своє навчання за ППП, демонструють набуті навички, такі результати роботи з ними, як засвоєння рольової гри, моделюючі прийоми відмови від вживання ПВ, малюнки та плакати, присвячені здоровому способу життя.
ППП містить спеціальний опитувальник з 12 пунктів, що стосуються знань дітей про тютюн, алкоголь та наркотики. Наприклад: "Було б нерозумно вважати, що люди, які палять кожний день, за-лежні від тютюну".
З 1992 року та до теперішнього часу заняття за ПП П проводяться в московських школах з дітьми двох вікових груп: 6 та 8 років. Тестування, що поводиться до початку та після завершення роботи за даною програмою, показало позитивні зміни в когнітивному компоненті - установках по відношенню до психоактивних речовин.
Юнацький вік у житті людини є тією останньою сходинкою, що веде в досить суворий світ дорослих прав та обов'язків. На цьому етапі закладаються основи «самопрограмування», близької і віддаленої перспектив, що мають визначати активність і досягнення в дорослому житті. Наступні життєві цілі та вчинки часто є певною «корекцією» цих найперших планів-мрій. Юнак стикається з різноманітними соціальними вимогами та рольовими моделями поведінки і активно осмислює їх, піддає критиці, виробляє власні «правила гри». Цей драматич-ний процес розгортається в тому внутрішньому театрі, яким є досягнення его-ідентичності в юнацькому віці. Теорія життєвого циклу людини за Е.Х. Еріксоном закріплює за юністю новий психосоціальний параметр, що має два полюси: позитивний (его-ідентичність) та негативний (рольове змішання). Психологічна сутність цього параметру полягає в тому, що юнаки намагаються інтегрувати численні рольові образи дитинства та підліткового віку в персональну ідентичність, що являє собою «...суму внутрішнього досвіду, набутого на попередніх стадіях, коли успішна ідентифікація призводила до успішного урівноваження базових потреб індивідуума з його можливостями та обдарованістю».
Досягнення інтегрованої ідентичності закладається /ще в ранньому дитинстві, проте на цей процес суттєво впливають ті групи, з якими юнаки себе ідентифікують. Майже сорок років тому Е.Х. Еріксон говорив про негативний вплив на особистість надмірної ідентифікації юнака з ілюзорними взірцями (кінозірки та кіногерої, яких вони грають, відомі рок-музиканти). На жаль, актуальність цього застереження залишається. Американський дослідник Ле-Мастерс склав список основних тем, відображення яких в засобах масової інформації суттєво відрізняється від рольових моделей поведінки, що намагаються прищеплювати вчителі та батьки. Ось деякі з цих тем:
Ідеалізація соціальної інфантильності: герої популярних молодіжних серіалів намагаються створити ілюзію, що здобути «раннього багатства та слави можна за наявності деяких здібностей, зовнішньої привабливості та надзвичайної пробивної сили».
Насильство: до 14 років середній американський школяр бачить на телеекрані майже 18000 вбивств.
Орієнтація на матеріальні цінності: робиться відверта спроба підмінити поняття щастя поняттям матеріального успіху, під яким розуміється володіння розкішним житлом та машинами. На екрані у великій кількості присутні представники престижних професій, проте відсутні продавці, робітники, банківські клерки.
Статеві відносини подаються на суто фізичному рівні, хоча глядачів намагаються переконати, що це справжня «любов».
Гедонізм: показ нереального, проте на вигляд доступного світу розваг та втіх. Нескінчені серіали, що транслюються, вдень після занять дивиться значний відсоток школярів. Герої цих фільмів постійно стикаються з одними й тими самими проблемами: зґвалтування, необхідність аборту, безпліддя подружжя, позашлюбні діти, розлучення, смерть, позашлюбні стосунки, вживання наркотиків, правопорушення неповнолітніх, алкоголізм, захворювання і операції, психічні розлади. Соціальна цінність таких образів досить дискусійна [11, 37].
Сприймання життя у юних глядачів через образи з екрану створює хибні сподівання, що успіх прийде сам, без копітких зусиль та праці. До речі, уявлення, про що телебачення створює тільки хибні образи та негативні ідеали, є неправильним. Між тим, ризик досягнення аномальної ідентичності, якщо перетравлювати у свідомості цінності героїв телеекрану, існує. Аналіз змісту телепрограм національного, особливо кабельного телебачення, засвідчує, що для нас це питання не стоїть так гостро, як показано в праці Ле-Мастерса, проте вплив таких сумнівних цінностей, особливо через рекламу, існує. Активна реклама пива, цигарок зовсім не переконує юнака в тому, що вживання психоактивних речовин — це самогубство. Він не розуміє головного: якщо тверезий образ життя — це дійсно перевага, тоді навіщо така кількість цих «шкідливих речей» навкруги?
Крім того, надмірне сидіння перед екраном позбавляє юнацтво власного досвіду встановлення емоційних стосунків з ровесниками, а наявність таких стосунків та «своєї компанії» є досить болісною проблемою і підліткового, і юнацького віку. Якщо раніше казали про «книжкових дітей», що мали проблеми у стосунках з ровесниками, то тепер слід казати про «екранних» юнаків та дівчат.
Звичайно, розв'язання питання про внесок різних
факторів у формування ідентичності є складною науковою проблемою і висвітлити всі її аспекти під силу лише ґрунтовному дослідженню. Ми зупинимося на деяких соціально-психологічних явищах у житті сучасних українських юнаків, що виражають кризу ідентичності юнацького віку. Матеріалом для висновків став аналізконсультаційної роботи із старшокласниками і студентами протягом трьох років та результатів психодіагностичних методів, спостережень і бесід, що проводилися в межах цих консультацій. Загальна кількість досліджуваних 487.
Сучасним юнакам у розв'язанні проблеми самовизначення доводиться нелегко. Бурхливі соціальні зміни, економічна нестабільність, перехід до ринку праці, де молода людина повинна стати конкурентоспроможною і по відношенню до колишнього товариша по навчанню, падіння реального життєвого рівня населення, соціальне розмежування, знецінення престижних у минулому професій — все це ставить юнака, що розв'язує питання професійної ідентичності, перед завданням з багатьма невідомими. Бурхливість у зміні соціальних стереотипів призводить до того, що у молоді складається враження, що ідеали та цінності батьків безнадійно застаріли і не повинні впливати на