через кілька годин після припинення куріння і тривають до 4 тижнів, створюють негативне підкріплення, що також ускладнює відмову від куріння.
Це стосується будь-якої залежності, зокрема, алко-гольної і наркотичної. Усі речовини, які спричиняють залежність, змінюють свідомість людини, її ставлення до життя і те, як вона пристосовується до нього. Ці речовини є бар'єром на шляху усвідомлення і розв'язання життєвих проблем. Підліток, що почав курити, перестає адекватно реагувати на труднощі або звичайні життєві ситуації, які потребують нових рішень. Відчуваючи дискомфорт, людина зазвичай відшукує його причину, визначає способи усунення, і, таким чином, просувається у своєму розвитку. Натомість курець, відчуваючи дискомфорт, найчастіше вважає, що йому необхідна чергова сигарета. Унаслідок цього гальмується розвиток особистості, людина не використовує всіх потенційних можливостей. Згідно з міжнародними даними, щороку близько 40 % курців роблять серйозну спробу позбутися куріння, але через нікотинову залежність лише 3 % з-поміж них мають щастя звільнитися від неї впродовж наступних шести місяців [10, 25].
Споживання нелегальних наркотиків зустрічається досить рідко серед тих, хто ніколи не курив, а куріння, безумовно, може бути попередником споживання алкоголю і нелегальних наркотиків. Втім, тютюнокуріння аж ніяк не зумовлює зловживання наркотиками або залеж-ність від них. Не всі курці згодом вживають наркотики, а дехто з тих, хто зловживає алкоголем і нелегальними наркотиками, не вживають тютюн.
Деякі дослідники висловлюють припущення, що зв'язок між споживанням тютюну та інших наркотиків має три складових. По-перше, нікотин спричиняє зміни в центральній нервовій системі, що відбиваються на тих самих мозкових центрах, які зазнають дії кокаїну і морфіну, привертають людину до інших наркотиків. По-друге, вдихання сигаретного диму є набутою поведінкою, що може посилити дію інших наркотиків. І, нарешті, люди, котрі вдаються до нікотину для регулювання настрою і поведінки, можуть використовувати тютюн як «сходинку» до інших наркотиків. Проблема відхилень у поведінці підлітків є однією з найактуальніших для всіх, хто має справу з вихованням та навчанням підростаючого покоління. Схильність до алкоголізму, наркотиків, асоціальних дій формується, як правило, вже у шкільному віці й важко піддається подальшій корекції. Саме тому необхідно проводити профілактичні та корекційні заходи з дітьми, починаючи з дошкільного та молодшого шкільного віку, та посилювати цю роботу в підліткових колективах. З цією метою пропонуються корекційні програми, що охоплюють всі вікові групи (від дошкільників до студентів) та спрямовані на профілактику і корекцію різних видів девіантної та делінквентної поведінки.
Розділ1 Превентивний напрям виховання узалежності від куріння в підлітковому середовищі як соціально-педагогічна проблема.
Одним з найбільш тривожних відхилень у розвитку підлітків є залежна поведінка. Тому дуже важливою та актуальною стає програма первинної профілактики наркоманії у підлітків та молоді. Дослідження показують, що навчання за програмою формування життєвих навичок повинно відповідати наступним умовам: очинатися в дошкільному чи молодшому шкільному віці, коли ще не засвоєні загальноприйняті традиції вживання тютюну та алкоголю;
-грунтуватись не лише на інформації про небезпечність;
-відповідати психологічним особливостям віку;
-зосереджуватись на учні та включати в якості партнерів батьків;
-заняття, що проводять психологи чи педагоги, повинні бути присвячені розвитку навичок навчання та соціальної адаптації, пошуку вирішення завдань становлення, регулювання стресів, формуванню цілей для досягнення здорового способу життя [13, 25].
Ця програма орієнтована на учнів молодшого шкільного віку та відповідає всім цим умовам.
Австралійська програма первинної профілактики заохочення вживання психоактивних речовин приизначена для підлітків 17-18 років та послідовно реалізує системний підхід до антинаркотичного навчання молодших школярів.
Умовами забезпечення ефективності антинаркотичного навчання за програмою формування життєвих навичок є наступні: 1) воно повинно починатися в дошкільному чи молодшому шкільному віці, тобто до того, як будуть засвоєні загальноприйняті традиції вживання тютюну та алкоголю; 2) воно не може бути засноване лише на інформуванні дітей про небезпеку, яка пов'язана із зловживанням психоактивними речовинами, та їх залякувані;3) воно повинне відповідати віковим психологічним особливостям дітей; 4) воно будується на основі певних життєвих цінностей — таких, як самодисципліна, відповідальність, чесність, повага до людей, обов'язки сімейних стосунків; 5) методологія навчання життєвим навичкам передбачає центрований на учні підхід та включення в учбовий процес у якості партнерів батьків.; 6) його цілі — чіткі, реалістичні; 7) передбачається можливість оцінки ефективності запроваджених програм.
Програма первинної профілактики (ППП) являє собою поурочну розробку з антинаркотичного навчання молодших школярів, що включена до річного учбового плану початкової школи. Зміст шести тем ППП розподілено на десять уроків. Тривалість кожного заняття — звичайний шкільний урок.
Завдання профілактикх: 1) сприяти усвідомленню та засвоєнню дітьми загальнолюдських цінностей; 2) навчити дітей методам вирішення життєвих проблем, подолання стресу та зняття напруги без вживання психоактивних речовин; 3) інформувати дітей про психоемоційні, фізіологічні, соматичні та соціальні наслідки вживання психоактивних речовин; 4) формувати у дітей психосоціальні та психогігієнічні навички прийняття рішень, ефективного спілкування, критичного мислення, опору негативному впливу однолітків, управління емоціями, в тому ж числі — у станах стресу; 5) довести до усвідомлення дітей переваги відмови від вживання психоактивних речовин; 6) сформувати установку на ведення здорового способу життя; 7) підняти самооцінку дітей [21, 41].
Методологія програм ФЗЖ передбачає навчання дітей у процесі їх активної взаємодії. Тому в роботу з ППП залучаються всі учні. Конкретні методи навчання: робота в малих групах, "мозковий штурм ", групова дискусія, рольова гра, "драма". Заняття з ППП проводяться вчителем, який пройшов спеціальне навчання та має необхідні психологічні знання. Особливістю психології молодшого шкільного віку є довіра дитини до значущого дорослого. Інформація, що повідомляється добре знайомим