У середній та старшій групах вихованці отримують для аплікації заготівки – кольорові аркушики такої форми й розміру, щоб можна було швидко вирізати потрібний фрагмент. Дрібні частини дають готові, і діти приклеюють їх самостійно. При цьому слід порадити їм не намащувати ці деталі клейстером. Краще пензлем чи паличкою поставити краплинку клейстеру в потрібному місці композиції, тобто на аркуші основи, і до цього місця притиснути відповідну деталь (наприклад, дзьоб, око тощо).

Декоративні аплікації з рослинних форм діти чотирьох - п’яти років виконують з 8-12 готових деталей. Візерунки з геометричних фігур вони можуть вирізати самостійно. Шестирічним дітям дають набір паперу в конверті (аркушики 8 х 12 см), і вони самостійно спочатку вирізають заготівку потрібних форм та кольору, а вже з неї – частину чи силует предмета.

Ножиці мають бути добре загострені, із заокругленими краями лез, легко розкриватися й закриватися. Довжина їх: 9- 12 см для вихованців середньої групи, 12-15 см – для старших дошкільнят. Вага ножиць теж відіграє неабияку роль у засвоєнні техніки вирізування. Тому найкраще підійдуть ножиці вагою від 35 г до 45 г. Довгими, важкими й тупими ножицями дитина нічого не зможе вирізати. Тож слід дбати, щоб інструментами було зручно користуватися, а в дітей не псувався настрій від недоладної роботи.

Цупкий, щетинний пензель у цьому виді образотворчої діяльності, тобто аплікації, підійде якнайкраще. Ним можна добре змастити клейстером всю поверхню аркуша. Ставляться пензлі в скляночку щетиною вгору.

Клейстер слід заварювати з картопляного чи пшеничного борошна в день проведення заняття, бо казеїнові речовини в клейстері зберігаються лише 4 години, у ньому не повинно бути грудок. Однорідна маса його має литися, як сметана. Готують клейстер так: доводять воду до кипіння, розмішують у холодній воді борошно й повільно вливають цей розчин до окропу, весь час помішуючи ложкою. Масу, що загусла, швидко знімають з вогню, щоб не дати її перекипіти. Посудину, в якій готували клейстер, не варто накривати кришкою, краще вирізати паперовий кружечок відповідного діаметру й покласти його на посудину зверху. В такому разі на поверхні клейстеру не утвориться шкірка, та й розливати його в скляночки буде зручно.

Силікатний клей з міркувань гігієни використовувати в роботі з дошкільнятами не рекомендується. Щоб робота виглядала охайною, дітям обов’язково треба дати звичайні паперові серветки, якими притискують деталі при наклеюванні на папір. За серветку може правити квадратний клаптик побутового паперу. Столові серветки для цього не дуже придатні.

Підкладка для аплікації не потрібна, а ось маленьку клейонку у формі прямокутника (10 х 15 см) чи круга (діаметром 20 см) обов’язково треба покласти біля правої руки поряд з аркушем – основою, на який наклеюють аплікацію.

Папір – основний матеріал для дитячих аплікацій і зовсім обов’язково, щоб він був однотонним. Клаптики шпалер з дрібним малюнком, сторінки з буклетів, журналів з надрукованим текстом чи фотографіями можуть стати чудовим тлом, працювати з яким буде цікаво й захопливо.

У старшій групі можна поєднувати малювання та аплікацію: діти вирізають намальовані предмети і створюють з них колективну аплікацію. Доречно підготувати заздалегідь засушені листочки, пелюстки квітів, кору берези, лусочки шишки, лушпиння цибулі, гарбузове насіння тощо.

Ці матеріали збагатять сюжети дитячих аплікацій, зроблять їх особливо привабливими.

Таким чином, розвиток творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку пов’язаний насамперед зі збагаченням їхнього сенсорного досвіду, формуванням образних уявлень, розвитком уяви, емоційно-позитивного ставлення до дійсності, мистецтва, художньо-естетичної діяльності.

Педагогічний супровід зображувальної діяльності старших дошкільнят

Навколишня дійсність своєю красою, своєрідністю, неповторністю приваблює дитину і стає джерелом її творчих задумів у малюнках. Важливими засобами збагачення дитячого малювання у старшому дошкільному віці є ознайомлення дітей з мистецтвом живопису та його жанрами, етапами креативного процесу (пошук, реалізація задуму, створення художнього образу), спрямування малят на наслідування зразка творчої діяльності художника на всіх її етапах та формування емоційно-цілісного ставлення до довкілля і творів мистецтва.

Розглядаючи з дітьми твори живопису, важливо підвести їх до висновку: Чому цей вид образотворчого мистецтва називається живописом? А узагальнюючи дитячі відповіді, треба звернути увагу дошкільнят на те, що картини, виконані різними техніками, - аквареллю, олійними фарбами - є мальовничими, живописними. Художник, який працює в реалістичному напрямі, часто відтворює не тільки красу (явища, предмета, обличчя), а намагається щонайправдивіше передати всі нюанси складної натури.

Якщо картина написана справжнім майстром, вона завжди захоплює спостережливого глядача, впливає на його почуття, уяву, створює відповідний настрій.

Технологія щодо збагачення малювання старших дошкільнят запроваджується поетапно:

Живе активне споглядання світу природи, предметів, людей;

Розглядання та обговорення творів живопису, авторської манери художника;

Вправляння дітей у техніці малювання; експериментування з матеріалами та обладнанням, усвідомлення особливостей технік графічного та живописного малюнка;

Виконання дітьми творчих завдань.

Малювання в жанрі пейзажу.

Діти, як справжні художники, здатні відтворювати у своїх малюнках різні види пейзажу: архітектурний, міський, парковий, індустріальний, морський, сільський, гірський тощо. Але для цього необхідно постійно збагачувати їхнє уявлення про довкілля, вчити розуміти „мову” живопису, ознайомлювати з різноманітними техніками живописного малювання.

Успішність педагогічного супроводу пейзажного малювання залежить від компетентності вихователя в цій царині, вдалого добору творів для розглядання та особливого довірливого, емоційного спілкування з дитиною.

Плануючи роботу з дітьми, педагогу варто насамперед пригадати особливості пейзажного жанру в живописі, розглянути репродукції з власної колекції. Творчість як майстрів реалістичного пейзажу,