Тютюновий дим дуже різноманітний за складом і містить тисячі хімічних речовин, що потрапляють у повітря в вигляді частинок або газів. Фаза частинок — це смола (яка, у свою чергу, складається з багатьох хімічних речовин), нікотин і бензпірен. Газова фаза — оксид вуглецю, амоній, діметилнітрозамін, формальдегід, ціаністий водень і акролеїн. Деякі з цих речовин мають явно виражені подразнювальні властивості, а близько 60 з них — відомі або можливі канцерогени (речовини, що спричиняють рак).

Курять переважно заради дії нікотину на мозок, а помирають головним чином через дію смоли. Дим, що по-трапляє до рота у вигляді концентрованого аерозолю, охолоджуючися, конденсується й утворює смолу, що осідає в дихальних шляхах легенів. Саме смола спричиняє рак і захворювання легенів, паралізує очисний процес в легенях і ушкоджує альвеолярні мішечки, знижує ефективність імунної системи.

До інших токсичних агентів тютюнового диму, що безпосередньо впливають на війки, належать акролеїн, амоній, двооксид азоту і формальдегід.

Поєднання тютюнового диму і токсичних речовин із навколишнього середовища, особливо на робочому місці, значно посилює негативні наслідки, що їх можна було б очікувати або від куріння або від токсичної небезпеки (узятих окремо). Куріння ще більше сприяє розвитку онкологічних захворювань, діючи разом із азбестом, миш'яком, нікелем, фарбувальними речовинами, летючими смолами, алкоголем, радіацією (радон, атомна бомба, рентгенівське випромінювання, ядерний завод), а також із деякими патогенними організмами. Воно також збільшує ризик астми і хронічних захворювань легенів, спричинених пилом у гірничодобувній промисловості, пилом тваринного і рослинного походження, а також деякими хімічними речовинами. Курці, що зазнають дії азбесту на робочому місці, у 10—40 разів більше ризикують захворіти, ніж робітники азбестової промисловості, які не курять, та у 90 разів — порівняно з тими, хто не курить [17.36]

Ризик захворіти на рак збільшує споживання алкоголю, а ще більше — вживання алкогольних напоїв разом із курінням (рак порожнини рота, глотки і стравоходу). Для курців, які проходили курс радіотерапії під час лікування від раку молочної залози, приблизно в 10 разів зростав ризик раку легенів. У шахтарів-вуглярів бронхіти більше поширені серед курців. До того ж, порівняння тих, хто не курить і працює у вугільному забої, з курцями, які працюють на поверхні, свідчить, що куріння діє уп'ятеро сильніше, ніж вугільний пил. Шахтарі-курці більше ризикують захворіти на хронічний бронхіт та емфізему.

Доведено, що знайдені в тютюні залишки пестицидів та інших забруднювачів ґрунту можуть затримуватися в організмі, а також сприяти накопиченню в ньому важ-ких металів. ДДТ і дієлдрин широко використовувалися для вирощування тютюну, аж допоки їх не заборонили 1981 року, але їхні залишки досі виявляють у ґрунтах і висушеному тютюновому листі. Виробники з деяких країн, наприклад, Німеччини, Швейцарії і США обмежили вміст токсичних сільськогосподарських хімікалій у сигаретах і дедалі більше застосовують ароматичні домішки (для міцного тютюнового запаху) та речовини, що підтримують горіння.

Проте єдиним найефективнішим засобом зниження небезпеки є цілковите припинення куріння. Дослідники вважають, що ті, хто надає перевагу «легким» сигаретам там, роблять більш глибокий і довгий вдих, щоб дістати нікотиновий «струс», а це (вкупі із збільшенням кількості викурюваних сигарет) може бути причиною аденокарциноми, особливого виду раку легенів. Виявлено, що між 1959 і 1991 роками захворюваність на аденокарциному, що розвивається на периферії легенів, збільшилася в 17 разів у жінок і в 10 разів у чоловіків.

«Низькосмолисті» або «легкі» сигарети не менш небезпечні ще й тому, що курці, несвідомі цього, затуляють пальцями і губами вентиляційні отвори навколо сига-ретного фільтру, найчастіше не знаючи, що ці отвори обмежують надходження смол, нікотину й оксиду вуглецю. Коли підчас випробувань вимірюють рівень надходження цих речовин, сигарети «викурює» спеціальна машина, яка, на відміну від людини, не перекриває оті вентиляційні отвори.

Більшості курців-новачків смак сигаретного диму здається жахливим. Протягом першої ж хвилини зростає частота серцевих скорочень і за 10 хвилин може зрости на ЗО %. Якщо не курити упродовж 24 годин, пульс уповільнюється на 10 ударів за хвилину, але перша ж сигаре-та одразу пришвидшує серцеві скорочення. Куріння під час відеоігор, які і без того збільшують частоту пульсу на 12 ударів за хвилину і підвищують систолічний артеріальний тиск на 15 мм ртутного стовпа, призводить до даль-шого прискорення пульсу (приблизно на ЗО ударів) і підвищення тиску (приблизно на 20 мм ртутного стовпа [24, 28].

Кажуть, начебто підлітки менш залежні від куріння і можуть самостійно кинути курити, тобто їм не потрібна будь-яка допомога. Але досвід переконує: серед підлітків справді чимало тих, хто тільки «бавиться» курінням, проте є й такі, що неспроможні зробити це, хоча неодноразово намагалися — отже потребують професійної допомоги. Чим раніше людина призвичаюється до сигаретного диму, тим глибша її залежність від нікотину.

Коли ми кажемо дітям чи підліткам, що їм не можна курити, бо вони ще діти, ми провокуємо їх доводити власну «дорослість» саме через куріння.

Тому основний принцип, із якого варто виходити, надаючи їм допомогу, — це ставитися до них так само, як до людей будь-якого іншого віку. І хоча підлітки як курці мають певні особливості, головним є те, чим вони схожі на всіх інших прихильників куріння.

Нікотин створює низку ефектів, які сприймаються курцем як приємні, — зменшення дратівливості, схуднення, поліпшення уваги і психомоторного функціонування. Це є позитивним підкріпленням куріння, а наслідки ненадходження в організм нікотину, що з'являються