Важливу роль у творчому розвитку молодших школярів відіграють емоції і почуття. Особливо це стосується їх ставлення до всього яскравого, нового, незвичайного, цікавого, насиченого живими образами.

Багато позитивних емоцій викликає в молодших школярів спілкування з природою. Навколишній світ приваблює дитину розмаїттям та різнобарв’ям своїх об'єктів і динамічністю процесів. Шум лісу, спів пташок, кольори квітів та листя, різні способи пересування живих істот – усім цим діти цікавляться, за всім спостерігають з піднесеним настроєм, радістю, запам’ятовуючи на все життя.

Відомо, що художні твори викликають образи, які ґрунтуються на емоціях автора і впливають на емоції того, хто їх сприймає. З іншого боку, психологи давно помітили, що емоції втілюються автором у відомі образи і вона мовби наділена здатністю підбирати враження, думки і образи, співзвучні тому настроєві, який ми маємо в даний момент. Таким чином, почуття впливають на уяву так само, як і уява на почуття.

Картини що вимальовуються в уяві людини у процесі мовлення, К.Станіславський називав „баченням”. Згодом до цього терміну почали вдаватися і майстри художнього читання, і вчителі та автори посібників. К. Станіславський називав баченнями увесь комплекс образних і почуттєвих уявлень. які мають бути динамічними. Звідси його порада акторам: прокручувати у своїй уяві кінострічку бачень. Для визначення згаданого комплексу уявлень К.Станіславський вживав також вираз „образні уявлення” [9, 62-64].

Сміливість уяви і фантазії є однією із найважливіших якостей творчої особистості. Без цієї якості процес, не можна назвати творчим. Завдяки здатності уявляти і фантазувати особистість надає своїм уявленням художньої форми, подумки вимальовуючи усі об’єкти, а розвинені уява і фантазія допомагають мріям втілитися у художньому творі. З розвитком уяви і фантазії, розвивається і творче мислення адже художньо-творча діяльність – це не просте копіювання дійсності, а художнє її переосмислення через інтенсивну творчу роботу мозку.

Більшість учених, які займаються дослідженнями дитячої творчості, вважають, що творчий розвиток здійснюватиметься за умови творчої свободи (внутрішня свобода і впевненість у собі). Ці якості особистості, які формуються у молодшому шкільному віці, зумовлюють рішучість і стійкість у досягненні життєвих успіхів. Через малюнок набувається певне вміння відкрито і без страху виражати власні ідеї і почуття, бо саме художня творчість тут є синтезуючим, конструктивним, об’єднуючим й інтегруючим засобами, від яких залежить внутрішній світ особистості.

Отже, у творчому розвитку молодших школярів засобами образотворчого мистецтва виділяють такі творчі якості особистості, які потрібно виховувати: емоційність; сміливість уяви і фантазії; творчий склад мислення; творча свобода особистості.

У художньо-творчій діяльності провідну роль відіграють механізми відображення і зображення. Тому засвоєння дітьми правил, законів та аксіом з образотворчого мистецтва має бути обов’язковим. Оволодіння образотворчою грамотою, що є фундаментом будь-якого творчого процесу, - це конструктивно-знакова та формоутворююча сторони творчої діяльності. Як зазначає Б.Неменський [46,18-19], образотворче мистецтво як мова, точніше система мов ґрунтується на таких вихідних елементах: композиція, лінія, колір, об’єм, простір. Рівні сформованості творчих якостей школярів можуть проявлятися у малюнках через різні виражальні засоби образотворчого мистецтва. Наприклад, за Л.Виготським [3, 10], безпосереднім вираженням настрою і хвилювання душі, може стати лінія.

Деякі кольори збуджують, інші навпаки, заспокоюють нервову систему. Це, на думку С.Рубінштейна [9], зумовлене, з одного боку, безпосереднім фізіологічним впливом кольорів на організм людини, а з іншого – асоціаціями, які вони викликають на основі попереднього досвіду. За допомогою образотворчого мистецтва (зображення предметів і явищ, що спочатку вимальовується в уяві юного художника) автор передає свої думки і переживання тим, хто роздивляється його картини, милується чистотою ліній, виразністю світла і тіней, красою і розмаїттям зображеного. При цьому мистецтву властиві образність, асоціативність, емоційна забарвленість.

Таким чином, структуру творчого розвитку учнів початкової школи засобами образотворчого мистецтва можна подати так:

Етапи художньо-творчого розвитку особистості: загальне пізнання і спостереження навколишнього світу; виникнення задуму твору; вибіркове пізнання і спостереження навколишньої дійсності, передбачене задумом твору; безпосереднє втілення художнього задуму в мистецькому творі.

Компоненти навчально-виховного процесу: мотиваційний; пізнавально-інформаційний; ментальний; практично-діяльнісний.

Якості творчої особистості: емоційність; сміливість уяви і фантазії; творчий склад мислення; творча свобода.

Засоби образотворчого мистецтва: лінія; колір; композиція; об’єм; простір.

Основна мета навчання і виховання учнів засобами образотворчого мистецтва – формувати естетичне ставлення до навколишньої дійсності, виховувати інтерес і любов до мистецтва, творячи на цій основі морально-естетичний ідеал особистості; розвивати образне сприйняття. Творче мислення, просторові уявлення, фантазію, комбінаторні здібності; удосконалювати розвиток сприймання кольорів, окоміру, гостроти зору; розширювати сенсорний досвід дітей.

Основний мотив творчої діяльності на початковій стадії її формування полягає для дитини в самому процесі прояву відчуттів. Пізніше ця діяльність супроводжуватиметься свідомими пошуками засобів вираження, але в багатьох дітей виникає розчарування в зображувальній діяльності, оскільки рівень їхнього загального розвитку входить у суперечність із тими дитячими засобами зображення, якими вони володіють. Дуже важливо, щоб у цей час доросла людина допомогла дитині оволодіти новими засобами творчого відображення навколишньої дійсності, при цьому усвідомленість, яку вносить у діяльність дитини дорослий, не повинна порушувати дитячого бажання і відображення.

Заняття малюванням, ліпленням, аплікацією сприяють розв’язанню низки завдань із підготовки дітей до школи. Фахівці виділяють кілька напрямків, за якими вона здійснюється: всебічний розвиток особистості дитини, її психологічна й спеціальна підготовка. Як підкреслював відомий психолог А.В.Запорожець [24,