Не треба проводити багато підготовчих занять, оскільки в дітей може зникнути інтерес до теми. Скороченню підготовчого періоду сприяє встановлення змістовного взаємозв’язку між попередніми і наступними творчими завданнями. Наприклад, у циклі творчих завдань „Золота осінь”, „Добрий день, школо!”, „Свято врожаю” є багато спільних об’єктів, уявлення про які можуть бути сформовані в дітей у процесі підготовки до першого з цих завдань, а при підготовці до двох інших завдань більше часу приділяється вивченню нових об’єктів.

Малювання з натури не тільки є основною умовою зорової оцінки й відображення ознак об’єктів, але й сприяє розвитку зорової пам'яті. На основі зорової пам'яті вдосконалюється художній задум, продовжуються асоціації, без яких неможливі образне сприйняття та образне мислення. Тому при навчанні малювання необхідно цілеспрямовано формувати у дітей зорову пам’ять. Крім уже названого способу малювання, існують способи малювання за пам’яттю і за уявою.

Малювання за пам’яттю – це відображення будь-якого об’єкта в тому стані, у якому знаходився цей об’єкт під час його зорового сприйняття в минулому. Практика проведення уроків малювання за пам’яттю полягає у вільному запам’ятовуванні характерних ознак предмета та наступному зображенні. Дітям демонструють будь-який об’єкт і пропонують запам’ятати окремі його ознаки: колір, розміщення деталей, їхню форму та ін. Потім об’єкт закривають і діти відтворюють ознаки, які запам’ятали. Подібні заняття краще проводити у вигляді гри, змагання „Хто краще і більше запам’ятає?”.

У подальшому малювання за пам’яттю ускладнюється: пропонується запам’ятати найбільше ознак, збільшується час від безпосереднього сприйняття до малювання побаченого – від кількох годин до кількох діб.

Малювання за уявою – це відтворення будь-якого об’єкта в довільному положенні. Воно базується на безпосередньому запам’ятовуванні того, що мало емоційний вплив (наприклад, святковий ранок, екскурсія), або на сприйманні об’єктів, які виділяються своїми якостями: незвичністю форми, новизною, яскравістю, величиною і т. ін. Малювання за уявою полягає у відтворенні побачених об’єктів у різних просторових положеннях, що створює можливість для різноманітних імпровізацій. Слід враховувати, що діти звичайно запам’ятовують об’єкт у тому просторовому положенні, у якому його показав на занятті педагог. Таким вони його потім і відтворюють у різних образотворчих ситуаціях, що обмежує можливості варіювання композиційними рішеннями. Тому на заняттях необхідно спрямовувати діяльність дітей не тільки на більш чи менш точне відтворення об’єкта, що запам’ятався (на першому етапі ця вимога є обов’язковою умовою), але й на зміну його положення в просторі.

Малювання за уявою та за пам’яттю має важливе значення для розвитку творчості і обов’язково має бути присутнім у діяльності учнів. Але слід пам’ятати, що не можна створити повноцінний художній образ без практичного досвіду і теоретичних знань, що їх учні набули на уроках малювання з натури.

У підготовчий період необхідно закріплювати засоби вираження, які засвоюються дітьми на тому чи іншому етапі навчання. Оволодіння засобами зображення та їх удосконалення – найважливіша умова готовності дитини не тільки до наступної образотворчої діяльності, але й до виконання в подальшому більш складних творчих завдань. Як зазначала Е.О.Фльоріна, ускладнення творчих завдань прямо пропорційне закріпленню і росту навчальних досягнень [55;55].

Накопичення перших уявлень та оволодіння художніми засобами зображення відбуваються в контексті формування естетичного ставлення до об’єкта, який сприймається та відображується. Важливе й відповідальне завдання вчителя – навчити дітей бачити красу світу, захоплюватися барвами природи, химерними формами рослин, квітами, блакитним небом, палітрою творчості народних майстрів. Поетичне слово, органічно вплетене в процес безпосереднього сприйняття, робить його більш яскравим, сприяє образному баченню навколишньої дійсності.

Період виникнення задуму. Оточуючий дитину предметний світ багатий та різнобарвний. Однак не всі предмети, які сприймаються органами чуттів і зафіксовані на образотворчому полі, можуть стати художніми і нести певну інформацію. Тому при оточенні майбутнього сюжету необхідно виходити з вибраного дитиною задуму і в доброзичливій формі (якщо є в цьому необхідність) допомогти їй визначити головне в композиції і підпорядкувати все це певній сюжетній лінії. Не слід при цьому прагнути до перенасиченості композиції різноманітністю образів, щоб не втратити змістовну лінію не знизити якість зображення.

Відбору змістовності та виражальної сторони задуму значною мірою сприяє назва твору. Дитині важко на перших етапах залучення до творчості образно висловити свою думку, тому вчитель допомагає їй встановити зв’язок між змістом задуму і, наприклад, вивченим напам’ять або прослуханим віршем (піснею, загадкою і т. ін.). Назву дають на основі найбільш характерного фрагмента композиції, наприклад, „Рушничок”, „Мамина хустина”.

Обмірковування змісту майбутнього малюнка та його назви може бути своєрідним домашнім завданням, яке діти разом з батьками виконують на передодні реалізації творчого задуму. Назва і зміст малюнка уточнюються на занятті, у вступній його частині.