Пропоную дітям визначити характер ліній гілок у різних дерев. Наприклад, у берези гілки ніжні, тоненькі, у дуба, навпаки – міцні, надійні. Діти порівнюють пари гілочок і знаходять в них різні образи: сумні, веселі, таємничі, загадкові тощо. Звертаю увагу своїх вихованців на характер ліній ( плавні, колючі, хвилясті, ламані тощо). Організую спостереження за рухом ліній, ритмом у природі. Розглядаємо з дітьми розміщення гілочок на великій гілці. Вона велика, пухнаста. Від її потовщеної частини розходяться врізнобіч, згинаючись, тонші гілочки. Дошкільнята називають рух кожної гілочки (рух ліній можна спостерігати в річці, струмку). Вони намагаються передавати свої враження за допомогою пензля й пера.

Особливо оригінальними є графічні зображення, виконані паличкою. Робота паличкою має свою специфіку, яка полягає в дуже частому вмочуванні її в туш і проведенні дуже коротких ліній, що робить їх „повітряними”. Малюнки, виконані паличкою, дуже оригінальні. Ми використовуємо палички з-під морозива, в яких один кінець зрізається на конус. Тушшю і паличкою діти зображують зимовий ліс (використовуються різні прийоми зображення кори, гілок).

Такі заняття допомагають не тільки ознайомитися з графічними матеріалами, а й ще раз переконують дошкільнят у тому, що художник завжди вчиться у природи.

Додаток Б

Дитина відкриває навколишній світ.

Сьогодні навчання та виховання передбачає переорієнтацію уваги з „інформаційного” впливу на діяльнісне виховання, тобто на активізацію самого вихованця в пізнавальній, ігровій, мовленнєвій, образотворчій, конструктивній, трудовій діяльності. Отже, процес виховання та навчання полягає не в нав’язуванні системи знань, умінь та цінностей, а в створенні таких умов, за яких способи дій, норми та закони стають для дитини особистісно-значущими алгоритмами. При цьому варто пам’ятати: розвиток мислення дітей забезпечується їхньою практичною діяльністю. Особливістю психічного розвитку дошкільнят є те, що, не володіючи ще достатньою мірою навичками читання, письма, усного мовлення, вони, зазвичай, віддають перевагу художнім засобам самовираження. Дитина, яка відкриває навколишній світ, це дитина, що прагне діяти в цьому світі, зазначав свого часу російський психолог О. М. Леонтьєв. Чим довше та продуктивніше творить дитина, чим старанніше працюють її руки, тим активніше розвиваються її мовлення, письмо, мислення, пам’ять, творчі здібності, підкреслював наш видатний педагог Василь Сухомлинський і додав: „Витоки творчих здібностей дітей на кінчиках їхніх пальців. Від пальців, образно кажучи, йдуть найтонші струмочки, які живлять джерело творчої думки ... Чим більше майстерності в дитячій руці, тим розумніша дитина ... Діти стають дослідниками, думка постійно пов’язана з найтоншими трудовими операціями рук, і цей зв’язок (рука розкриває мозок) відіграє справді рятівну роль для тих, кому дуже важко вчитися і хто був би приреченим, якби не спеціальна скерованість навчання розвивати розум ...”

Складніші форми практичної діяльності дитини знаменують становлення нового етапу розвитку її мислення. І це зрозуміло, адже кожна нова форма практичної діяльності потребує нових змін у дитячому мисленні й водночас створює умови для його розвитку.

З позиції теорії ампліфікації (збагачення) розвитку дітей (О. В. Запорожець) специфічні види дитячої діяльності, зокрема малювання і конструювання, відіграють важливу роль у розумовому, творчому розвитку. На думку науковців, продуктивна діяльність дітей має особливе значення у формуванні їхнього творчого ставлення до навколишнього світу.

У своїх задумах (у грі, в процесі продуктивної діяльності) діти часто відображають те, що спостерігали у природі, використовуючи природний матеріал. Як казав Василь Сухомлинський, у природі закладені в доступній для дитини формі прості й водночас дуже складні речі, предмети, факти, явища, залежності, закономірності, інформацію про які нічим не можна замінити, бо інформація про ці речі, предмети є тим світом, в який входить сама дитина, а в цьому світі – першоджерело її уявлень, думок, узагальнень, суджень. Природа забезпечує необхідні умови для визначення властивостей предмета, оскільки надає можливість сприймати його на зір, дотик, слух. Експериментування з природним матеріалом – неодмінна умова розвитку чуттєвого досвіду, мислительної діяльності як основи творчої діяльності, конструювання.

Важливо дати дітям алгоритм дій творчого конструювання, адже нечіткість уявлень про послідовність дій та невміння їх планувати – недолік. Без подолання якого, як показують дослідження учених (А. Давидчук, З. Лишван, А. Лурія, В. Нечаєва, Л. Парамонової, дитяче конструювання перебуватиме на дуже низькому рівні.

Структура творчих конструктивних вправ включає в себе такі складові:

- обстеження, аналіз об’єктів, їхніх властивостей, пошук аналогів;

- орієнтовні запитання й підказки експериментатора;

- демонстрування зразків, творчих робіт (творчої поведінки), обговорення, - взаємообмін ідеями;

- роботу над задумом;

- аналіз ідей, робіт, підсумок.

Пропоновані нами творчі завдання мають широкий аспект застосування, доступні за використовуваними матеріалами, тобто не залежать від рівня добробуту батьків, технічної оснащеності дитячого садка. Вони органічно пов’язані з навчальною та ігровою діяльністю дошкільнят, прості й безпечні.

Різні типи творчих завдань можна розглядати як базу для розвитку творчості, естетико - екологічної культури дошкільнят.

Розглянемо деякі з них.

Домалюй

Вправа передбачає роботу з формами, що мають конфігурацію природних об’єктів. Форма-контур є свого роду інтерпретатором мислитель них образів дітей і каталізатором процесу пізнання об’єктивної реальності, адже малюки здебільшого ще не спроможні відтворити їх без опори на форму.

Дітям ставиться завдання: за допомогою форми – контура (півкола-півмісяця, краплини, квасолини