У сприйманні художнього твору дітям допомагає кількаразовий його розгляд на різних уроках. Так, картину О.Саврасова „ Граки прилетіли” можна демонструвати щоразу з іншою метою, на різних етапах сприймання: у 1-му класі – формуючи в учнів поняття про зображення митцем краси природи; у 2-му – для розвитку уявлень про виражальні засоби живопису і художніх технік; у 3-му – розкриваючи значення в живопису колористичного вирішення зображуваного для передачі відповідного настрою; у 4-му – для стимулювання оцінної діяльності учнів.

Метод порівняння здійснюється різними способами:

зіставлення життєвих вражень, з досвіду спілкування;

вибір серед кількох картин, співзвучної прочитаному віршу, прослуханій музиці, пісні;

добір віршів, мелодії відповідно до розглянутого;

бесіда двох чи більше учнів з приводу картини (обмін враженнями) [26, 41-44].

Важливу роль у розвитку образного мислення, зорової пам’яті, рухливості сприйняття відіграє вміння розповісти про побачене засобами образотворення. Його формуванню допомагає взаємо зв’язок сприймання і практичної діяльності учнів. У навчанні школярів це дає вагоміші результати, ніж усні чи письмові відгуки про переглянуті картини або скульптури, відтворення побаченого з пам’яті зовсім не означає. Що оригінал потрібно копіювати. Головне тут – викликати й активізувати дитячі образні уявлення про твір, наприклад. Передати настрій, загальний колорит тощо. Для цього дітям пропонуються репродукції картин видатних живописців: І.Левітана „Золота осінь”, „Сутінки. Стоги”; В.Васнецова „Витязь на розпутті”, „Альонушка”.

Чимало значення для розвитку умінь сприймати й оцінювати художні твори набуває повідомлення дітям достатньої інформації про мистецтво. Нагромаджувати словниковий запас слід уже з 1 класу. Це, по-перше, допомагатиме учням висловлювати враження від побаченого; по-друге, впливатиме на розвиток свідомого ставлення молодших школярів до самостійної образотворчої діяльності.

Досвід підтверджує, що незвичні для дітей слова (терміни) легше запам’ятовуються, якщо вчитель записуватиме їх на дошці і водночас демонструватиме для розгляду дитячі малюнки. Але педагог сам зобов’язаний грамотно вживати різні терміни й поняття, вміти знаходити для пояснення слова, зрозумілі дітям та водночас – правильні з погляду мистецтвознавства. Розповідаючи про мистецький твір, він має право виявити власну творчість. Для актуалізації опорних знань корисна гра „Відгадай”, вона не лише зацікавлює дітей, а й розвиває вміння спілкуватися з учителем та однокласниками засобами мистецтва. Такий вид роботи мобілізує школярів на сприймання зображуваного, пожвавлює цей процес.

Але поряд з ігровими формами не слід забувати і про інші. Що давно утвердилися в школі. Так, варто вже другокласникам запропонувати вести словнички, спеціальні зошити, куди вміщувати марки, листівки, репродукції улюблених творів мистецтва, з журналів, замальовувати їх з пам’яті, записувати особисті враження після бесід, екскурсій. Відвідання виставок тощо.

В арсеналі кожного вчителя є ще й інші методичні прийоми та засоби навчання дітей сприймати твори. Це і традиційні розповіді, бесіди, коментарі, більш сучасні – порівняльний аналіз, колективне обговорення, застосування аудіовізуальних посібників тощо. Педагог, творчо підходячи до організації навчально - виховного процесу, добирає такі з них, які йому в кожному конкретному випадку допоможуть у досягненні поставленої мети.

2.3. Взаємозв’язок образотворчої та ігрової діяльності як засіб формування творчої особистості

У процесі навчання мистецтв у початкових класах важлива роль належить видам діяльності, сенситивним для художньо-естетичного розвитку дітей цього віку, а саме: перцептивна, пізнавальна, практична, ігрова, комунікативна, творча. Саме у перебігу провідної для молодшого школяра художньо-практичної діяльності відбувається ефективне засвоєння необхідних знань, набуття знань і вмінь, їх повторення та закріплення, формується естетичний досвід учнів. Необхідно пам’ятати, що учитель має так планувати урок мистецтва і розраховувати його етапи, щоб обов’язково знайти місце для художньо-творчої та ігрової діяльності молодших школярів, спрямованої на розвиток креативності, формування в учнів культури спілкування та навичок взаємодії.

Одним із шляхів реформування сучасної середньої освіти загалом і мистецької зокрема є використання нових педагогічних технологій, спрямованих не тільки на засвоєння учнями знань і вмінь, характерне для традиційного навчання, а щонайперше – на всебічний особистісний розвиток учнів. До складових педагогічної технології як системного інтегрованого способу організації навчально-виховного процесу належать: планування цілей і завдань, прогнозування результатів педагогічної взаємодії; реалізація цілей через систему засобів, інструментальних дій і операцій у процесі організації педагогічної взаємодії; оцінювання і коректування результатів педагогічної взаємодії.

Нідерландський філософ і культуролог XX століття Й.Хейзінга, автор оригінальної концепції „Людини граючої” обґрунтував особливе значення гри в розвитку культури людства. Він вважав, що розгадка феномену гри у вічному устремлінні людини до особистісного самоствердження за рахунок пошуку нових світів [36, 49].

Розробкою теорій дитячих ігор, з’ясуванням ролі, структури і значення гри для виховання і навчання дітей займалися видатні психологи: Ж.Піаже, Л.Виготський, Д.Ельконін та ін. Сучасна психологія визначає, що гра охоплює всі періоди життя людини. Це - важлива форма її життєдіяльності, а не вікова ознака.

Гра – це модель певного реального процесу, імітація, відтворення в умовних певних життєвих ситуацій.

Структура гри:

Наявність об’єкта ігрового моделювання, загальної мети (вибір теми, маршруту, станції).

Підготовчий етап.

Розподіл класу на групи, ролей між учасниками гри.

Взаємодія учасників гри.

Підбиття підсумку, індивідуальна. Групова, колективна оцінка діяльності (самооцінка).

Ігри та вправи можуть бути однією із форм перевірки і закріплення знань з образотворчого мистецтва. У процесі гри діти навчаються правильно сприймати форму предмета, його барву, величину, пропорції, положення у просторі відносно інших предметів.

Діти молодшого шкільного віку відзначаються великою руховою активністю, підвищеним емоційним станом, бажанням фантазувати. Ці риси знаходять своє