На цьому етапі роботи методика передбачає творчі завдання, дібрані відповідно до потреб дітей в емоціях, спілкуванні, самовираженні, визнанні, ситуації успіху. Учити малят добираючи барви, змішувати кольори згідно з темами допоможуть творчі завдання „Чарівні перетворення лісової галявини (упродовж доби, пір року)”, „Злітаємо в небо” (уявити землю згори), „Барви різних морів”(змішування), „Який настрій у моря?” (за мотивами казки О.Пушкіна „Казка про рибалку та рибку)”, „Моє красиве місто” тощо.

Обговорення пейзажних малюнків можна проводити індивідуально, з підгрупою дітей, фронтально. Доцільно організовувати експозиції дитячих робіт. Розглядання цих виставок з дітьми дає педагогу можливість вивчати динаміку комунікативної сфери, толерантної поведінки, соціалізації дитини, інтелектуального та естетичного розвитку, інтересу та ціннісного ставлення до природи й уміння гармонізувати свої стосунки з нею, культурно-екологічної картини світу, елементів естетичної культури тощо.

У роботі з естетичного розвитку дошкільнят засобами пейзажного малюнка педагог може використовувати колекцію репродукцій світового й вітчизняного пейзажного живопису. Наприклад, М. Дубовського „Притихло”, І. Айвазовського „Чорне море”, О. Іванова „Неаполітанська затока біля Кастелламаре”, М. Пимоненка „Перед грозою”, С. Шишка „Парк узимку”, „Київ”, Д. Шавикіна „Чайки”, М. Глущенка „Відлига”, П. Шевченка „Соняшники”, „Біла хата”.

Малювання в жанрі портрета.

Під час такого малювання педагог і дитина досліджують світ людей. Інтерес дитини до світу людей, їхніх стосунків є рушійною силою і стимулом дитячої творчості в цьому виді малювання. Тому так важливо при ознайомленні з мистецтвом збагатити освітнє середовище творами портретного жанру, зробити форми та методи розливального спілкування з дитиною. Для цього необхідно пригадати особливості портретного жанру, переглянути колекцію репродукцій, згадати функції мистецтва в соціумі. Кожний метод визначає домінанту педагогічної технології супроводу дитячого малювання (малювання як розвага, розвиток толерантної поведінки, збагачення знань, розвиток творчості та ін.).

Особливо важливо чітко окреслювати освітні завдання при організації дитячого малювання в жанрі портрета:

Збагачувати уявлення дітей про світ людей (стать, вік, заняття, стосунки) для формування творчих задумів;

Ознайомлювати з портретним жанром живопису як джерелом пошуку способів реалізації задуму та створення виразного малюнка;

Навчати прийомів створення виразного портрета;

Виховувати емоційно–ціннісне ставлення до світу людей та усвідомлення власної цінності у соціумі через малювання.

Емоційно–психологічний потенціал портрета, який міститься у колористичному (колір), композиційному (поза, жест, міміка), змістовому (доповнення, фон, одяг) рішенні образу людини, є доступним для сприймання, розуміння і творчого використання дошкільниками в процесі малювання.

В основу педагогічної технології щодо збагачення дитячого малювання в жанрі портрету покладено живе споглядання, спостереження світу людей, ознайомлення дітей із портретним жанром живопису, особою художника–портретиста, художньою практикою малювання людини.

На першому етапі – „Такий цікавий світ людей” – педагог має викликати інтерес у дитини до вивчення світу людини. „Ми з тобою живемо серед людей, вони такі різні, цікаві, несхожі один на одного, серед них є чоловіки та жінки, діти, молоді люди, люди старшого віку. Люди мають різні інтереси, професії. Їхній настрій, стан душі (веселий, сумний) залежить від обставин, життєвих ситуацій. Спостерігати і вивчати людей цікаво. Так само цікаво їх малювати”.

Педагог звертає увагу малят на оточуючих їх людей, розповідає про професії, інтереси, стосунки; проводить бесіди, в яких дитина збагачує свій досвід; організовує ігри, в яких уточнюється будова тіла людини, формується уявлення про відмінності в одязі, віці, статі, кольорі очей, волосся. Діти вивчають власне тіло, його будову, рухи, жести, міміку; малюють обличчя, відбиток долоні, стопи.

Другий етап – „Світ людей у портретному живописі” - ставить за мету допомогти дитині усвідомити можливості створення виразного образу людини у малюнку.

Педагог надає змогу вільно розглянути портрети, спостерігає та аналізує поведінку дітей, встановлює шляхи педагогічної роботи. Він вивчає характер емоційного ставлення, особливості досвіду, інтелектуальної сфери дитини тощо.

Формування адекватного ставлення до портретного живопису започатковується під час усвідомлення дитиною головного мотиву: ”Художники–портретисти допомагають зрозуміти світ людей, увійти до нього, відчути себе людиною, збагатити власну діяльність малювання”.

Теоретичні заняття організовуються педагогом як мистецтвознавча розповідь або бесіда, художньо–дидактична гра. Вони розгортаються у межах жанру або за конкретним твором і спрямовані на вивчення виражальних засобів та прийомів, якими користується художник. Педагог підтримує бажання дитини малювати людей.

У процесі розглядання та обговорення портретів педагог вчить дитину розуміти колір, жест, позу, міміку, одяг, аксесуари та деталі як засоби, що додають образу виразності і уможливлюють визначення статі, віку, професії, заняття, інтересів людини. Ігрові вправи „Про що розповідає колір, одяг, жест” активізують пізнавальну сферу дитини й водночас сприяють розвиткові емоційної, комунікативної сфер особистості. Для активного мислення дитини під час споглядання твору педагог застосовує прийом „композиційних” та „колористичних” варіантів, „входження в картину”, „ідентифікації з образом”, „відтворення попередніх та наступних подій” тощо. Дитячі емоції спрямовуються на милування, захоплення красою, співчуття.

Третій етап – „Вчимося у художників – портретистів” – має за мету вправляння в техніці зображення портрета. Педагог пропонує малювати обличчя у вправах „Радість”, „Смуток”, „Страх”, „Гнів”, учить передавати рух (гра „Фігури”, „Пози”), настрій за допомогою кольору, одягу деталей та аксесуарів. При цьому він використовує макет „Живі малюнки”, організовує ігри–драматизації, „акторські хвилинки”. Відчуття власного тіла, руху, переживання настрою, асоціації його з кольором зумовлюють успішність малювання.

Педагог пропонує дітям домалювати, доповнити, завершити портрет „Лікаря”, „Вчителя”, „Кухаря”, „Міліціонера” та ін.

Четвертий етап – „Ми художники – портретисти”.

Головною метою має стати створення виразного образу людини. Особистісні якості, набуті дитиною впродовж ознайомлення зі