На навчальному етапі вчитель виявляє турботу о підвищенні пізнавальної активності школярів на уроках, керується цією метою у відборі методичних прийомів роботи на уроці, в організації учбової праці учнів.

На основному етапі навчання (3-4 класи) уроки позакласного читання слугують підведення висновків прочитаного за тиждень або за два тижня, а частіше - за більш довгий час.

На уроках позакласного читання на основному етапі дитячі книжки будуть різні за змістом, за структурою, за обсягом, і за емоційною насиченістю. Об’єднувати їх має те, що вони повинні бути для дитини новими, а й ще – цікавими та доступними кожному відповідно до його рівня читацького досвіду та рівня розвитку.

Добір творів для позакласного читання має якоюсь мірою логічно продовжувати програму класного читання і тематично дещо „вписуватися”, „вкраплюватися” в неї. Своєрідністю уроків позакласного читання є те, що література тут розкривається як мистецтво слова. В дитячі книжці відтворюється внутрішній світ людини – її думки, життя, мрії. Настрої і прагнення. Дитяча книжка та література спроможні надати реальну допомогу кожній дитині „знайти себе” стати людиною розумною, доброю.

Тому-то і книжки мають бути нові за змістом. Різні за тематичним і жанровим розмаїттям. Головним чином авторські (можливо, в скороченому варіанті), книжки-збірки, науково-пізнавальні твори, книжки-довідники.

Такий відбір допоможе реалізувати монографічний принцип засвоєння дітьми кола читання, а також забезпечить розвиток в учнів-читачів літературного смаку, поглиблення і впорядкування літературного кругозору.

Цьому найкраще відповідають великі за обсягом літературні твори з захоплюючими сюжетами. Самі таки твори формують інтерес до читання, звичку звертатися для задоволення своїх інтересів і запитів до якихось нових книжок, деколи довідників, тлумачних словників, дитячих енциклопедій тощо. Усе це разом формує у читачів активний чи пасивний читацький кругозір, а ще – зближує дітей за інтересами і уподобаннями.

Водночас перші великі за обсягом твори школярі повинні прочитати і пережити з учителем, його безпосереднім керівництвом. Саме вчитель має бути тут гарантом якості читання. Усвідомлення і переживання в непередбаченому ланцюгу подій та фантастичних пригод з автором і персонажем одного і того же літературного твору. А для цього він сам має завчасно вчитатися в текст, визначити та приготуватися зрозуміло пояснити те, чого не як не можна пропустити, що може схвилювати читача, передбачити, коли варто перервати читання, щоб дати вихід накопиченим емоціям, подумати, коли і на які думки треба спрямувати школярів-читачів.

На основному етапі постає питання індивідуалізувати читацьку діяльність. Засобом такої індивідуалізації є самостійне виконання учнями домашніх завдань до уроків позакласного читання, перевірка його виконання.

У систему цих завдань входять такі етапи:

- завдання, виконання якого обов’язкове для всіх учнів;

- додаткові рекомендації для допитливих;

- пошук відповіді на додаткове проблемне питання;

аналізувати виконані завдання варто за тими ж етапами, за якими їх ставили.

Школярі отримають максимум задоволення і користі, якщо вчитель розкаже і покаже, як готуватися до уроку. Насамперед треба навчити їх, як цікаво і захоплююче розповідати про прочитану книжку, як демонструвати її і показувати в ній ілюстрації. На уроках рідної мови і читання варто вводити вправи на списування уривків із прочитаних книжок, записувати відповіді на запитання одним – двома реченнями. Дуже корисно завести у класі постійні словнички, які допомагатимуть найбільш адекватно і нестандартно оцінювати прочитаний твір.

Чим ширший оцінний словниковий запас дитини, тим легше їй зіставити свої почуття з прочитаною книжкою.

Класична структура уроку позакласного читання на основному етапі буде така:

Повідомлення теми і мети уроку (1-2 хвилини).

Актуалізація читацького досвіду школярів (8-10 хвилин).

робота з виставкою книжок за темою заняття;

розгляд та короткий аналіз дитячих ілюстрацій до прочитаних творів;

прослуховування письмових відгуків про самостійно прочитані книги;

Активізація читацького мислення (15-20 хвилин):

бесіда на основі прочитаних творів (із включенням запитань і завдань, спрямованих на розвиток ціннісних орієнтацій та формування вмінь висловлювати власне ставлення до прочитаного; робота над художніми засобами твору);

літературні вікторини, ігри, конкурси;

підсумок самостійної роботи учнів (оцінювання рівня підготовки учнів до уроку та активності під час обговорення прочитаного).

Розширення читацького кругозору школярів (5-8 хвилин):

розповідь вчителя про нові книжки та їх авторів;

розгляд цих книжок, ознайомлення з зовнішніми та внутрішніми ознаками.

Підсумкова бесіда (2-3хвилини).

Завдання до дому (2-3 хвилини).

1) повідомлення теми наступного уроку позакласного читання;

ознайомлення із списком рекомендованої літератури за темою наступного заняття (пропонується кілька творів на вибір; даються поради де їх можна знайти);

уточнення завдань (коротко розповісти про прочитане, висловити своє ставлення до вчинків персонажів тощо);

пропозиції щодо виконання додаткових завдань за бажаннями учнів (проілюструвати прочитане, написати відгук. Підготувати розповідь про письменника тощо).

При складанні конспекту , вчитель повинен пам’ятати, що структура уроку позакласного читання підпорядковується загальним дидактичним закономірностям. Вона залежить від мети заняття та особливостей матеріалу, який складає зміст уроку. Плануючи хід уроку, треба намагатися уникати шаблона та водночас забезпечувати послідовність, поступовість та систематичність у формуванні в школярів передбачених програмою знань, вмінь та навичок, ускладнення завдань по меншій мірі просування від уроку до уроку.

Для підвищення ефективності рівня розвитку читацької самостійності вчитель повинен дотримуватись психолого-педагогічних та методичних умов, серед яких найголовнішими є:

системний підхід до організації й проведення уроків позакласного читання, який проявляється в тому, що уроки становлять собою цілісну сукупність взаємозумовлених елементів, при цьому кожен із них реалізує специфічну мету (розвиток читацької самостійності учнів) й одночасно загальні цілі навчально-виховного процесу;

добір спеціальних вправ, ведення школярів у навчальні ситуації й види діяльності з книгою, спрямовані на розвиток читацької