мовою того чи іншого виду образотворчого мистецтва, оволодіння основами художньо-образної мови і виражальними можливостями художніх матеріалів та різних видів художніх технік, що допоможе набувати свободи вираження у творчості.

Розвиток сенсорних здібностей дітей, що більшою мірою сприйматиме повноцінності художньо-естетичного сприймання та поліпшенню якісного боку практичної художньо-творчої діяльності [35, 231].

Успішний художньо-творчий розвиток дітей буде зумовлено дотриманням низки методичних принципів, адекватних специфіці мистецтва:

Керівництво художньо-творчим розвитком учнів передбачає врахування вікових, індивідуальних, культурних, регіональних особливостей і традицій; останнє зумовлює звернення до глибоких коренів народної творчості, проникнення національним духом, а не сліпе копіювання взірців і канонів національного декоративного мистецтва.

Залучення учнів до розуміння змісту та сутності мистецтва повинно здійснюватися шляхом особистісно-емоційного сприйняття художньої інформації. Саме через це досягається духовно-моральне й естетичне виховання особистості учня, пробудження в його душі добрих почуттів, чуйності, здатності до співпереживання.

Художній образ – це основа, на якій будується художньо-образне сприймання мистецтва і власна художня діяльність. Через це опору на художній образ необхідно передбачати у всіх видах художньої діяльності – і в розділі „Практична робота”, і в розділі „Сприймання”.

Опанування мови мистецтва і формування навичок практичної роботи доцільні лише в художньо-образному ключі як освоєння засобів виразності художнього образу. Інакше набуті знання й уміння будуть поза художніми (тобто марними).

Ефективність занять мистецтвом істотно залежить від зацікавлення художньою працею, від одержуваного дітьми в процесі занять емоційного задоволення, радості. Забезпечення цієї умови досягається дотриманням вищезазначених положень і характером організації занять (уроків).

Заняття образотворчим мистецтвом повинні бути організовані за законами мистецтва, що передбачає:

а) не стереотипність, структурну різноманітність, структурну режисуру;

б) залучення учнів до співпереживання, створення відповідного щодо теми уроку емоційного настрою, чому сприятиме включення до сценарію уроку ігрових, казкових моментів, використання інших видів мистецтв (художнього слова, музики, елементів театрального дійства, кіно фрагментів);

в) наявність трьох основаних структурних елементів уроку (відповідно до законів будь-якої художньої творчості): сприймання, формування творчого задуму, його посильна творча реалізація [34, 38].

Відповідно до методичних принципів, мети і завдань предмета програма з образотворчого мистецтва складається з двох головних розділів:

Сприймання;

Практична (творча) художня діяльність.

Розділ „Сприймання” включає в себе два взаємопов’язаних види діяльності.

Естетичне сприймання дійсності. Передбачає її художнє освоєння: формування вміння бачити, емоційно відгукуватись та усвідомити красу, естетичні якості різноманітних явищ і об’єктів діяльності: природи і тваринного світу, міст і сіл, будинків і квартир, зовнішнього вигляду людини (віддзеркалених в одязі, прикрасах, зовнішніх рисах і пластиці тіла).

Сприймання мистецтва. Передбачає формування навичок сприймання й оцінки художнього образу у творах образотворчого мистецтва (за можливості – і в інших видах). Як розділ роботи сприймання здійснюється на матеріалі шедеврів світового образотворчого мистецтва, творів сучасних авторів, як українських, так і зарубіжних, і вирішує три основні завдання:

Формування уявлення про особливості образної мови різних видів образотворчого мистецтва, розуміння ролі виражальних засобів у створенні художнього образу (певного стану, настрою, характеру тощо) твору мистецтва;

Розвиток уміння виразити своє ставлення та емоційне переживання щодо твору, який аналізується: у формі словесного відгуку на рівні емоційно-естетичної оцінки, художнього аналізу (порівняння, зіставлення, виявлення загальних рис тощо), розгорнутої художньої оповіді, що передає естетичні погляди, смаки. Ідеали учнів; у формі „графічної мови”, тобто передавання враження про твір за допомогою зображення (миттєво виконані начерки і замальовки з пам’яті); можливо – в інших формах художньої творчості (музика, театр, художня фотографія, анімація тощо); формування знань та уявлень про мистецтво і художників, специфіку їхньої праці; засвоєння спеціальних художніх термінів.

Розділ „Практична (творча) художня діяльність” передбачає максимально широкий спектр художніх технік і матеріалів, включає роботу на площині і в об’ємі. По кожному з розділів робота виконується за чотирма основними навчальними проблемами:

форма (силует, частина і ціле, пропорції, конструкція, передача об’єму форми засобами світлотіні тощо);

простір;

питання композиції і композиційна діяльність;

колір.

Головні напрями і завдання роботи щодо реалізації перелічених проблем з урахуванням вікових особливостей дітей. [Додаток Д, таблиця 1]

Роботу над освоєнням навчальних проблем програма пропонує здійснювати у трьох аспектах художньо-творчого розвитку: реальному, декоративному, виражальному, які передбачають посильне створення художнього образу на основі передачі різноманітних якостей і властивостей форми, кольору, простору та композиції відповідно:

У реалістичному художньому ключі. Методи і форми роботи: з натури, за пам’яттю, за уявленням, індивідуальна робота;

У декоративній манері. Методи і форми роботи: за уявленням; індивідуальна, групова і колективна робота;

У різних стильових напрямах від абстрактних до асоціативно-виражальних. Методи і форми роботи: за уявленням.

Реалізація трьох аспектів художньо-творчого розвитку учнів у практичній роботі