З технічних засобів навчання (ТЗН) у початкових класах найбільш поширені діафільми і діапозитиви.

Статичний матеріал діафільму молодші учні сприй-мають значно легше, ніж динамічний у кінофільмі: вони встигають розглянути деталі зорового ряду, осмислити їх у цілому. Істотну роль тут відіграють яскравість барв і виразність ліній (порівняно з настінними таблицями й роздавальним матеріалом).

Діафільми, які можна використати на уроках у початкових класах, за змістом поділяються здебільшого на ілюстративні й пояснювальні. Нерідко це ситуативні нариси, екранізації художніх творів. Здебіль-шого діафільми ілюструють текст, допомагають глибше засвоїти його зміст.

Таким чином, наочність використовується на різ-них етапах навчального процесу, її роль — забез-печити всебічне, образне сприймання, дати опору для мислення учнів.

5.5. Практичні методи навчання

Ці методи навчання досить поширені у початкових класах. Більш того, у формуванні різноманітних умінь і навичок вони є основним засобом. Жоден урок мови, читання, математики, малювання, музики, фізичного виховання і трудового навчання не можливо побудувати без застосування цих методів.

Види практичних методів:

-навчальні вправи;

-ігрові вправи;

-лабораторні досліди;

-практичні роботи

Практичні методи використовуються у взаємодії сло-ва вчителя з різними видами унаочнення. Основним видом практичних методів у початковій школі є впра-ви — багаторазове повторення навчальних дій з ме-тою формування умінь і навичок.

Вправи можуть мати різну психологічну основу виконання. В одних домінують розумові дії, в інших — практичні, одні тренують слухові, інші — зорові або тактильні вміння.

Особливість вправ — їх багаторазове виконання. Однак просте відтворення дій, які формують певне вмін-ня чи навичку, малоефективне й нецікаве для молодших учнів. Педагогічне керівництво виконанням вправ "передбачає: їх мотивацію, доведення до свідомості ди-тини мети виконання певних дій, їх усталеної послі-довності; врахування умов, в яких вони відбуваються; аналіз виконання, виявлення причин допущених поми-лок; пошук можливостей удосконалення вмінь і навичок з урахуванням індивідуальних досягнень учнів.

У початковій школі триває цілеспрямований розви-ток процесів слухового і зорового сприймання.

Через різноманітне вправляння розвиваються ру-хові вміння і навички учнів. На уроках фізичного виховання чи математики діти із заплющеними очима виконують ігрові вправи на визначення напрямку руху за певним звуком Бють м'яч: зліва, справа, спереду чи позаду, куди пішов учень: до дверей чи до столу? З якого ряду учениця пішла до дошки? До якої парти підійшов учитель? Скільки він зробив кроків? Звідки чути дзвіночок?

Розвиток загостреного фонематичного слуху дітей, який дає змогу вловлювати відмінність у вимові близь-ких звуків, виділяти в слові певні звуки, аналізувати їх, знаходити ті, які частіше чуємо, ті, що відображають певний стан, процеси, — спеціальне завдання уроків мови. Помітне місце належить оволодінню учнями дослід-ницькими та практичними вміннями, необхідними для вивчення природи.

У процесі формування й закріплення природни-чих понять важливий вид практичних вправлянь — схематичне малювання й креслення. Особливо корисна ця робота під час формування понять: план, масштаб, карта, низовина, височина, горб; джерело, струмок, річка, озеро,болото.

В 3-класі вивчається тема "Рівнини, яри", мета якої — дати учням уявлення про рівнини та яри й навчити розрізнтяти їх на карті за умовними позначеннями. Наприклад учитель спершу виявляє знання учнів про рівнину та яр опорою на наочність (таблицю й карту). Після цього учні читають статтю "Рівнини", за текстом якої креслять, схеми-малюнки низовини, височини, горба.

Учні 2 — 3-х класів можуть за описом у підручнику виконувати нескладні досліди. Наприклад, у 2-му класі вони можуть самостійно проводити досліди на виявлення властивостей повітря, снігу й льоду, води при нагріванні та охолодженні; умов, необхідних для життя рослин. У 3-му класі доцільно проводити досліди на виявлення властивостей (твердість, колір, блиск кам'яного вугілля та інших корисних копалин).

Формування широкого кола практичних умінь (художніх, конструктивних, креслярських, проектуваль-них) передбачають уроки з художньої праці, образо-творчого мистецтва, малювання, трудового навчання. Сучасні програми з цих предметів (особливо з художньої праці) дають учителям можливість поєднувати різні види навчальної та ігрової діяльності: художнє слово, музику, кольорознавство, ритмічні рухи які в свою чергу формуватимуть практичні уміння.

Отже, практичні методи — важливий і незамінний засіб формування в молодших учнів різноманітних умінь, навичок, практичних дій. Вони переважно реалізуються через систему навчальних та ігрових вправ, застосовуваних у процесі закріплення, повто-рення, а також на предметних уроках та екскур-сіях, під час виконання практичних робіт.

5.6. Дидактичні ігри

У глибоку давнину дитячі ігри виникли як стихійне наслідування дій дорослих. В ігрових вправах і змаганнях підростаюче покоління готувалося до праці, полювання, війни, виконання норм поведінки, тобто гра мала важ-ливі соціальні функції.

Сучасна психологія визнає, що гра охоплює всі періоди життя людини. Це - важлива форма її життєдіяльності, а не вікова ознака. Розробкою теорії дитячих ігор, з'ясуванням ролі, структури і значення гри для виховання і навчання дітей займалися психологи Ж.Піаже, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, Д.Б.Ельконін та ін.

А.С.Макаренко вважав дитячі рольові ігри такими ж важливими для розвитку дитини, як для дорослого справжню працю. Однак, зазначав він, тільки та гра є педагогічно цінною, в якій дитина активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини. За цих умов вона може грати в грі різні ролі — бути командиром, виконавцем, творцем, знаходити умови для виявлення своїх здібностей та життєвої активності.

Особливо важливе поєднання гри з навчальною ді-яльністю в початкових класах, коли складний перехід від дошкільного дитинства до школи