року і температура повітря. Особливої уваги потребує підбір ігор у холодну пору року і в несприятливу погоду. У цей час краще проводити ігри з нескладними рухами (ходьбою, бігом). Улітку ігри зі швидким бігом і стрибками краще давати на початку денної прогулянки або після полудня, коли знизиться температура повітря. Перед денним і нічним сном (у цілодобових групах) проводити ігри великої рухливості не рекомендується, бо діти збуджуються і не зможуть швидко заснути.
З дітьми всіх вікових груп під час ранкової та післяобідньої прогулянок треба провести не менше трьох-чотирьох рухливих ігор.
Улітку кількість рухливих ігор збільшується до п'яти-шести. Більшу частину дня дошкільнята перебувають на свіжому повітрі і можливості для організованої та самостійної ігрової діяльності в цей період значно збільшуються.
Під час прогулянок доцільно планувати народні ігри з такими видами рухів, які вивчалися на заняттях з фізичної культури. Це дає можливість удосконалювати основні рухи в ігровій ситуації, що постійно змінюється.
Добір ігор залежить також від місця їх проведення. У невеликому вузькому залі або в груповій кімнаті можна проводити ігри із шикуванням в колону й шеренгу, а також ігри, у яких діти беруть участь по черзі («Вудочка», «Передай-стань», «Влучи в обруч»).
У великому залі та на майданчику можна проводити ігри будь-якої рухливості: з бігом врозтіч, метанням м'яча, естафети з елементами змагань. Під час прогулянок у теплу пору для ігор широко використовують природні умови. Наприклад, у грі „Зайці та вовк", гравці ховаються за дерева, кущі, підлазять під низькі гілки. У грі „Переліт птахів" стають на колоду або пеньки і зістрибують з них.
Для проведення народних ігор на свіжому повітрі треба підготувати майданчик: утрамбувати землю, посипати піском, розмітити постійні лінії. Взимку ділянку потрібно очистити від снігу, утоптати, огородити сніговим валом, за участю старших дітей зробити снігові фігури, гірки.
Майданчик для проведення народних рухливих ігор обмежують добре помітними лініями, оскільки дітям, захопленим грою, важко стежити за умовними або нечіткими лініями. Тимчасову розмітку в середині майданчика роблять для кожної ігри окремо. Використовують палички, прапорці, булави. Узимку лінії розмічають темним порошком (дрібним вугіллям, золою) або синькою. Щоб запобігти травмам, особливо в іграх з бігом і ловінням, лінії проводять на відстані 1,5-2 м від стін, парканів та інших предметів.
Для проведення багатьох ігор потрібний різноманітний інвентар: м'ячі, прапорці, обручі, скакалки, мішечки із піском. Бажано, щоб він був яскравим, помітним. Приладдя та інвентар готують заздалегідь, щоб на його розміщення й роздачу не витрачати багато часу.
Дрібний інвентар доцільно роздавати після пояснення правил ігри, інакше діти будуть неуважними. У старших групах для роздавання та розміщення інвентарю вихователь залучає дітей, спостерігаючи, щоб вони робили це організовано та швидко.
Для проведення гри треба добре підготуватися: вивчити її зміст, правила, вірші та пісні, що її супроводять, відпрацювати рухи, які вихователь буде показувати дітям. Перед тим, як розпочати гру,
бажано зацікавити нею, щоб діти краще виконували рухи. Наприклад, готуючись до проведення гри „Горобці та автомобілі", вихователь може під час прогулянки звернути увагу дітей на пташок, які стрибають по землі, шукають собі їжу, швидко літають.
Розміщення гравців і місце керівника при поясненні гри. Під час пояснення змісту гри дошкільнят розміщують так, щоб кожний бачив і чув вихователя. Найкраще розставити їх у те положення, з якого вони починають гру. В іграх з шикуванням у коло («Каруселі», «Хитра лисиця») вихователь стає разом із дітьми у коло. При великій кількості гравців він робить один-два кроки до середини кола. Не можна ставати в центр кола, бо половина дітей буде за спиною керівника. Якщо гра починається з руху врозтіч («Квач», «Сонечко та дощик»), дітей зручно шикувати в шеренгу або зібрати їх біля себе в півколо, щоб усім було добре чути і видно.
Під час пояснення гри не рекомендується ставити дітей обличчям до сонця або іншого джерела світла, бо це негативно впливає на зір і розпорошує увагу.
Пояснення гри. Пояснювати зміст гри треба виразно, доступно, коротко, щоб не втомлювати дітей. Розповідь повинна викликати у дитини яскраву уяву про дійових осіб, яких вони зображатимуть. Емоційно-образне повідомлення сюжету гри допомагає дошкільнятам краще уявити ігрову ситуацію й виразніше виконувати характерні для даного образу рухи. У ході гри правила роз'яснюються і уточнюються.
Для того, щоб діти краще засвоїли рух, треба найскладніші моменти пояснювати жестом і показувати деякі рухи. Іноді основний рух можна виконати кілька разів до початку гри. Наприклад, перед початком гри «Влучи в обруч» (метання м'яча в ціль), діти спочатку виконують кидок м'яча, а потім починають гру. Пояснюючи найскладніші правила, треба показати, як вони виконуються. Так, в ігрі «Зроби фігуру», можна для прикладу показати який-небудь рух –«Маятник годинника», «Зайчик з довгими вушками» та інш.
Правила гри пояснюються докладно лише тоді, коли вона проводиться вперше. Повторюючи гру, тільки нагадують основний її зміст. Коли вводяться ускладнення, тоді потрібно роз'яснити додаткові правила і способи виконання ігрових дій. Пояснивши гру в старших групах, вихователь перевіряє чи всі діти зрозуміли її, ставить їм кілька запитань, щодо змісту і правил. Гра проходить чітко і злагоджено, якщо діти добре зрозуміли правила та ігрові дії.
Вибір ведучих. Важливий момент у проведенні гри - вибір одного або кількох ведучих, їхні ролі можуть бути різними: відгадати за голосом; хто підходив; наздогнати того, хто втікає; влучити м'ячем та інш. Виконання обов'язків ведучого має виховне значення: