Структура розгорнутої ігрової діяльності вклю-чає такі компоненти:

Дидактичні ігри — різновид ігор за прави-лами. У світовій педагогіці відомі системи дидактичних ігор, які вперше розробили для дошкільного виховання Ф.Фребель і Монтесорі, а для початкового навчан-ня — О.Декролі.

Дидакгичні ігри, які використовуються в початко-вій школі, виконують різні функції: активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кміт-ливість, уяву, закріплюють знання, вміння і навички, тренують сенсорні вміння, навички тощо. Правильно побудована цікава дидактична гра збагачує процес мис-лення індивідуальними почуттями, розвиває саморегу-ляцію, тренує вольові якості дитини.

Види дидактичних ігор:

-сюжетно-рольові;

- ігри-вправи;

- ігри-драматизації;

- ігри-конструювання.

Дидактичні Ігри можуть:

Структурні складові дидактичної гри — дидактичне завдання, ігровий задум, ігровий початок, ігрові дії, правила гри, підбиття підсумків.

Дидактичне завдання гри визначається відповідно до вимог програми з урахуванням вікових особливостей дітей. Наприклад, формування у дітей математичних уявлень, логічного мислення; розвиток мовлення; фор-мування уявлень про природу, навколишнє середовище; розвиток оцінки та самооцінки, ініціативи, кмітливості, здатності виявляти вольові зусилля для досягнення пос-тавленої мети, довільної уваги, зосередженості.

Ігровий задум - структурний елемент дидактичної гри. Дидактичне завдання в грі свідомо маскується, воно постає перед дітьми у вигляді цікавого ігрового задуму. Дітей приваблюють відтворення уявно-го сюжету, активні дії з предметами, загадка, таємниця, перевірка своїх можливостей змаганням, рольове пере-втілення, загальна рухова активність, кмітливість.

На створення ігрової атмосфери істотно впливає ігровий початок. Він може бути звичайним, коли вчи-тель повідомляє назву гри і спрямовує увагу дітей на наявний дидактичний матеріал, об'єкти дійсності, та інтригуючим, цікавим, захоплюючим, таємничим.

Ігрові дії — засіб реалізації ігрового задуму і водно-час здійснення поставленого педагогом завдання. Вико-нуючи із задоволенням ігрові дії і захоплюючись ними, діти легко засвоюють і закладений у грі навчальний зміст.

Правила дидактичної гри діти сприймають як умови, що підтримують ігровий задум; їх невиконання знищує гру, робить її нецікавою. Без заздалегідь визна-чених правил ігрові дії розгортаються стихійно, і дидак-тичні завдання можуть лишитися невиконаними. Тому правила гри задаються вчителем до її початку і мають навчальний та організуючий характер. Спочатку дітям пояснюється ігрове завдання, а потім спосіб його виконання.

Успіх дидактичних ігор значною мірою залежить від правильного використання в них ігрового обладнан-ня, іграшок, геометричних фігур, природного матеріалу (шишок, плодів, насіння, листків) тощо.

Підбиття підсумків гри в зв'язку з такою віковою особливістю дітей, як нетерплячість, бажання дізнатися про результати діяльності, проводиться відразу після її закінчення. Це може бути підрахунок балів, визначення команди-переможниці, нагородження дітей, які показали найкращі результати.

На уроці доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує багато часу на приго-тування обладнання, запам'ятовування складних пра-вил. Перевагу слід віддавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги. На уроках математики це, зокрема, ігри: "Хто швидше?", "Магазин", "Мов-чанка", "Колові приклади", "Відгадай задумане число", "Що потім?", "Геометрична мозаїка", "Де моє місце?", "Домалюй фігуру", "Закінчи приклад", "Луна", "Світ-лофор".

Діти дуже добре сприймають ігри на природничу тематику: "Загадай — ми відгадаємо", "Що спочатку, а що потім?", "Магазин", "Овочі і фрукти", "Хто де живе?", "Знайти дерево за насінням".

Приклад з уроку математики. Учитель несподівано ставить на стіл іграшкові терези, кладе кілька яблук, огірків, цукерок і пропонує пограти "в магазин". "Про-давець" і "покупець" швидко лічать, а діти стежать за правильністю розрахунків. Так у грі малюки тренуються в додаванні й відніманні.

Велику розвивальну цінність становлять ігри-вправи на виключення зайвого: "Який предмет зайвий?", "Яка літера заблукала?" тощо. Особливо охоче молодші учні грають у такі ігри, які потребують активної участі всього класу. Наприклад, в ігри-заняття, де передбачаються пересування, рухи за певними правилами.

Головні умови ефективності застосування дидактичних ігор — органічне включення в навчальний про-цес; захоплюючі назви; наявність ігрових еле-ментів, зокрема зачинів, римування; обов'язковість пра-вил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій (його слова й рухи цікаві, несподівані для дітей).

Коли якусь гру використовують надто часто, виникає небезпека втрати інтересу дітей до неї, бо зникає но-визна. У цьому разі, лишаючи незмінними ігрові дії, в зміст треба вносити щось нове: ускладнювати пра-вила, змінювати предмети, включати елементи змаган-ня, починати гру з несподіваної лічилки або ігрового зачину.

Пояснення вчителя під час проведення гри має бути лаконічним і зрозумілим, пробуджувати інте-рес.

5.7. Самостійна робота учнів як метод навчання

Самостійність учнів у навчанні — найважливіша передумова повноцінного оволодіння знаннями, вмін-нями й навичками. Часто і правильно застосовувана самостійна робота розвиває довільну увагу дітей, ви-робляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і формує самостійність як рису характеру. Це зумовлює обов'язковість і різноманітність самостійних робіт.

На кожному уроці можуть бути самостійні робо-ти різного дидактичного призначення: перевірні, під-готовчі, навчальні.

Самостійна робота на уроці - органічна час-тина навчального процесу. Тому методика її прове-дення визначається специфічними особливостями кожного предмета, змістом теми, рівнем підготов-леності учнів.

Плануючи самостійну роботу, вчитель має:

І) визна-чити її місце в структурі уроку; 2) знати вимоги до учнів на даному рівні оволодіння матеріалом; 3) перед-бачити труднощі, які можуть виникнути під час роботи у різних групах дітей;