Методика індивідуального виховного впливу залежить від індивідуальних особливостей учня і його психологічного стану, темпераменту. Індивідуальний вплив здійснюється через безпосередній вплив педагога на особистість учня або через колектив. Ці способи взаємопов’язані , взаємодоповнюють один одного. [5]

Масові заходи відбуваються епізодично. Вони охоплюють значну кількість дітей . до найпоширеніших її форм належать усні журнали,тематичний перегляд художніх чи документальних фільмів,свята,конкурси,КВК (клуб веселих та кмітливих), туристські походи, позакласні природознавчі екскурсії.

Групові позакласні роботи в основному здійснюється в гуртках. Саме там , дитина продовжує цікавитися і пізнавати нове. Гуртки можуть мати різноманітне направлення : «Рослинний світ», «Світ тварин», «Нежива природа», екологічні гуртки.

У позакласній роботі застосовують всі ті загально дидактичні методи,що і в навчальному процесі. Але в самому застосуванні їх є певна специфіка, яка виявляється в орієнтації на самостійну активну діяльність учнів.

Основними методами є: пояснювально – ілюстративний, репродуктивний, частково – пошуковий,дослідницький, метод бесіди.[9]

Метод бесіди може застосовуватися при використані різних форм позакласної роботи. Він вимагає вміння вдало добирати і ставити запитання , підтримувати контакт.

У рамках пояснювально- ілюстративного методу можна повідомляти учням інформацію про навколишнє середовище за допомогою усного слова( розповідь,пояснення), друкованого слова ( картин, схем,натуральних природних об’єктів ), практичного показу способів діяльності у природі (догляд за рослинами на пришкільній ділянці, догляд за тваринами у живому куточку).

У рамках методу проблемного викладу , вчитель може ставити перед учнем проблему , сам її вирішувати ,але при цьому показувати шлях вирішення в його суперечностях , розкривати хід думки. Цей метод дає можливість учителю показати учням зразки наукового знання природи, наукового вирішення проблем взаємозв’язку між неживою і живою природою, а учням - стежити за ходом думки,логікою доказу і засвоювати знання про цілісність природи. Безпосереднім результатом проблемного викладу буде засвоєння способу і логіки вирішення даної проблеми або даного типу проблем, але ще без уміння застосовувати їх самостійно.

У рамках частково – пошукового методу вчитель може спрямувати діяльність школярів на самостійне виконання окремих кроків до пошуку знань про природні об’єкти. Наприклад,за допомогою цього методу у третьому класі на індивідуальній або груповій роботі вчитель може розібрати з учнями прислів’я : «Квітень - водою, травень - з травою». Перед усім учителю слід звертатися до спостережень самих учнів , до вже набутих знань,життєвого досвіду. Діти мають висловлювати свої судження: чому ж, коли у квітні багато вологи, то у травні розкішні трави. Усі відповіді учнів учитель має узагальнити і зробити висновок про взаємозв’язки у природі, про залежність росту і розвитку рослин від атмосферних опадів.

Застосовуючи дослідницький метод, необхідно враховувати його основну мету – навчити учнів самостійно пізнавати природу. Доцільно пропонувати такі завдання, які забезпечувати б творче застосування учнями

2. Організація та методика проведення різноманітних форм позакласної роботи з Природознавства.

2.1. Гурткова робота

Сучасне бачення проблеми навчання та виховання передбачає переорієнтацію уваги з «інформованого» впливу на діяльнісне виховання та навчання,спираючись на активність самого учня в пізнавальній , зображувальній, мовленнєвій,конструктивній та трудовій і суспільно корисній діяльності. Особлива увага цим питанням приділяється учням молодшого шкільного віку, коли закладається фундамент світогляду дитини, її поведінки,ставлення до навколишнього середовища.

Важливу роль у цьому становить діяльність природничих гуртків. Як правило їх ще називають гуртками юних натуралістів( юннатів ).У практиці роботи школи зустрічаються й назви: « Юні друзі природи», Люби і знай свій рідний край» тощо.

Мета гуртка – зацікавити учнів предметом, поглибити і розширити їхні знання, виробити в них навички спостережень, проведення експерименту, матеріалістичне розуміння природи.[10;ст.216]

Праця в гуртках має велике освітнє і виховне значення. Вона розширює і поглиблює знання учнів у певній галузі людської діяльності, озброює їх відповідними вміннями і навичками, формує у школярів стійкі інтереси, підготовляє їх до вибору професії,розвиває творчі здібності.

Учитель організовує гуртки з учнями 2 -4 класів, який об’єднує 15 -20 чоловік. До складу гуртка можуть входити учні одного класу , паралельних або різних класів. Робота гуртка може бути присвячена глибшому вивченню окремих тем або розділів навчальної програми ,до яких школярі виявили особливий інтерес. Наприклад, « Пори року у нашій місцевості», «Рослинний світ у нашій місцевості».

Розглядаючи загальну проблему , учитель планує роботу гуртка не менше двох занять на місяць. Під час планування враховуються індивідуальні інтереси дітей,їх вікові особливості. Вони впливають на вибір об’єктів вивчення,найбільш доцільних методів роботи, форм звітності, поєднання теоретичних і практичних , репродуктивних і творчих завдань, групових та індивідуальних видів діяльності.

Приблизний план роботи включає такі розділи:

Теми занять.

Форма занять.

Дата проведення занять.

Зміст і методи фронтальної роботи на занятті.

Зміст і методи індивідуальної роботи.

Форма звітності.[1]

Засідання гуртка відбувається і в класі, і на природі. Добре організоване вступне заняття допомагає школярам усвідомити, що в природі багато таємниць. Виникає інтерес та бажання їх розгадувати.

Запис у гурток має бути добровільним,але кожний, хто вступає в гурток, повинен дотримуватися певних правил:

Членом гуртка може бути кожний бажаючий;

Кожний юннат повинен працювати над темою, вести роботу за планом;

Кожну роботу юннат має доводити до