Організовувати сприймання можна двома способами. Ефективним, особливо на початку навчання, є цілеспрямоване спостереження під керівництвом учителя на уроках ознайомлення з навколишнім, де увага дитини зосереджується на естетичних якостях об’єктів: красі форми й забарвлення, виразності пластики й довершеності пропорцій. Другим способом є залучення дитини до самостійного спостереження навколишнього і сприймання художніх образів у творах мистецтва в позаурочний час. У цьому разі пропонуються конкретні об’єкти і явища, які діти мають змогу безпосередньо спостерігати вдома, на вулиці, в школі, природі.

Шестиліткам, як відомо, властиві наочно-дійові способи опанування знань, умінь і навичок. Тому ознайомлювати з елементами образотворчої грамоти бажано у грі. Ігрові ситуації сприяють пробудженню інтересу до роботи, оволодінню необхідними початковими навичками і вміннями образотворчості, виробленню звички працювати у певній послідовності. Особливе значення має дидактична гра під час виконання вправ для розвитку гнучкості й спритності руки, зорово-рухової координації, кольорового сприймання й утворення нових барв, у доборі кольорів певної гами, що відповідає змінам стану природи.

Гра як засіб активного пізнання навколишнього сприяє розвитку уяви і фантазії, допомагає дитині повніше і точніше визначати й запам’ятовувати основні ознаки предметів і явищ, створювати яскраві, емоційно збагачені образи. Однак гра на заняттях не повинна домінувати у навчально-виховному процесі. Вона застосовується лише як ефективний засіб його активізації: створення емоційного комфорту, атмосфери невимушеного творчого пошуку й радості образотворчої діяльності.

Розвиток кольорового сприймання і відчуття кольору тісно пов’язаний з їх розрізненням, що теж, як переконливо доводить практика, діти найуспішніше засвоюють у грі. Змішуючи фарби, вони відшукують нові їх поєднання й одержують різноманітні кольорові нюанси. Поступово формується і розвивається тонке відчуття кольору. Дитина емоційніше сприймає і відчуває розмаїті барви у природі і в творах мистецтва, набуває навичок передавати потрібний стан і настрій у своїх творчих роботах.

Відчуття форми і пропорцій також лише сформувати і розвинути в процесі ігрових вправ, зокрема з розвитку гнучкості й спритності руки, зорово-рухової координації під час ліплення, малювання й роботи в техніці аплікації. Розуміння і відчуття ритму теж важко розвивати поза грою. Діти краще засвоюють різноманітність варіацій ритму, коли маніпулюють з природними (листя дерев, кущів, пелюстки квітів) і геометричними (квадрати, прямокутники, трикутники, смужки, круги) формами. Усвідомивши суть ритмічних повторів, учні залюбки комбінують окремі елементи і цілі їх групи. Це особливо виявляється під час декоративного оздоблення орнаментами різних предметів. Ігрові елементи у вправах пожвавлюють ознайомлення дітей з найпростішими властивостями матеріалів, а вироблення навичок користування ними й оволодіння відповідними прийомами роботи сприяє ефективному розвиткові творчих здібностей молодших школярів.

Ґрунтовне засвоєння програмового матеріалу значною мірою залежить від правильної організації практичної діяльності учнів. Насамперед це стосується організації робочого місця: малювання графічними матеріалами (фломастерами, олівцями, кольоровими крейдами, тушшю), гуашевими фарбами; ліплення з пластиліну (глини); аплікації з паперу, природних і штучних матеріалів.

Заняття з образотворчої діяльності доцільно проводити не за партами, а за столиками для гри. Готувати робочі місця потрібно заздалегідь, враховуючи техніки виконання завдань.

Найбільш трудомістка підготовка до малювання гуашевими фарбами: столики слід застелити клейонкою і газетою, відкрити фарби (один набір на двох-трьох учнів), бо дітям часто це не під силу і, як правило, призводить до забруднення робочих місць, одягу, підлоги. Приладдя рекомендується розміщувати на столиках так, щоб першокласникам було зручно користуватися. Важливо, щоб діти не нахилялися до аркушів, сиділи рівно, бо відстань від аркуша до очей повинна бути не меншою як 25-30 сантиметрів.

Для малювання, аплікації: потрібний папір різних розмірів, форми і кольору (стандартний з альбомів, наборів кольорового паперу, пакувальний тощо).

Перед малюванням фарбами робочу поверхню злегка протираємо зволоженим ватним тампоном або м’якою ганчіркою. На підготовлений у такий спосіб папір добре накладатиметься фарба, тож дитина матиме задоволення від роботи. На заняттях з малювання слід дотримуватися вимог програми: графічні роботи виконувати графічними матеріалами, живописні – одразу фарбами без попередньої дорисовки олівцями. Це прискорює розвиток руки учня, зорово-рухової координації, він привчається вільно працювати. Тож йому легше зрозуміти особливості художньо-образної мови й уникнути зафарбовування зображених об’єктів в межах контуру. Традиційні прийоми роботи – нанесення олівцем контуру предмета з наступним розфарбовуванням – негативно впливають на загальний розвиток дитини шестирічного віку, породжують страх вийти фарбами за межі контуру, сумніви, невпевненість у своїх силах.

Малювання фарбами – важлива ланка образотворчої діяльності дитини, що помітно впливає на її загальний розвиток. Тому організовувати заняття треба, згідно з вимогами програми. В 1 класі найефективнішим розливальним фактором є малювання гуашевими фарбами. Вони криючі, непрозорі. Це дає змогу перекривати один колір іншим, малювати на тонованому й кольоровому папері, виправляти помилки, накладаючи новий шар фарби на зіпсоване місце в малюнку, застосовувати різні прийоми роботи. Першокласники опановують два прийоми:

Малювання поверх прописаного фону. Наприклад, на аркуші зображуємо небо і землю; після висихання на прописаному фоні малюємо дерева, будинки тощо.

Зображуємо об’єкт, а тоді накладаємо фон.

На початку навчання перший прийом доцільніший, оскільки допомагає дітям усвідомити поняття просторового оточення предметів; вигин простору (небо – земля, стіна – підлога) і розташування зображень окремих предметів у просторі (на землі, в небі).

Для роботи гуашевими фарбами потрібно мати щонайменше 2 пензлі – широкий (щетинний) № 20, 24, маленький круглий (№ 6, 8). Щетинним пензлем промальовуємо великі площини (фон, земля, небо, крони дерев тощо), круглим зображаємо невеликі об’єкти (гілки дерев, квіти, деталі живописних образів), а також уточнюємо форму, намальовану