Таку інформацію вихователь може дібрати до кожної гри, а також підшукати уривки оповідань, народних казок, влучні загадки та прислів'я. Наприклад, ось яку загадку доречно запропонувати перед грою «Коза»: «Не дід, а з бородою, не бик, а з рогами, не корова, а доїться» (Коза). Перед проведенням гри можна заспівати народних пісеньок, наприклад, перед грою «Сірий кіт» - коломийку про котика, а перед грою „зайчик сіренький" - пісеньку про зайчика.

Дітям буде цікаво ознайомитися також з традиційними атрибутами народних ігор, які використовувалися в давнину. Так, варто розповісти малятам, що м'яч колись робили з бичачої вовни, яку скочували між долонями, а щоб м'яч був пружніший, його змочували водою. Такий м'яч називався повстяний, і гралися ним переважно старші діти або дорослі, бо він був надто важким. А спеціально для малят вовну скочували в кульку і обшивали зверху шкірою. Такий м'яч був м'який і називався ремінний. Замість вовни використовували також пір'я, пух, волоски очерету.

В публікаціях А.Цьося розповідається про спеціальні атрибути для українських народних ігор. Окрім того, він дає поради щодо їх виготовлення і рекомендує використовувати в народних іграх ще й ось такі суто народні атрибути:

- гилку - дерев'яну палицю для відбивання м'яча (для дошкільнят можна зробити дощечку 80x10 см);

- скраклі - круглі дерев'яні обрубки завдовжки 4,5 см;

- ходулі]

- цурку - дерев'яну паличку, загострену з обох кінців, завдовжки 20-30 см;

- швигалку - гнучку лозину близько 1 см завширшки і 1 м завдовжки.

У давнину діти використовували для рухливих ігор майже все, що потрапляло під руку. Так, для гри «Шкандибки» пристосовували короткий ціпок, який міг торкатися землі обома кінцями, а в грі «Перевезти бабусю» використовували камінець або черепок, що, майстерно підкинутий, підстрибував над водою (скільки разів підстрибнув камінець - стільки разів перевіз бабусю).

З малими формами фольклору можна ознайомлювати дітей перед початком ігор, а можна розучувати їх і безпосередньо під час гри, оскільки вони досить ритмічні й легко запам'ятовуються. (В додатку - добірка народних закличок, лічилок, промовок і мирилок, які можна використовувати під час дитячих ігор і розваг).

Для підведення підсумку гри можна використовувати народні прислів'я та приказки: «Дружній череді і вовк не страшний», «Зробили спішно, коли б воно не вийшло смішно», «Берись дружньо - не буде сутужно» тощо. Такий лаконічний виховний підсумок може справити на дітей набагато сильніше враження, ніж надокучливе моралізування.

Народна педагогіка визначає дві групи дитячих ігор: спонтанні (виникають стихійно чи як наслідування дій дорослих) та розважальні (ігри з готовими правилами, які створювалися і змінювалися народом упродовж століть). Тож і у своїй практичній роботі з дошкільнятами педагог може творчо використовувати народні ігри, видозмінюючи їх відповідно до ситуації за власним бажанням дітей.

Майстерність вихователя та чітко продумана методика проведення народних рухливих ігор і розваг забезпечать не лише виховний, а й пізнавальний і оздоровчий ефект, сприятимуть залученню дошкільнят до витоків національної культури та духовності, зроблять їхнє дозвілля веселим і яскравим.

3.2. Методичні рекомендації щодо використання народних і рухливих ігор у системі фізичного виховання дітей

Аналіз літературних джерел доводить, що виховне значення народних рухливих ігор забезпечується цілеспрямованим керівництвом педагога, яке в свою чергу визначається вільним володінням ігровим матеріалом, використанням різноманітної методики, яка викликає у дітей емоційний підйом.

Підбір і планування народних рухливих ігор здійснюється у відповідності з програмою «Малятко». При цьому обов'язково враховуються умови роботи в даній віковій групі дітей: загальний рівень фізичного і розумового розвитку дітей, рівень розвитку їхніх рухових вмінь, стан здоров'я кожної дитини; період року, особливості режиму дня, місце проведення гри, а також інтерес дітей.

У відповідності з вимогами програми, народні рухливі ігри поступово ускладнюються з урахуванням зростаючої свідомості дітей, накопичення ними рухового досвіду, поступової, цілеспрямованої підготовки до школи. [4; 5]

При підборі і плануванні ігор народного ігрового матеріалу врахувати те, що кожна дитина повинна володіти руховими навичками, що входять в зміст гри. В протилежному випадку невдачі викликають у дитини негативні емоції і невпевненість в собі.

Визначаючи гру, слід урахувати її місце в режимі дня і дотримуватись певної послідовності в діяльності дітей. Навесні, улітку й восени, до сніданку краще проводит народній ігри гайкового характеру малої рухливості. У цей час діти здебільшого граються невеликими групами, а вихователь здійснює тільки загальне керівництво.

На заняттях з Фізичної культури плануються народні ігри великої рухливості (ігри з елементами бігу, стрибків, метання тощо). Вони включаються в основну частину, проводяться з усією групою і мають навчальний характер, бо діти вдосконалюють, а іноді - особливо в молодших групах - вивчають нові рухи. У заключній частині використовуються ігри малої рухливості, щоб зменшити фізичне навантаження і привести організм дітей у відносно спокійний стан.

На прогулянках, за годину до денного сну та після нього. проводяться ігри будь-якої рухливості. Враховується пора