Як показують матеріали дослідження, потреба в цьому була дуже велика, оскільки найменше порушення в оформленні документів щодо відкриття та роботи дитячого садка вело за собою відмову з боку місцевої адміністративної влади чи припинення його діяльності.

Основні законодавчі акти, розпорядження офіційних органі влади, інструкції Головної управи товариства “Рідна школа”, зразки документів, необхідних для роботи українських дитячих садків, Л.Ясінчук умістив у збірці “Нові закони про прилюдні розваги та збірки” та в підручнику “Рідна Школа в ідеї і житті” (1934) [271; 274 ]

Конкретним внеском Л.Ясінчука в розробку організаційних основ діяльності українських інституцій цього типу дослідники (З.Нагачевська) вважають розроблений ним “Правильник для організаційно-фінансової підтримки дитячого садка”, який у 1934 р. вмістив журнал “Рідна школа”. А нам з цього документа (вміщений у додатку ___) дає змогу константувати, що Л.Ясінчук був добре обізнаний не лише з питаннями підготовки дитячого садка до відкриття, але із обов’язками його засновників, вимогами до звітності за підсумками роботи та до основних “режимних” етапів у його повсякденній роботі [272, 81-84].

У працях Л.Ясінчука 1930-х рр. чітко вирізняються погляди педагога на “вагу” дитячого садка в житті поневоленої української нації. Так, книжка “Дитячий садокю. Мета і спосіб оснування” (1936), що доповнює його “Правильник” у частині роз’яснення змісту найновіших вимог владних органів Польщі до дитячих садків, розкриває розуміння діячем ролі цих інституцій у пробудженні в дитини елементів національної свідомості й гордості за приналежність до рідного народу. Як писав Л.Ясінчук, в українському дитячому садку на дитину “засвітить може перший у житті промінчик національної свідомости...” [ ,4].

Отож можна стверджувати, що Л.Ясінчук обґрунтував не лише соціально-економічну, а й політичну доцільність відкритих рідномовних дошкільних інституцій: вони мали стати осередками національного пробудження маленьких українців. Таким чином Л.Ясінчук, подібно до його сучасниці С.Русової, яку він називав великою дослідницею дитячої душі, відомою виховницею [ , 97], виступав за національну спрямованість змісту виховної роботи в дошкільних закладах.

Водночас у складних умовах галицької дійсності міжвоєнного періоду дошкільні інституції виконували важливі суспільно-опікунські функції, заміняли сотням українських дітей материнський догляд. У аналізованій праці Л.Ясінчук із цього приводу писав: “Кожний український громадянин і кожна громадянка нехай має на увазі, що ... дитячий садок на селі, чи в місті дасть українській дитині хвилини розради, батькам суспільну полекшу й українському народові придбає твердий матеріял для здійснення цієї великої мети, до якої цей нарід змагає” [ , 14].

Природно, що під цією великою загальнонаціональною метою Л.Ясінчук розумів українську державність. Отже можна константувати, що рідномовні дошкільні заклади педагог вважав першою підвалиною у будівлі майбутньої відродженої української держави.

Професійний педагог, Л.Ясінчук висловив низку думок, які стосувалися більш вузької, власне педагогічної мети дошкільних закладів, а також їхніх завдань, змісту й методів роботи. Ці питання частково розкриті у вище проаналізованому доробку, а, особливо, у першому в Наддніпрянській Україні рідномовному підручнику, призначеному для вихователів, під назвою “Українське Дошкілля", який побачив світ у Львові 1936 р. за редакцією Л.Ясінчука (Додаток ...)

Структурно підручник включає вступне слово та цикл статей-розділів, авторами яких були Л.Ясінчук, П.Біланюк, М.Козловська, Я.Кузьмів, Г.Терлецький та інші, відомі в краї педагоги. Крім того, до підручника ввійшла збірка пісень під заголовком “У вишневому садочку”, призначена для дітей дошкільного віку.

Той факт, що в 1940 р. підручник перевидало “Українське видавництво” у Кракові, свідчить про його популярність серед організаторів суспільного дошкільного виховання, працівників різних типів дошкільних інституцій, батьків.

У першій статті підручника Л.Ясінчук чітко визначив мету дитячого садка: “допомога вміло повести розвиток тіла й Духа дитини”, тобто забезпечити її фізичний, розумовий і моральний розвиток [ , 8].

Будучи переконаним у тому, що саме в дошкільному віці набувають звичок, які стають визначальними засадами їхнього подальшого життя, основою формування характеру, Л.Ясінчук вбачав головне завдання дитячого садка в тому, щоб якнайрізнобічніше розкрити прихований потенціал дитини і дати поштовх до його розвитку. За його переконанням, дитячі садки повинні бути “громадянами-оселями”, де має панувати родинний дух, який оберігатиме дитину “від зовнішніх шкідливих впливів” [ , 7].

Як і С.Русова, педагог вкотре наголошував на тому, що спільно з батьками дитячий садок має дати дитині “основи національного самопізнання ...”, витворити з неї “корисну одиницю збірної національної громади ...” [ , 6].

Не менш важливим завданням і напрямом роботи закладів дошкільного виховання Л.Ясінчук вважав формування в дитини “замилування” до всього, що “гарне, добре”, виховання любові до людей, природи [ , 7], тобто естетичне і гуманістичне виховання.

За твердженням Л.Ясінчука, у дитячому садку дитина “набирає ... замилування до труду, точности при сповнюванні обов’язків, сміливости, певности й рішучости ...” [ , 8].

“Основою” роботи виховного процесу в дитячому садку педагог визначив самостійну активність дитини, побудовану на її природному нахилі до руху [ , 7-8]. Через те головним засобом і, водночас, методом виховної діяльності вважав дитячу забаву (гру), “мудро” підібрану, організовану й проведену [ , 7].

Л.Ясінчук окреслює такий шлях осягнення вищезазначених завдань дитячого дошкільного закладу: через ігрову діяльність непомітне привчання до “організованої праці, до упорядкованого життя серед громади”, розвитку уваги, пам’яті, творчих сил, уяви [ , 8].

Автор аналізованої праці розглядав гру і як основний чинник ознайомлення дітей зі скарбами рідної мови й “українського духа”, радив широко використовувати для цього “корисні” декламації, казки, що “розвивають душу” ... [ , 9]

Викладене підтвердження, що у визначенні мети, завдань і змісту дошкільної виховної роботи Л.Ясінчук